Володимир Кудрицький: Мета мого звільнення – перевести під ручний контроль інвестиції у відбудову енергетики
Колишній голова “Укренерго” про причини свого звільнення, людину, яка тепер одноосібно відповідає за енергетику країни, побудову захисту енергетичних об’єктів та сценарії відключення світла взимку.
“Розраховуйте на себе”. Це найвідвертіша порада, яку отримали українці щодо енергозабезпечення взимку. Смішно, але її автор – представник найзакритішого бізнесмена країни. Усі інші відповідальні за світло в будинках громадян, включаючи міністерства і державні органи, обмежуються дратівливими фразами про “складну, але контрольовану ситуацію”.
Герой цього інтерв’ю – не виняток. Десять днів тому Володимир Кудрицький очолював основного оператора електромереж країни “Укренерго”, а вже зараз звільнений. Здавалось би, звільнений – значить вільний говорити про ситуацію “як є”. Про дійсний стан в енергетиці. Про монополізацію цієї сфери Офісом президента. Тим більше, якщо відсторонення сталося під надуманим приводом провалу програми будівництва захисту енергетики від російських ударів.
Надуманим лише в частині відповідальності Кудрицького. На своїй (тепер уже колишній) посаді він зробив усе і трохи більше, аби інфраструктура енергетики вистояла під шахедами і ракетами. Проте один у полі не воїн. Підстанції “Укренерго” досі вразливі перед ударами Путіна. Однак Кудрицький не говорить про винуватців.
Суспільство не вимагає від нього стати на “шлях самурая” – такого собі державника-самогубця, готового публічно розповісти все. Проте суспільство точно заслуговує знати, що влада робить або не робить для уникнення колапсу взимку.
Чому герой інтерв’ю не готовий до такої відвертості – другорядне питання. Проблема швидше в тому, що замовчування – найкоротший шлях до колективної безвідповідальності влади, яка, мабуть, ще ніколи не була такою близькою до злочинної.
Про Зеленського, Галущенка, Шурму та спроби взяти під контроль фінансові потоки “Укренерго”
— Тиждень тому вас звільнили. Як це відбулося? Чи був телефонний дзвінок з фразою: “Володя, прийшов час”?
— Мені ніхто ніколи не робив того, що називається “телефонний дзвінок зверху”. Ця історія почалася далеко не минулого понеділка, їй уже три роки. Ще з кінця 2021 року почалися спроби зміни менеджменту компанії з боку Міністерства енергетики.
— Ініціатор – міністр енергетики Герман Галущенко?
— Так. У 2021 році, коли припинилися повноваження попередньої наглядової ради, було таке “вікно”, коли нова наглядова рада ще не була створена. І тоді Міненерго видало наказ про розширення правління “Укренерго”, включення туди пʼятьох представників, номінованих міністерством.
Такий наказ був виданий, потім скасований буквально через день. Урешті-решт тодішня ситуація завершилася призначенням наглядової ради з більшістю незалежних членів.
Потім, на початку 2022 року, почався міністерський аудит діяльності компанії, якому так і не судилося бути завершеним. Його результати містили дуже багато описів так званих неефективностей менеджменту.
Наприклад, один із пунктів висновку аудиторів був про те, що “недостатньо швидка синхронізація української енергосистеми з європейською призвела до багатомільярдних збитків українських виробників електроенергії” – понад 8 мільярдів гривень. Таким чином, у діях керівництва “Укренерго” вбачаються ознаки порушень, передбачених, у тому числі частиною 2 статті 111 (Кримінального кодексу – ЕП) – “Державна зрада”.
Цей висновок був офіційно нам надісланий, але ми аргументовано виклали свою позицію і заперечення, і міністерство так і не ризикнуло офіційно завершити цей звіт і підписати фінально. У квітні 2022 року була спроба призначити в правління компанії кількох номінованих міністерством людей через лист заступника міністра до наглядової ради. Так і написали: “Призначте, будь ласка, цих шановних добродіїв у правління…”.
— На якісь фінансові посади?
— Просто членами правління. Передбачалося, що одна людина займалася б комерційними операціями ринку, а друга, умовно, безпекою.
— Три роки під вами розхитували стілець. Що таке відбулося тиждень тому, що цей стілець похитнувся?
