Трансформація Росії на початку двадцятого століття очима іноземців

01.03.202301.03.2023 fenixslovo Гербер Уеллс, Гюла Ієш, Джон Рід, незворотні зміни, росія початку 20 ст., Федір Шаляпін

Менш ніж за 20 років в росії відбулися незворотні зміни. Свідками їх стали іноземні письменники. Американець Джон Рід відвідав саме пекло революції, англієць Х.Г. Уеллс побачив її наслідки, а угорець Дьюла Ієш відвідав нову державу – СРСР.

архів

Джон Рід, 1917

Джон Рід

Темрява. Вночі, частково через економію, частково зі страху перед цепелінами, горять лише рідкісні, мізерні вуличні ліхтарі; Електроенергія в приватні квартири подається тільки ввечері, з 6 до 12 годин, а свічки коштують 40 центів за штуку, а гас отримати практично неможливо. Темно з 3 вечора до 10 ранку. Дуже багато грабіжників і грабунків. У будинках чоловіки по черзі несуть нічну варту, озброєну зарядженими рушницями.Черга. З кожним тижнем їжі стає все менше. <… > За молоком, хлібом, цукром і тютюном доводилося годинами стояти в чергах під пронизливим дощем. Повертаючись додому з мітингу, який затягнувся на всю ніч, я побачив, як перед дверима магазину на світанку починає утворюватися «хвіст», в основному жінок; багато з них тримали на руках немовлят.

Черги в Петрограді. 1917 рік

Як завжди буває в таких випадках, повсякденне дріб’язкове життя міста йшла своєю чергою, намагаючись максимально ігнорувати революцію. Поети писали вірші, але не про революцію. Художники-реалісти писали картини на теми давньоруського життя… <… > Провінційні панянки приїжджали в Петроград, щоб вивчити французьку мову і співати. <… > Дочка одного з моїх друзів одного разу опівдні повернулася додому в істериці: кондуктор в трамваї назвав її «товаришем»!

Чайові. Лакеї і офіціанти організовувались і відмовились від чайових. У всіх ресторанах на стінах висіли плакати, на яких було написано: «Тут не беруть чайові» або «Якщо людині доводиться подавати до столу, щоб заробити собі на хліб, це не означає, що його можуть образити подачками до чаю».

Найнеобхідніше. Ми прибули на фронт у 12-ту армію за Ригою, де босі та виснажені люди гинули в окопному бруді від голоду і хвороб. Побачивши нас, вони піднялися назустріч нам. Їхні обличчя були виснажені; крізь отвори в їхньому одязі було видно посиніле від холоду оголене тіло. І перше питання було: «Ти приніс що-небудь прочитати?»

Мітинги. Я поїхав через річку, в Цирк Модерн, на один з величезних народних мітингів, які проходили по всьому місту, збираючи щовечора все більше людей. <… > У казармах, на заводах, на розі вулиць всюди стояли незліченні солдати, вимагаючи негайного миру, заявляючи, що якщо уряд не зробить енергійних кроків для досягнення миру, армія покине окопи й піде додому.

Мітинг під час революції. Жовтень 1917 р.

Втомилися чекати. Хаос посилювався з кожним днем. Сотні й тисячі солдатів дезертували з фронту і почали пересуватися по країні величезними, безладними хвилями. У Тамбовській і Тверській губерніях селяни втомилися чекати землю, доведені до відчаю репресивними заходами уряду, спалювали маєтки й вбивали поміщиків.Шпигуни. Майже весь свій час я проводив у Смольному. Дістатися туди було непросто. Біля зовнішніх воріт стояв подвійний ланцюг вартових, а перед головним входом тягнулася довга черга людей, які чекали пропуск. У Смольний пустили відразу чотирьох осіб, попередньо встановивши особистість кожного і дізнавшись, в якій справі вони прийшли. Перепустки видавалися, але їх систему змінювали кілька разів на день, адже шпигунам постійно вдавалося пробратися в будівлю.

Г.Г. Уеллс, 1920 р.

Г.Г. Уеллс

Транспорт. Трамваї все ще курсують до 18 години; вони завжди переповнені. <… > У години пік вагони обвішані скупченнями людей, яким, здається, нема за що триматися. Багато з них зривається і потрапляють під машину.Магазини. У всьому Петрограді залишилося, мабуть, всього півдесятка магазинів. Є державний фарфоровий цех <… > і кілька квіткових магазинів. Дуже дивно, але квіти досі купуються і продаються в цьому місті, де більшість жителів, що залишилися, мало не вмирають з голоду.

Автомобілі 1-го автобойового загону ВЦВК. 1920-і роки

Автомобілі. Водіння автомобіля складається з жахливих поштовхів і різких поворотів. Вцілілі машини заповнені гасом. Вони виділяють хмари блідо-блакитного диму, і при русі створюється враження, що почався кулеметний вогонь.Торгівля. Вся торгівля тепер називається «спекуляцією» і вважається незаконною. Але дрібна торгівля продуктами й всякими дрібницями з-під поли в Петрограді не береться до уваги, а в Москві вона ведеться досить відкрито, адже тільки так можна заохотити селян приносити їжу. <… > Будь-яка залізнична станція перетворилася на відкритий ринок. На кожній зупинці ми бачили натовп селян, які торгували молоком, яйцями, яблуками, хлібом тощо.

