Як письменник із Playboy запустив міф про ілюмінатів, а люди повірили

Історія виникнення легенди про всесвітню змову пояснює, як нині поширюються фейкові теорії, і чому люди затято вірять у них.

Теорія про таємне товариство ілюмінатів — впливових політичних фігур, які контролюють усі глобальні справи та прагнуть встановити новий світовий порядок, є, мабуть, найпоширенішою з усіх конспірологічних міфів.

Однак почалася ця справжня параноя із жартівливого твору, написаного в 1960-х роках.

Чи свідчить ця історія про нашу готовність вірити в усе, що ми читаємо та чуємо? І як міф про всесвітню змову допомагає зрозуміти, чому фейкові новини та теорії й сьогодні справляють на нас таке враження?

Той, хто візьметься дослідити історію таємних спільнот, неодмінно натрапить на “Товариство баварських ілюмінатів”, яке виникло в Німеччині в добу Просвітництва.

Засноване в 1776 році, товариство об’єднало інтелектуалів та відомих прогресивних діячів того часу, які прагнули протистояти впливу релігії та еліти на повсякденне життя.

Однак товариство разом із масонами поступово витіснили критики консерватизму і християнства, і згодом воно припинило своє існування.

Натомість за сучасне відродження міфу (цілком необґрунтоване до речі) відповідає доба контркультури, ЛСД та захопленості східною філософією.

Все почалося десь між “літом кохання” та рухом хіпі. Тоді з’явився маленький друкований текст під назвою “Principia Discordia”.

У двох словах, це була пародія на духовний текст вигаданої релігії “дискордіанства”. Написала його група ентузіастів — анархістів і мислителів, які пропонували своїм читачам поклонятися Ері, богині хаосу.

Дискордіанці закликали до громадянської непокори, а також поширювали жарти та фейки.

Сам трактат так ніколи й не вийшов за вузькі рамки контркультури, проте одна ідея в ньому була популяризована письменником Робертом Антоном Вілсоном.

А саме — віра в те, що порушення суспільної моралі може призвести до соціальних змін і змусити людей поставити під сумнів межі реального.

За словами телеведучого і письменника Девіда Брамвелла, Вілсон та один з авторів “Principia Discordia” Керрі Торнлі “вирішили, що світ став надто авторитарним, міцним, зачиненим і керованим”.

Вони хотіли повернути хаос в суспільство, струснути його, а для цього збиралися поширювати дезінформацію через контркультуру, офіційні ЗМІ та у будь-які інші способи.

Але спочатку вони вирішили розповісти історію про ілюмінатів.

Потім вони відправили в редакцію ще більше листів, які заперечували попередні історії.

“Ідея полягала в тому, щоб показати людям суперечливі погляди й змусити їх таким чином замислитися, чи можна вірити тому, що говорять у ЗМІ. Змусити людей прокинутися від нав’язаної їм реальності”, – пояснює Брамвелл.

Але все сталося зовсім не так, як сподівалися Вілсон і Торнлі.

Міф про ілюмінатів швидко розлетівся світом. Вільсон і ще один автор “Плейбоя” написали роман-трилогію “Ілюмінатус!”. У ньому йдеться про гучні нерозкриті справи того часу, зокрема вбивство Джона Кеннеді, а відповідальність за них покладається на таємну спільноту ілюмінатів.

Роман несподівано став культовим. За його сюжетом Ліверпульський театр поставив п’єсу, яка прославила британських акторів Білла Наї та Джима Бродбента.

Британський електронний гурт The KLF, якого надихнула ідеологія анархізму, спочатку мав назву The Justified Ancients of Mu Mu на честь групи дискордіанців з роману.

А в 1975 році з’явилася рольова карткова гра “Ілюмінати”, яка закарбувала містичний світ таємних товариств у свідомості цілого покоління.

Сьогодні це — одна з найпопулярніших теорій змови у світі. Навіть такі знаменитості, як Джей-Зі і Бейонсе, демонструють на своїх концертах символіку товариства, піднімаючи над головою руки, з’єднані в трикутник.

Проте навряд чи вона спонукає до тотального викриття фальшивості сучасного світу, чого мріяли домогтися прихильники дискордіанства.

Звичайно, маленькі видавництва 1960-х років не могли зрівнятися з можливостями сучасного глобалізованого інтернету. Адже саме завдяки йому пропаганда і поширення чуток про ілюмінатів змогли досягти теперішніх масштабів, насамперед на сайтах, як-от 4chan або Reddit.