— Буквально останнім часом у медіа було дуже багато різних публікацій негативного характеру про мене та компанію. Дуже багато і дуже інтенсифікувалися різного роду перевірки наших об’єктів. Певна активність правоохоронних органів, яку ми бачимо.
Ну і в п’ятницю (30 серпня) з’явилася купа повідомлень про те, що нібито на Ставці (Ставка верховного головнокомандувача – ЕП) було ухвалене якесь рішення стосовно мого чи то відсторонення, чи то звільнення. Але мене на Ставці не було, тому я, на жаль, не можу коментувати цю інформацію.
У цій ситуації я скликав наглядову раду, тому що, очевидно, відбувалися події, які вимагали реакції саме з їхнього боку. Дуже важливо було забезпечити, аби будь-які рішення, які ухвалювалися, особливо кадрові, ухвалювалися саме наглядовою радою, а не, наприклад, у спосіб, у який намагалися їх ухвалити у 2021 році.
— Перепитаю. Три роки ви отримуєте сигнали очевидного тиску, відбуваються спроби знизити вашу відповідальність чи вплив шляхом нав’язування інших членів команди і через три роки ви вирішуєте йти. Що послужило цим поштовхом?
— Річ у тому, що я якраз не приходив на наглядову раду із заявою. Моє звільнення було оформлене рішенням наглядової ради і наказом про звільнення на основі цього рішення, у якому я розписався. Я погодився, щоб це був формат “за згодою сторін”, бо в такому форматі це можна було оформити швидше з меншою кількістю паперообігу. Але я не подавав за власним бажанням заяву про звільнення наглядовій раді.
— Кажуть, президент пропонував вам написати заяву. Це правда?
— По-перше, як я вже сказав, на Ставці мене не було. Що стосується моїх комунікацій з президентом, з керівництвом держави, на жаль, я не можу їх коментувати.
— Можна сказати, що його позиція була основним поштовхом?
— Не буду спекулювати на цю тему. Те, з чим я стикався протягом цього періоду, це була, скоріше, позиція міністерства.
— Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що Галущенко вбудований чи працює в “понятійній” вертикалі, яку очолює голова Офісу президента Андрій Єрмак?
— Коментувати “понятійні” вертикалі я не буду. Можу сказати тільки те, що “Укренерго” за мого керівництва ніколи не було вбудоване в жодну “понятійну” вертикаль.
— У вас дуже обережні відповіді. Збираєтеся на якусь високу посаду в державі?
— Я збираюсь займатися, напевно, в абсолютно іншому форматі тим, чим займався до цього. Це промоція децентралізованої генерації в Україні. Збираюся працювати для того, щоб залучати приватні інвестиції, у тому числі закордонні, в українську економіку. На даний час ні на які державні посади не претендую і не збираюся.
— Коли у вас була остання розмова із Зеленським?
— Кілька тижнів тому, але це не була розмова тет-а-тет. Це завжди буває у формі нарад або участі в якихось заходах, наприклад, конгресі місцевих влад, засіданнях Ставки, нарад у регіонах.
— Вона була конструктивна? Не було негативного ставлення до вас з боку президента?
— Я доповідав, як правило, стосовно або відновлення енергосистеми, або побудови захисту. Це відбувалося в різних ситуаціях. Я не зробив для себе висновку з нашого останнього спілкування, що можуть бути якісь різкі кроки щодо мене або щодо “Укренерго” внаслідок цієї розмови.
— Якихось прямих чи непрямих сигналів президента, його невдоволення вашою роботою не було? Він просто сприйняв інформацію, яку ви озвучили?
— Мені складно сказати, я зробив доповідь про об’єктивну ситуацію в енергетиці. Як він це сприйняв, мені складно сказати.
— Чи сприймаєте ви ваше звільнення як боротьбу за фінансові потоки компанії?
— Оскільки “Укренерго” має оборот 100 мільярдів гривень і залучила понад 1,5 мільярда євро західної підтримки, то, безумовно, така компанія завжди у фокусі уваги. Враховуючи, що Міністерство енергетики отримало великий вплив на регулятора – НКРЕКП – через призначення членами комісії людей, які були недавно працівниками Міненерго, виходить, що “неслухняна” компанія в секторі залишалася лише одна.
На мій погляд, тут скоріше йдеться про боротьбу двох концепцій. Одна полягає в тому, що держава в централізований спосіб будуватиме нову генерацію, залучатиме західні інвестиції в державні компанії і контролюватиме, хто скільки побудує, хто яким чином скільки електроенергії і кому протранспортує.
