Шпигун її величності: як “батько” Робінзона Даніель Дефо служив британській короні
Для багатьох ім’я Даніеля Дефо асоціюється з його безсмертним романом “Робінзон Крузо”. Крім цього всесвітньовідомого твору до літературної спадщини письменника входять ще понад півтисячі книжок, журналів і памфлетів. При цьому мало хто знає, що паралельно з такою авторською плідністю Дефо займався ще й шпигунством для Британської корони. І навіть був керівником цілої мережі секретних агентів. Література чи розвідка: що ж було для іменитого письменника основною роботою?
Невдалий пастор
Народився Даніель Фо (справжнє прізвище письменника) у сім’ї глибоко віруючих пресвітеріанців у Кріплгейті (район Лондона) приблизно 1660 року. Батько майбутнього літератора — торговець м’ясом, мріяв, щоб Даніель, коли виросте, вивчився на протестантського пастора. Майбутній письменник послухався батьків і здобув релігійну освіту, закінчивши духовну академію. Дефо навіть готувався прийняти сан, але життя внесло свої корективи.
Даніель Дефо
Молодого Даніеля набагато більше приваблювали подорожі, бізнес і політика, ніж монотонне життя релігійного пастора. Підкоряючись своїм душевним поривам, він влаштовується на посаду помічника комерсанта в одне з торгових представництв. За службовим обов’язком Даніель Дефо об’їздив практично весь європейський континент.
Дотримуючись пориву амбіцій і азарту, Дефо кілька разів пробував організувати свій власний бізнес. Він займався продажами різних товарів — від панчіх до будівельних матеріалів (цегли та черепиці) і дорогих вин, які молодий підприємець експортував до Англії з Іспанії та Португалії. Однак бізнес у Дефо відверто не пішов.
Типова вулиця Лондона кінця XVII століття
1692 року Даніеля Дефо оголосили банкрутом. Його заборгованість перед кредиторами становила 17 тисяч англійських фунтів стерлінгів, що за нинішнім курсом становить майже 3,5 мільйона британських фунтів.
До в’язниці за памфлети
Починаючи з 1695 року Даніель Дефо цілком віддається журналістиці. На відміну від комерції, на цьому терені він почувається, як риба у воді. Знаменитість літератору-початківцю принесли сатиричні памфлети, однак вони також і привели Дефо до в’язниці.
Збірка памфлетів, за які Дефо потрапив до в’язниці
1703 року письменник публікує свій опус, який називався The Shortest Way with the Dissenters (“Найкоротший шлях покінчити з диссентерами”). У памфлеті Дефо відкрито засуджує католицьку церкву в аспекті розпалювання нею релігійної ворожнечі серед вірян різних конфесій. За цей твір Даніеля Дефо засуджують до штрафу, трьох днів перебування біля ганебного стовпа та 7 років тюремного ув’язнення.
Згідно з міською легендою, до стовпа, біля якого був закутий у колодки письменник, лондонці всі 3 дні несли квіти. Ганебний стовп і майданчик біля нього були повиті гірляндами, а жителі столиці читали тут вголос сатиричні памфлети Дефо.
Дефо біля ганебного стовпа. Гравюра Джеймса Чарльза Армітеджа. National Portrait Gallery, London
Зрештою літератора відправили до Ньюгейтської в’язниці, де він із присуджених 7 років відсидів лише три місяці.
Дострокове звільнення
За особистим клопотанням до англійської королеви Анни, яке надіслав їй Роберт Гарлі — лорд-скарбник і голова Палати Громад парламенту, Даніеля Дефо звільняють, знявши з нього всі звинувачення. Чому ж настільки високопоставлений політик так скоро допоміг неугодному владі літератору? Відповідь ховається в давньому знайомстві Даніеля Дефо і Роберта Гарлі.
Роберт Гарлі, портрет пензля Джонатана Річардсона, приблизно 1710 рік
Знайомство це сталося ще 1685 року в період повстання Монмута. Тоді британські протестанти виступили проти коронації Якова II (завзятого католика), проте були розігнані військами. Перед тим, як його заарештували, Дефо встигає надіслати Роберту Гарлі депешу, де, крім усього іншого, пропонує створити таємну розвідслужбу.
Вийшовши на волю (за сприяння Гарлі), Даніель Дефо стає секретним агентом торі — парламентської партії консерваторів. Партії, яка виступала за зменшення впливу парламенту та посилення монархічної влади в Британії.
Компромат як основа шпигунства
Варто згадати, що в Англії з кінця XVII століття вже існувала таємна розвідслужба. Її агенти успішно працювали не тільки в Ірландії, Іспанії та Франції, а й на Сході континенту. Уся зібрана ними інформація надходила до Лондона через англійських піратів. Формально ця розвідувальна служба була приватною конторою — це дозволяло британському уряду в разі провалу агента відхрещуватися від своєї причетності до шпигунства.