Утім, ми живемо у світі, сповненому теорій змови, ба більше — їхніми затятими прихильниками.

2015 року політологи з’ясували, що майже кожен другий пересічний американець вірить принаймні в одну з теорій змови.

Серед них — ілюмінати та теорія про те, що Обама народився за межами США і тому не міг бути президентом, а також поширена думка про те, що теракти 11 вересня здійснили самі американські спецслужби.

“Існують різні причини, чому люди вірять в ці теорії, і вони не обов’язково є взаємозаперечними”, – зазначає Вірен Свомі, професор соціальної психології з Університету Англії Раскін.

“Найпростіше пояснення полягає в тому, що люди, які вірять у теорії змови, страждають від того чи іншого психічного розладу”, – вважає професор Свомі.

Інші дослідники вважають, що такі теорії пропонують раціональне пояснення подіям, які людям важко зрозуміти, що завдає удару їхній самооцінці.

“Теорії змови дають дуже просте пояснення”, – додає професор Свомі. 2016 року він опублікував дослідження, яке показало, що прихильники теорій змов частіше страждали від травматичного досвіду, ніж ті, хто не вірять у них.

Психологи також довели, що люди з вищим рівнем освіти менш схильні вірити в конспірологію.

Однак це дозволяє зробити досить невтішні висновки стосовно теперішньої ситуації в США. Насамперед тому, що коло тих, хто зазвичай просував теорії змови, останнім часом радикально змінилося.

“У Південній Азії теорії змови переважно використовує уряд щоб контролювати своїх громадян. На заході завжди було навпаки. Конспірологією захоплювалися ті, хто не мав свободи вибору, не мав влади, а теорії змови давали їм можливість кинути виклик уряду”, – пояснює професор Свомі.

Яскравий приклад – теракти 11 вересня. Якщо люди відчувають, що не можуть впливати на політичні процеси, теорії змови починають сіяти насіння соціального протесту, змушують людей ставити запитання.

“Але сьогодні все інакше, тепер теорії змови стали інструментом політиків, які за допомогою них прагнуть заручитися підтримкою мас”, – додає пан Свомі.

І це насамперед стосується Дональда Трампа, який, приміром, активно просував у ЗМІ теорію про те, що Барак Обама народився не на Гаваях, а за межами США.

Після виборів 2016 року Трамп також звинуватив кілька американських штатів у фальсифікації результатів виборів. А його команда під час виборів розповсюджувала сфабриковані історії.

Одна з них під назвою “Піцагейт” стверджувала, що прихильники Гілларі Клінтон пов’язані з таємною організацією педофілів. А інша розповідала про різанину в містечку Боулінг-Ґрін, якої насправді ніколи не було.

Такий зсув у поширені теорії змови може серйозно вплинути на політичну ситуацію в країні.

“Коли виборці починають вірити в теорії змови, вони втрачають інтерес до участі в демократичних процесах і можуть захопитися радикальними політичними проявами: расизмом, ксенофобією, екстремізмом”, – вважає професор Свомі.

Ідея про таємну, могутню та недоторкану еліту насамперед імпонує тим, хто почуває себе викинутим на узбіччя політичного процесу, позбавленим влади.

Дональд Трамп пообіцяв представляти інтереси саме цих людей — колись могутнього промислового регіону на середньому заході та східному узбережжі США, так званого “Іржавого поясу”. (У постіндустріальну добу економіка регіону занепала, сотні тисяч людей втратили роботу. – Ред.)

Проте замість того, щоби висунути своїх представників на керівні посади й почувати себе менш безсилими та більш захищеними, багато американців сьогодні звертаються до теорій змови й вірять в ілюмінатів більше, ніж будь-коли.

“Можливо, коли люди навчаться протистояти фейковим новинам та пропаганді, ситуація стане більш стабільною. Ми вже починаємо розуміти, як соціальні медіа “годують” нас ідеями, в які ми самі хочемо вірити”, – каже професор Свомі.

“Це — ехокамера (ситуація, коли певні ідеї та переконання зміцнюються шляхом постійного повторення та поширення всередині системи. – Ред.)”, – додає він.

Утім, є надія, що десь між інтернет-форумами, штампами попкультура та бурхливою людською фантазією ті, хто не сприймають факти на віру, а самовіддано шукають істину, зможуть назавжди розвінчати міф про ілюмінатів.

Джерело