Інша концепція, яку ми завжди відстоювали, полягає в тому, що ринок необхідно лібералізувати: чим менше державного сектору в енергетиці, тим буде краще. Якраз наше бачення полягало в тому, щоб залучити для відбудови української енергетики приватний капітал.
— Тобто ви хочете сказати, що основною метою вашого звільнення є зміна політики компанії щодо фінансування окремих величезних стратегій на зразок будівництва децентралізованої генерації?
— Думаю, ця зміна пов’язана з бажанням отримати більше контролю за всім, що відбувається в “Укренерго”.
— Якою була кінцева мета?
— Можливо, мета в тому, щоб перевести під ручний контроль усі ці майбутні інвестиції у відбудову енергетики та розвиток нової генерації. Крім того, безумовно, “Укренерго” завжди не давало спокою тими рівнями закупівельних цін на обладнання та матеріали, які ми завжди публікували і які часто виявлялися нижчими, ніж в інших компаній енергетичного сектору.
— Чи можна на прикладі вашого звільнення сказати, що насправді корпоративна реформа і незалежність держкомпаній, з якою всі так носилися років десять, є профанацією?
— Ні, я з цим не згоден. Намагання більшою мірою контролювати операційну діяльність компанії не виникло тиждень чи місяць тому. Весь цей період компанія існувала, управлялася в незалежний професійний спосіб і має важливі досягнення.
— Ви сказали, що 2,5 року ваша доля і доля правління могла бути перевернута в будь-який момент, тому що наглядова рада була неповноцінною. Тобто у влади 2,5 року була можливість вас звільнити. Суспільство вам симпатизує, а ви не відверті з ним. Поясніть, як ви, будучи 2,5 року в поганих стосунках з владою, весь цей час трималися?
— По-перше, “Укренерго” залишилося останньою компанією, яка мала незалежне управління. Раніше в енергетиці таких компаній було більше, тож “не такі як всі” дратують.
По-друге, був використаний “вдалий момент”, приводом для якого стала остання масована російська атака на енергосистему, яка відбулася 26 серпня. На її наслідках, які вже усунуті “Укренерго”, продовжувалася дискредитація компанії в публічному просторі.
По-третє, фізичний захист на об’єктах “Укренерго” вже збудований. Міжнародні партнери, які дали на це кошти, наявність захисту підтвердили, автотрансформаторів необхідну кількість ми привезли, високовольтну мережу відновили, вона працює надійно. Тому зараз менш ризиковано змінити менеджмент з точки зору наслідків для енергосистеми.
— Звільнення Ростислава Шурми це позитивна чи негативна зміна для української енергетики?
— Для “Укренерго” це нічого не означає, тому що ми не були під його впливом. Можна констатувати, що тепер залишився лише один центр відповідальності в енергетиці. Це Міненерго. Саме воно відповідальне за все, що відбуватиметься в державних компаніях галузі чи в енергосистемі.
— Але вплив Шурми на інші енергетичні компанії був очевидним. Як думаєте, після його звільнення з ОП життя Сергія Корецького в “Укрнафті” стане гіршим?
— Не знаю. Не факт, бо це буде сильно залежати від їх операційних фінансових показників. Якщо вони далі будуть високими, я не думаю, що мають виникнути якісь проблеми через звільнення Ростислава чи ще когось.
— Коли ви отримували пропозиції від Шурми про призначення людей на керівні посади в “Укренерго”?
— Я таких пропозицій від Шурми не отримував.
— Можливо, від його представників?
— Ні. У нас були певні листи від Міністерства енергетики, де вони пропонували певних людей.
— Що стало останньою краплею для Зеленського, після чого він ухвалив рішення вас звільнити?
— Я не коментую рішення президента і я не був на останній Ставці, після якої почали з’являтися повідомлення про рішення щодо мого звільнення. Ще раз хочу підкреслити, що ні про яке погане будівництво захисних споруд на об’єктах “Укренерго” мова йти не може.
Про наявні та відсутні рівні захисту, логіку в їх фінансуванні та винуватців ситуації
— Розкажіть спрощено про захист, щоб ми не переходили межу поширення зайвої інформації.
— Перший рівень захисту – від уламків. Другий – інженерні споруди, які захищають обладнання від шахедів, третій – від ракет.
