CNN: Наступні 24 години будуть критичними для Путіна
Російський президент зіткнувся з найсерйознішою загрозою його владі за всі 23 роки, що він керує ядерною державою. І приголомшливо спостерігати, як видимість тотального контролю, яку він підтримував увесь цей час, — головна перевага його автократії — руйнується за одну ніч.
Це було і неминуче, і неможливо. Неминучим, оскільки бездарне ведення війни означало, що тільки така однорідно закрита і несприйнятлива до критики система, як Кремль, може пережити таку жахливу авантюру. А це неможливо, оскільки критики Путіна просто зникають, або випадають з вікон, або жорстоко труяться. Проте зараз п’ята за чисельністю армія світу стоїть на порозі вихідних, коли братовбивство — спрямування зброї на своїх побратимів — єдине, що може врятувати московську еліту від краху.
Ми настільки звикли вважати Путіна майстерним тактиком, що перші залпи непокори начальника “Вагнера” Євгена Пригожина часом оцінювалися як фінт — спроба Путіна тримати своїх генералів у напрузі за допомогою вірного поплічника в якості їхнього відвертого критика. Але те, що ми бачимо сьогодні — коли Путін змушений визнати, що Ростов-на-Дону, його головний військовий центр, вийшов з-під його контролю — ставить під сумнів будь-яку ідею про те, що цим керував Кремль.
Однак цілком імовірно, що підрозділи Вагнера планували щось із цього протягом певного часу. Виправдання для цього повстання виявилося терміновим і спонтанним — ймовірний авіаудар по табору Вагнера в лісі, який російське міністерство оборони заперечує, з’явився через кілька годин після чудового препарування Пригожиним обґрунтування причин війни.
Він частково сказав правду про катастрофічний початок війни: Росії не загрожував напад НАТО, а росіян не переслідували. Єдиний обман, якого він дотримувався, полягав у тому, що за планом вторгнення стояло російське вище керівництво, а не сам Путін. Сили Вагнера дуже швидко зібралися і швидко просунулися до Ростова. Це важко зробити спонтанно за один день.
Можливо, Пригожин мріяв, що зможе підштовхнути Путіна до зміни керівництва міністерства оборони, яке глава Вагнера публічно лаяв місяцями. Але звернення Путіна в суботу вранці знищило цю перспективу. Тепер перед російською елітою стоїть екзистенційний вибір — між режимом президента, що хитається, і темним, найманим Франкенштейном, якого вона створила для виконання брудної роботи, і який обернувся проти своїх господарів.
Боєць приватного найманського угруповання “Вагнера” стоїть на варті біля штабу Південного військового округу в місті Ростов-на-Дону, Росія, 24 червня 2023 року.
Бронетранспортер (БТР) на вулицях Ростова-на-Дону, 24 червня.
Для російських військових це також момент прозріння. Кілька років тому м’яка критика Пригожина призвела б до того, що елітний спецназ у балаклавах випровадив би його геть. Але зараз він вільно розгулює, відкрито демонструючи, що збирається маршувати до Москви. Де спецназ ФСБ? Знищені війною, чи не бажають брати участь у знищені своїх озброєних і досвідчених товаришів з “Вагнера”?
Не вперше цієї весни ми бачимо, що Москва виглядає слабкою. Атака безпілотника на Кремль у травні, напевно, змусила еліту з оточення Путіна замислитися над тим, чому оборона столиці виявилася такою слабкою. Через кілька днів елітні заміські будинки стали мішенню для ще більшої кількості українських безпілотників. Серед російських багатіїв п’ятничні події знімуть будь-які питання про те, чи варто їм сумніватися у владі Путіна.
Україна, ймовірно, святкуватиме катастрофічну невчасність цього повстання в російських лавах. Це, ймовірно, змінить хід війни на користь Києва. Але повстання рідко закінчуються в Росії – чи деінде – з тими результатами, яких вони прагнули досягти. Усунення царя Миколи II у 1917 році в Росії обернулося більшовицькою революцією, Леніним, а потім і Радянською імперією.
В міру того, як розігрується ця рідкісна якобінська драма російської базової людської слабкості, не обов’язково, що за нею наступить покращення. Пригожин може не перемогти, а основи кремлівського контролю можуть не зруйнуватися. Але ослаблений Путін може робити ірраціональні речі, щоб довести свою силу.
Він може виявитися нездатним прийняти логіку поразки в найближчі місяці на фронтах в Україні. Він може не усвідомлювати глибину невдоволення у власних збройних силах і не мати належного контролю над їхніми діями. Позиція Росії як відповідальної ядерної держави ґрунтується на стабільності у верхах.
Набагато більше може піти не так, ніж потрібно. Але неможливо уявити, що з цього моменту путінський режим коли-небудь повернеться до своїх попередніх висот контролю. І неминуче, що попереду ще більше потрясінь і змін.