Безсмертний бас Федір Шаляпін. 1920-і роки

Театри. Як би дивним це не здавалося, російське драматичне та оперне мистецтво пройшло неушкодженим крізь усі бурі та потрясіння… <… > Виявилося, що в Петрограді щодня дається понад сорок вистав, приблизно стільки ж ми знайшли й в Москві. <… > Поки дивишся на сцену, здається, що в росії нічого не змінилося; Але потім завіса падає, звертаєшся до публіки, і революція стає відчутною. Ні блискучої форми, ні вечірніх суконь… <… > У більшості випадків квитки безплатні. На один виступ їх роздають, скажімо, профспілкам, на інший – в Червону Армію, на третій – школярам і так далі.Будинок з достатком. Шаляпін, безсумнівно, одне з найдивовижніших явищ в Росії зараз. Він художник, бунтар; він чудовий. <… > Шаляпін навідріз відмовляється співати безплатно і, мовляв, бере за виступ 200 000 рублів. – близько 15 фунтів стерлінгів; Коли з продуктами особливо важко, він вимагає плату борошном, яйцями тощо. <… > Тому його будинок може стати останнім, в якому зараз зберігається відносний достаток. Революція так мало торкнулася пані Шаляпіної, що вона запитала нас, що зараз носять у Лондоні. Через блокаду останній модний журнал, що зберігся був трирічної давності.

Зняття дорогоцінного окладу з ікони під час вилучення церковних цінностей в одному з московських храмів. 1921 рік

Десять тисяч хрестів московських церков досі виблискують на сонці. Імперські орли ще розправляють крила на кремлівських вежах. Більшовики або занадто зайняті іншими справами, або просто не звертають на них уваги. Церкви відкриті; натовпи віруючих старанно хрестяться на ікони… <… > Особливою популярністю користується знаменита каплиця чудотворної Іберійської Божої Матері біля Спаських воріт… <… > Якраз навпроти нього, на стіні будинку, обрамлений нині відомий слоган: «Релігія – опіум народу». Ефективність цього напису, зробленої на початку революції, значно знижується тим, що російський народ не вміє читати.

Гюла Ієш, 1934 р.

Гюла Ієш

Новий світ. Паротяг, пихкаючи, заїжджає в великі дерев’яні ворота, прикрашені вирізаними з дерева молотом і серпом, під якими розміщений радянський герб. «Хай живуть трудящі всіх країн…» – напис на воротах ми оформляємо буквами, безсумнівно, покликаними символізувати вступ в нову еру, в досі небачений світ. <… > Я повертаюся туди, де залишається Європа. “Комунізм змете кордони між країнами!” – йдеться в написі з цього боку воріт.Обмін валюти. При обміні грошей відбувається моє перше знайомство з рублевою системою… <… > Суть в тому, що за один долар золота дають два золотих рублі – вірніше, дали б, якби карбувалися золоті рублі і якби були золоті долари … <… > Тому я отримую тільки чеки.

Будівництво метрополітену. Майже на кожному розі є жовті гори землі заввишки, як будинок, <… >, то тут, то там гуркочуть екскаватори та землерийні машини… <… > Будівництво метро триває! Нарешті, десятирічна мрія москвичів здійсниться, метро поглине хоча б частину бурхливого потоку транспорту, який зараз охоплює місто.

Відкритий прохід шахти No 26 столичного метрополітену. 1933 рік

Урни. По всій Москві <… > на відстані ста метрів один від одного розміщуються жерстяні плювальниці розміром з сільську маслобійку. Вони теж для сміття, як ввічливо пояснив мені перехожий, коли я кинув на землю обгортку з’їденого шоколаду.

Черги Москви не мають нічого спільного з тими, які існували по всій Європі під час війни. Тут це ознака дисципліни, а не необхідності. Наприклад, я чекаю трамвая; Якщо на зупинці їх всього п’ять, вони відразу шикуються в чергу по одному. Газетні та тютюнові кіоски мають абсолютно однакову картину: навіть невелика кількість людей, як правило, стоїть в потилиці один одного.

Комунікабельність. Після десятихвилинної розмови ви розлучаєтеся з новими знайомими, які запевняють вас, що ви зробите їх назавжди нещасними, якщо не прийдете на вечерю з сім’єю на наступний день … <… > Одного такого запрошення досить, щоб назавжди увійти в цикл дружби, дружніх пліток, конфіденційних повідомлень – всього того, що заведено називати «світським життям».

Оленячі ставки (Сокільники). Москва, 1930 р.

Метод обговорення. росіяни – нація дискусій, але організованих дискусій. <… > Тут говорить тільки один, а інші терпляче чекають півтори години, поки дійдуть до своєї черги. Ви входите в будинок і за кількістю присутніх людей можете заздалегідь визначити, чи встигнете ви до останнього трамвая.Чутливість. Очі росіян ще мокрі, як в період розквіту класичних романів. Вони особливо схильні до сліз в пориві радості або дотику. Одному молодому російському письменнику <… > я дав ручку для самостійного письма… <… > Його очі вмить наповнилися сльозами.

Віра в майбутнє. Одного разу я засидівся допізна в одного провідного інженера… <… > На прощання господар будинку дав мені домробітницю, щоб вона проводжала мене, щоб привезти до трамвайної зупинки. Тротуари між новобудовами ще не були заасфальтовані, я спотикався над вибоїнами й падав у вибоїни.

— Не харашо, — зауважив я, вкотре ледь не втративши рівновагу.

— Буде харашо, — одразу вигукнула ця українка.

Джон Рід, 1917

Г.Г. Уеллс, 1920 р.

Гюла Ієш, 1934 р.

Вам також може сподобатись