— Перший і другий рівні побудовані майже на 100% так, як держава вважала за потрібне. Третій найскладніший і найдорожчий, бо вимагає найсильнішого захисту. Чи коректно казати, що третій рівень – це захист 22 об’єктів з 80-ти і на це потрібно 100 мільярдів гривень?
— Кінцевої цифри немає, бо немає фінальних кошторисів. Перший дійсно побудований на 100%, другий побудований, але тільки на підстанціях “Укренерго”, він не побудований на жодних інших об’єктах. Наприклад, на електростанціях.
— Тобто загалом цих об’єктів скільки?
— Понад 200.
— А побудовано?
— Тільки в нас понад 60, але це тільки на наших підстанціях.
— Тобто другий рівень включає 200 об’єктів?
— Другим рівнем мали захищатися не тільки підстанції “Укренерго”. Другим рівнем мали захищатися й інші об’єкти, вразливі до прямих влучань шахедів. Я не можу сказати точно, чи це всі 200, чи мала з цього переліку бути захищена менша кількість. Але абсолютно точно, що об’єкти, де, як мінімум, є трансформатори, як в “Укренерго”, мали б захищатися проти шахедів.
Це електростанції, там є такі ж трансформатори, такі ж розподільчі пристрої, як і на підстанціях “Укренерго”. Також до цього переліку можуть бути включені, наприклад, важливі транзитні підстанції обленерго чи не електроенергетичні об’єкти критичної інфраструктури, наприклад, нафтогазова інфраструктура.
— Держава вирішила захистити другим рівнем усі 200 об’єктів чи тільки об’єкти “Укренерго”?
— Не тільки об’єкти “Укренерго”. Визначені.
— І їх близько 200?
— Я зараз не можу точно згадати, скільки саме мали захистити другим рівнем, але це однозначно не тільки наші об’єкти. Це об’єкти і генерації електроенергії, і нафтогазового комплексу.
— Виходить, що другий рівень реалізований на 30%, якщо захищено 60.
— Другий рівень реалізований винятково на підстанціях “Укренерго”. Відсотки за всіма об’єктами, не тільки енергетичними, знає Держспецзв’язку, який збирає та аналізує таку інформацію.
— Тобто він виконаний менш ніж на 30%.
— Я не знаю, менше 30% чи більше. Можу сказати, що він є тільки в “Укренерго”. І все.
— Чому ніхто крім вас нічого не будує? Немає грошей, контролю?
— До них питання. Не знаю. Я вважаю, що такий захист повинен бути не тільки на об’єктах транспортування енергії, а й на об’єктах генерації, наприклад, на якихось критичних об’єктах нафтогазового комплексу.
— Третій рівень захисту взагалі не реалізований?
— Десь роботи тривають, десь ні, але поки що жоден об’єкт не захищений. Це набагато масштабніші споруди. Вони потребують принципово іншого фінансування.
— Повернімося до першого запитання. Тобто з 80 об’єктів, які входять до третього рівня, захисту підлягають 22 і на це потрібно 100 мільярдів гривень або більше?
— Приблизно така сума. Це остання оцінка, яку я чув.
— Чи правда, що 100 мільярдів – це дорожче, ніж ці 22 об’єкти коштують?
— Це принаймні співставна величина.
— Чи є сенс у реалізації такого проєкту, якщо ти захищаєш не все і той захист коштує еквівалентно тому, що ти намагаєшся захистити? Зрозуміло, що це не питання лише економіки, але ж має бути якась логіка. Можливо, дешевше побудувати аналогічне десь поряд?
— Побудувати поряд – це і є ця концепція. Проблема в тому, що ти не можеш замість однієї магістральної підстанції побудувати 25 маленьких. Просто технічно це неможливо. Магістральні підстанції, на відміну від генерації, неможливо децентралізувати. Ми захищаємо ключові елементи цих підстанцій від шахедів. Мусить вижити достатньо трансформаторів, щоб ми могли їх швидше міняти, ніж росіяни їх знищують.
— Максим Шкіль, один з найбільших забудовників, сказав, що зведення третього рівня захисту провалене. Він винить у цьому Дениса Шмигаля, який не виділяє кошти на відповідні роботи. Чи правильно розуміти, що третій рівень провалений і винуватий у цьому прем’єр?
