Зброя геноциду
Терміну придатності зброя немає. Міни можуть спрацювати навіть через десятиліття, якщо вони піддадуться тиску, що перевищує 5 кілограмів.
Тисячі українських мирних жителів вже загинули від путінських «пелюсток». Міни спрацьовували в лісах, парках, на тротуарах і проїжджих частинах, в садах і городах. За найскромнішими даними, 200 000 гектарів (майже 500 000 акрів) українських територій усіяні «Пелюстками». Загальна кількість мін, що не розірвалися, оцінюється в 650-900 тисяч одиниць. На їх очищення піде близько 20 років (40-годинний робочий тиждень для всіх саперів у лавах ЗСУ). Однак вже зараз зрозуміло, що розмінування не обійдеться без трагедій і смертей. Росія програє війну, а міни продовжуватимуть забирати життя мирних жителів.
Історія ПФМ-1 тісно пов’язана з історією СРСР / Росії.
Мало хто знає, що «Пелюсток» є практично точною копією американської міни BLU-43 Dragontooth, які використовувалися на першому етапі (1968-1971) війни у В’єтнамі. Ця зброя приводила в жах навіть самих холоднокровних генералів США. Вибух міни, як правило, відривав ногу трохи вище коліна. Від втрати крові людина помирала за кілька хвилин. У рідкісних випадках люди залишалися у свідомості й примудрялися перетиснути закривавлену кінцівку поясом/предметом одягу. При цьому у них ще був шанс вижити.
Як і інша страшне зброя — напалм — міни BLU-43 Dragontooth довелося швидко зняти з виробництва. На цьому наполягали як самі американські ветерани війни у В’єтнамі, так і правозахисники. Так, понад 50 років тому Пентагон включив BLU-43 Dragontooth до неофіційного списку «зброї геноциду».
СРСР, який постачав в’єтнамським комуністам зброю, миттєво «закохався» в BLU-43 Dragontooth. Зразки хв поставлялися на збройові заводи на початку 1970-х років, а до 1976 року виробництво ПФМ-1 стало нормою. Дешевизна і простота пристрою призвели до того, що до початку Афганської війни (1979-1989) у СРСР на складах було близько 6 мільйонів «Пелюсток».
Над Афганістаном «Пелюстки» розкидувались десятками тисяч і вдень, і вночі. На мінах підривались мирні жителі, худоба, коні та вози. Незвичайна форма вибухового пристрою (вона потрібен для падіння з літаків з правого борту) приваблювала дітей. До кінця 1980 року в афганському суспільстві закріпився міф про те, що СРСР навмисно вбивав дітей «пелюстками», щоб принести максимум страждань їх рідним. Це була справжня зброя терору.
Тисячі радянських солдатів, які повернулися з Афганістану з розхитаною психікою, стали свідками роботи «Пелюстків». Міни вбивали не тільки афганців, а й своїх. Авіація СРСР розкидала їх всюди, а потім карти з замінованими територіями кудись зникали. Майже всі безногі ветерани Афганістану є жертвами Пелюсток.
Після розпаду СРСР багато військових фахівці писали, що «Пелюстки» демонстрували лише боягузтво, а не боєготовність радянської армії.
До речі, США відмовилися від BLU-43 Dragontooth, і в тому числі через те, що використання мін сильно знизило моральну планку військових. Власники мін продемонстрували, що не здатні на справедливу війну і схвалили геноцид.
В одній з бесід з військовими (імовірно восени 1990 року) Михайло Горбачов, який дізнався про цей факт, висловив намір зняти «Пелюстки» з виробництва. Цього, на жаль, не сталося.
Наступного разу ПФМ-1 використовувався під час двох воєн у Чечні (1994-1996, 1999-2000). Як і в Афганістані, «Пелюстками» усіяна та територія, куди ще не ступала нога російського солдата. Концентрація мін була жахливою. Так, на невелике село загальною площею менше одного квадратного кілометра російська армія скинула до 10 тисяч мін.
Кілька разів армія Єльцина/Путіна скидала ПФМ-1 перед власною піхотою. Абсурд і хаос вражали. Вранці велике гірська ущелина була накрито мінами, і до полудня по ній рухалася піхота. За вибухами «Пелюсток» чеченці часто визначали розташування окупантів і добивали їх за допомогою кулеметів і гранатометів.
У 2000-х роках касетні міни були включені практично в усі списки заборонених боєприпасів. Багато країн прирівняли «Пелюстки» до хімічної зброї. США відмовилися від будь-яких розробок, які навіть віддалено нагадували BLU-43 Dragontooth. Пентагон зробив ставку на високоточну зброю й електронні технології.
Вторгнення в Україну показало, що PFM-1 виробляється у величезних кількостях в Росії протягом останніх десятиліть.
Історія ПФМ-1 підтверджує два факти.
По-перше, армія СРСР / Росії так і не еволюціонувала. Вона завжди залишалася дикою, шаленою і нелюдською. Зброя використовувалася або іноземна (радянсько-німецька війна), або вкрадена в іноземців (танки, літаки, кулемети, міни тощо).
По-друге, СРСР/Росія здатні просунутися вперед лише за допомогою тактики «випаленої землі». Тільки зруйнувавши всі будівлі й все живе, орки можуть зайняти ділянку землі.
Враховуючи масштаби замінованих земель, українці після деокупації своїх територій мають повне право окупувати Росію, знищити всі її збройові заводи та повністю спустошити військові склади. Країна-терорист заслужила повну демілітаризацію.