Лондонський міст через Темзу. Гравюра XVIII століття
Даніель Дефо запропонував змінити концепцію зовнішньої розвідки. Він виступав за те, щоб агенти більше впроваджувалися у вищі кола інших держав. Це давало б змогу суттєво впливати на будь-які ситуації дипломатичними “несиловими” методами.
Також Дефо був упевнений, що інформацію потрібно збирати в усіх верствах суспільства, приділяючи особливу увагу реакції на ту чи іншу подію з боку середнього класу. Раніше шпигуни Британської корони моніторили виключно чутки, які поширювалися виключно серед богеми.
Даніель Дефо, гравюра Майкла Вандергухта, 1706 рік
У своїй концепції Дефо особливе місце відвів саме службі контррозвідки. Він переконував лорда-скарбника зайнятися організацією великої агентурної мережі на всій території Англії. Так шпигуни могли б відстежувати й надавати в Лондон інформацію про реальний стан справ у державі, а також настрої її громадян.
Також Дефо запропонував своєму покровителю завести таємне досьє на кожного впливового чиновника або заможного підприємця Англії. Подібний компромат (як пояснював Дефо) необхідний не стільки для того, щоб знищувати супротивників, стільки для перетворення їх на друзів і союзників.
Ідея Даніеля Дефо сподобалася Гарлі. І з його благословення і цілковитою підтримкою письменник починає свою шпигунську діяльність.
Шотландська місія шпигуна Дефо
Даніель Дефо очолював британську розвідувальну службу впродовж 16 років — з 1703-го по 1719 роки. Однак він не був кабінетним чиновником. Часто Дефо сам особисто брав участь у важливих місіях. Однією з таких стало “шотландське відрядження” 1706 року. У цей період готувався документ про “злиття” Англії з Шотландією в одну державу — Велику Британію. Розвідник Дефо вирушає в Единбург.
Вулиця Единбурга, гравюра початку XVIII століття
Роберт Харлі доручає своєму “шпигунові №1” дізнатися, якою буде реакція шотландців на скасування свого парламенту, і чи не виллється це в народний бунт. На той час у Шотландії прихильників об’єднання було набагато менше, ніж супротивників, тож на Дефо чекала більш ніж серйозна робота.
Приїхавши в Единбург, Дефо використовує легенду: його візит викликаний пошуком матеріалів для свого нового роману. Його, як постраждалого від англійської влади протестанта, шотландці прийняли дуже радо. Буквально за кілька місяців письменник стає радником в одному з комітетів місцевого парламенту, а також у вищій раді шотландської протестантської церкви.
Абатство Холіруд, Единбург, Шотландія. Гравюра XVIII століття
Таке службове становище дає можливість Дефо не тільки бути в курсі всіх подій, а й самому почати плести політичні інтриги. Він пише статті в шотландські газети, де не тільки відстоює ідею об’єднання з Англією, а й піддає жорсткій критиці прихильників суверенітету.
Поряд із цим Дефо не забуває і про свої прямі обов’язки розвідника. Письменник регулярно строчить і відправляє до Лондона докладні рапорти. У них він наводить аналітичну оцінку настроїв у шотландському суспільстві, а також описує політичну та економічну ситуацію в Шотландії.
На спокій із почуттям виконаного обов’язку
У своїх депешах із Шотландії Даніель Дефо доповідав, що шотландці здебільшого вкрай негативно поставляться до об’єднання з Англією. Однак повстання проти цього навряд чи піднімуть. Свої аргументи письменник підкріплював чіткими доводами.
Даніель Дефо
1707 року, 1 травня, акт про створення єдиної держави Великої Британії набув законної сили. Було створено єдиний парламент, а шотландці (як і прогнозував Дефо) трохи пошуміли, помітингували й безнапасно заспокоїлися.
Наприкінці 1719 року Даніель Дефо йде у відставку з посади начальника розвідувальної служби Великої Британії. Письменник цілком присвячує себе літературі. Того ж року побачив світ найвідоміший твір письменника — роман “Робінзон Крузо”.
Даніель Дефо — автор роману “Робінзон Крузо”. Шарж
Якоюсь мірою шпигунство можна теж назвати мистецтвом. Адже життя Даніеля Дефо — це далеко не єдина історія, коли творчим особистостям ніщо не заважало займатися розвідувальною діяльністю поряд з основною професією. Так, як це робили 7 знаменитих акторів-шпигунів, які успішно поєднували роботу в кіно і в розвідці.