— Думаю, це питання більше до замовника робіт – Держагентства з відновлення. Але коли ти берешся за проєкт на 100 мільярдів, а в тебе є лише 10 мільярдів, то ти береш на себе ризики, що проєкт не буде завершений. Тут якраз ці ризики і реалізувалися. Я не вважаю правильним ні формулювання про провал, ні формулювання про винуватця, але питання стосовно планування дійсно є.
— Почекайте, ви кажете, що реалізація третього рівня не провалена. Якщо вона не провалена і вона не реалізується, то вона перебуває на стадії пошуку грошей чи…
— Цей проєкт призупинений, тому що на нього необхідно знайти гроші. “Укренерго” не відповідало за цей проєкт. Компанія не є замовником цього будівництва. Замовником є Держагентство з відновлення, яке укладало контракти з підрядниками. Основна проблема в реалізації такого проєкту – знайти на нього гроші.
— Хто їх шукає?
— Їх має шукати замовник – Держагентство з відновлення. Так само, як “Укренерго” знайшло міжнародні кошти на будівництво другого рівня захисту і профінансувало ці роботи. Зараз поки немає керівництва агентства з відновлення. Коли воно буде призначене, думаю, це буде його завдання.
— Тобто ніхто нічого не шукає і винуватця в тому, що ніхто нічого не робить, теж немає?
— Я не можу оцінювати, хто в цьому винуватий.
— Механічно.
— Наскільки я розумію, механіка мала би бути така: визначений бюджет, скільки коштує третій рівень, ухвалене рішення, що він будується, визначений бюджет 100 мільярдів або 80 – не важливо, визначені джерела фінансування – скільки може дати держбюджет, але краще, звичайно, відразу спитати міжнародні фінансові організації – донорів.
— Джерела визначені?
— Наскільки я знаю, донори поки що третій рівень не фінансували.
— Взагалі розподіл відбувся? 100 мільярдів потрібно. Той дасть стільки, а бюджет дасть стільки.
— Ці роботи поки що частково фінансував тільки бюджет.
— Тобто будівництво не відбувається, бо немає грошей і ті гроші ніхто не шукає?
— Так. Як я вже казав, наявність фінансування є основною проблемою для добудови третього рівня захисту.
Про відключення світла взимку, слабкі місця в енергосистемі і те, скільки насправді мегаватів потужностей побудували
— Уже три дні немає відключень (інтерв’ю записувалося 9 вересня – ЕП). Скільки така ситуація може тривати? Коли вимкнення можуть поновитися?
— Ми вже усунули основну частину пошкоджень після останньої масованої атаки, тож у мережі “Укренерго” жодних проблем немає. Генерації в нас вистачає, тому що спала спека і знизилося споживання.
Поки не буде нової хвилі спеки або чергових негараздів на якомусь великому об’єкті генерації на зразок атомної станції, у нас електроенергії мало б вистачати. Ми прогнозували, що у вересні-жовтні ситуація з балансом може бути спокійною, якщо не буде нових масштабних обстрілів.
— Тобто навіть без обстрілів відключення можуть початися десь у листопаді?
— Я би більше ставив на грудень. У листопаді почнеться опалювальний сезон, але в листопаді може не бути холодної погоди. Саме холодна погода буде тригером для введення обмежень електроспоживання.
— Сценарію, за якого не буде відключень узимку, не існує?
— Це такий сценарій, коли всю зиму буде плюс 5 або плюс 15 градусів і не буде нових обстрілів. Тобто він існує, але ми розуміємо, що він суто теоретичний. Я вважаю, що за холодної погоди відключення будуть, навіть якщо всі плани з відновлення генерації будуть реалізовані.
— До вашого звільнення йшли перемовини щодо можливого розширення перетину на імпорт з нинішніх 1,7 ГВт до 2,1-2,4 ГВт. Чи може скандал із звільненням двох членів наглядової ради, які колись були членами ENTSO-E, вплинути на цей процес?
— Ми вели переговори багато місяців і я очікую, що в найближчі місяць-півтора буде оголошена нова величина граничного імпорту, яку ми можемо брати з Європи (Євросоюзу – ЕП). Вона, на жаль, не може бути на 1000, на 1500 мегаватів більша. Вона може бути більша на кілька сотень мегаватів. На скільки саме – ENTSO-E має порахувати і нам сказати.
— Центр протидії дезінформації зробив прогноз, що взимку світло буде в кращому випадку 12 годин на добу, а в гіршому – лише чотири години на добу. Наскільки цей прогноз реалістичний?
— Мені більше подобається прогноз міністра Галущенка, який сказав, що за умови відсутності масштабних обстрілів ніяких відключень взагалі не буде. Я дуже хочу побачити зиму без відключень.
— Який ваш прогноз?
— Мій прогноз серединний. У теплі періоди, коли температура буде вище нуля, ми зможемо обійтися без відключень, якщо не станеться якихось подій на об’єктах генерації, на 1000 чи 2000 мегаватів. Якщо буде холодний період, наприклад середньодобова температура мінус 10, то я не бачу, чим можна покрити дефіцит.
— І який він буде?
— У нас може бути ситуація з відключеннями приблизно така, як у спеку влітку. От ви можете орієнтуватися.
— Якщо пригадати липень, то світло було чотири-шість годин на добу максимум.
— Можливо, трохи більше. Може бути графік чотири через чотири, може бути чотири через шість. Це залежить від того, наскільки довгим буде період сильних холодів.
— Скільки потрібно атак, подібних до останньої з понад сотнею ракет та шахедів, щоб система працювала за принципом не аварійних відключень, а аварійних включень?
— Атака двотижневої давності була на підстанції “Укренерго”.
— Скільки таких ще потрібно, щоб створити непоправні наслідки?
— Атаки на “Укренерго” не призведуть до того, що буде йтися більше про включення, ніж про відключення. Ці атаки призведуть до того, до чого призвела минула: десять днів обмеження, усе відновили і поїхали далі.
— Якщо атаки будуть по генерації?
— Через атаки ми вже втратили половину генерації. Тому я і кажу, що треба не рахувати кількість мішків з піском на підстанціях “Укренерго” і дивитися, чи рівно поставлені габіони, а сфокусуватися на захисті вцілілого на електростанціях і посилювати цей захист.
— Вам не здається, що посадовці, які володіють інформацією і мають попередити людей про складну зиму, цього не роблять? Немає асоціації з тим, що відбулося за кілька тижнів до початку великої війни, коли президент виходив і розказував, що всім треба заспокоїтися і що в травні ми всі поїдемо на шашлики? Можливо, ми трохи недооцінюємо невідворотне?
— На мою думку, бачення про те, що ми наближаємося до якоїсь катастрофи, яку не усвідомлюємо, не відповідає дійсності. Принаймні, я не вважаю, що ми несемося в якусь катастрофу.
— Ще чотири-п’ять атак – і все.
— От одна з них пройшла 26 серпня, наприклад. Це призвело до якихось катастрофічних наслідків? Якщо обстріли будуть такі, які ми бачили раніше, апокаліпсису не буде. Узимку час від часу будуть обмеження електропостачання, але системи тепло- та водопостачання там, де вони централізовані, будуть працювати.
— Ситуація невідворотно погіршується. На початку в нас були резерви.
— Ми замовили стільки трансформаторів, скільки було до перших обстрілів. За трансформатори можете не переживати. Їх є більше, ніж уся потужність споживання Польщі.
— Дуже не хочеться підказувати росіянам, що робити, але, можливо, я спрощую чи чогось не розумію. Наприклад, вибивається умовний посередник між електростанцією і мережею, підстанція на одній-двох атомних електростанціях. Хіба це не призведе до катастрофічних наслідків?
— Це нам говорить тільки про одну просту річ: оці об’єкти, про які ви сказали, треба терміново захищати: швидко, активним, пасивним захистом, усім, чим можемо, бігти.
— Велися розмови про якісь таємні перемовини щодо припинення взаємних обстрілів енергетики. Такий сценарій теоретично можливий?
— Я нічого не знаю про ці перемовини, але ми не можемо розраховувати, що хтось проведе якісь перемовини і росіяни перестануть нищити наші електростанції. Ми повинні виходити з того, що росіяни продовжать їх нищити, щоб “покласти” нашу енергосистему. Єдиний шлях цьому протидіяти – розосередити генерацію.
Скільки нової децентралізованої генерації побудовано? Не намальовано на слайдах, не проголошено на нарадах, а побудовано і включено в роботу?
— Це ви зараз про “гігават Зеленського”?
— Я зараз про те, що в нас чомусь мало згадують, що історія про необхідність будівництва децентралізованої генерації була сформульована ще на початку 2023 року після першої ракетно-дронової кампанії росіян. Це теж питання правильного планування і пріоритетів. Якби на початку 2023 року ми прийняли дві-три речі, які врешті-решт регулятор прийняв у 2024 році, то ця децентралізована генерація могла б уже бути побудована.
Я просто нагадаю, що в той час у Лондон повезли презентацію щодо енергетики, яка передбачала побудову 300 гігаватів нової потужності. Це в енергосистемі, яка споживає менше 20 гігаватів узимку. Тоді був презентований план, за яким ми просили 400 мільярдів євро інвестицій у сектор.
— Цей план готував Шурма.
— Західні партнери на це подивилися, хтось у кулуарах посміявся, хтось з жахом в очах пішов з конференції, але жодного проєкту або жодних великих інвестицій та презентація, на жаль, не допомогла залучити. Ми втратили рік-півтора, бо показали, візію, яка не мала нічого спільного з нагальними потребами енергосистеми.
Потреби енергосистеми рахуються в “Укренерго”. У нас є чітке розуміння, скільки та чого треба побудувати. Це три гігавати маневрової потужності на газі або біомасі, чотири гігавати сонячних станцій, до пʼяти гігаватів вітру, гігават батарейних систем накопичення енергії. От рецепт. Він дуже конкретний, дуже простий. Для нього не треба витрачати 400 мільярдів євро, навіть 100 і навіть 40. Коштує це лише 10 мільярдів.
Спосіб побудови цих потужностей не полягає в тому, щоб створити новий умовний “Укрпостачдержавенерго”. Він полягає в створенні умов, щоб все це побудував приватний бізнес. Замість цього ми спочатку ганялися за нездійсненними мріями, а зараз робимо акцент, що це побудують державні компанії.
— Ви бачите кроки, що держава хоче монополізувати будівництво децентралізованої генерації?
— Так, процес будівництва децентралізованої генерації буде відбуватися в централізований спосіб і через рік ми будемо сидіти в цій студії і знову обговорювати, як нічого не побудували.
— Ці спроби здійснюються через намагання концентрувати капітал, необхідний для будівництва?
— Я ніколи не чув відповіді, чому це не можна довірити приватному капіталу, чому це треба концентрувати в руках державних підприємств. Думаю, це теж наша історія з першої частини інтерв’ю про бажання контролю.
— Хто від імені держави займається цим питанням?
— Зараз це повністю сфера відповідальності Міненерго. Воно визначає, кому скільки побудувати, контролює цей процес. Недавно я чув коментарі про те, скільки вже там побудовано.
— Галущенко заявив, що вже побудовані сотні мегаватів.
— У мене інші дані.
— Це скільки?
— Можливо, за останні два-три дні побудували сотні, але я, наприклад, знаю цифру близько 60 мегаватів.
— Це з моменту виникнення терміну “гігават Зеленського”?
— Це взагалі. З яких одна станція підключалася півтора року. Друга, наскільки я знаю, введена недавно.
— На початку інтерв’ю ви говорили про свої плани на найближчий час. Ця нова діяльність передбачає ваше обов’язкове перебування в Україні чи ви можете цим займатися за кордоном?
— Я взагалі слабо розумію, як можна чимось активно займатися в Україні, не перебуваючи в Україні.
— В Андрія Коболєва якось виходило, поки він не вирішив на кілька днів приїхати в Україну.
— Я не планую їхати з України, я планую бути в Україні обов’язково. Я поки що не готовий розказати про формат, у якому буду займатися своїми улюбленими справами. Але це точно буде пов’язано із залученням інвестицій та розбудовою децентралізованої генерації і саме з боку приватного сектору.
— Завершімо це інтерв’ю тим, що б ви хотіли сказати Зеленському?
— Що в української енергосистеми є насправді величезний потенціал для відбудови і для того, щоб стати нетто-експортером у Європу (у Євросоюз – ЕП), великим гравцем. Те, що я побачив, особливо в останні пів року, з боку українського та міжнародного бізнесів, що вони готові інвестувати гроші в цей сектор.
Зараз є унікальний шанс скористатися цим апетитом інвесторів до української енергетики і побудувати нову енергетику, новий ринок електроенергії, відновити енергетичну роль та вагу України на європейській мапі. Треба цим шансом скористатися якнайшвидше.
— Видно, як вас звільнили, він уже почав цю підготовку.
— Яку?
— До того, щоб скористатися цим шансом.
— Час покаже.
