Як живе зараз Віктор Беленко, який втік до Японії на літаку МІГ-25П з СРСР
6 вересня 1976 року. Це був ясний прохолодний ранок. Співробітники японського аеропорту на острові Хоккайдо пили каву і ліниво приступали до своїх завдань. Раптом вони помітили, що до аеропорту наближається літак, який летить на гранично малій висоті. Літак приземлився, але злітно-посадкова смуга була короткою, і вона злегка виїхала з неї.
Літаком виявився МІГ-25 – надшвидкісний радянський перехоплювач. Японці не могли повірити своїм очам. З кабіни вийшов великий чоловік і зробив кілька пострілів у повітря. Японцям, які прибули до нього, сказали, що він віддає літак їх інженерам для вивчання, і він просить політичного притулку в США.
Хлопчик зі складної сім’ї
Дитинство Віктора не було солодким. Його батьки розлучилися, коли йому було два роки. Дитину віддали далеким родичам на виховання. Пізніше батько, одружившись вдруге, все ж забрав Віктора до себе. Проте хлопчик був розумним і старанним, закінчив школу зі срібною медаллю.
Після школи він вступив до медичного інституту, але вже тоді відчув тягу до неба й одночасно навчався в аероклубі. Закінчивши перший курс медичного училища, він пішов в льотне училище Армавіра.
Успішна кар’єра льотчика
Льотна кар’єра Віктора почалася в 1971 році. Спочатку він працював льотчиком-інструктором в Ставропольському вищому училищі. Він був на хорошому рахунку, на всіх атестаціях протягом всієї служби характеризувався позитивно.
Був членом КПРС. У 1975 році на його прохання був переведений на Далекий Схід, де вступив до 530-го винищувального авіаційного полку 11-ї окремої армії ППО. Він літав на надшвидкісному винищувачі-перехоплювачі МІГ-25П, як старший пілот.
Втеча
6 вересня 1976 року радянські винищувачі, в тому числі й літак Беленко, вилетіли з аеродрому Соколівка для виконання льотних навчань. Під час нього Віктор навмисно відставав від інших літаків і знизився на висоту нижче 30 метрів, щоб радянські та японські радари не змогли його виявити.Заглибившись в повітряний простір Японії, Віктор піднявся на висоту 6 000 метрів і був виявлений засобами ППО. Через різну частоту радіоприймачів японці не змогли зв’язатися з Віктором і відправили на перехоплення кілька винищувачів. Але Віктор знову спустився вниз і зник з радарів. Спочатку Віктор хотів приземлитися на авіабазі Чітосе, але палива вистачило тільки на Хоккадат. Через три дні японці, задоволені придбанням у вигляді передового радянського літака, відправили Віктора в США, де той отримав такий бажаний притулок.
Доля літака
МІГ-25П вивчався японськими й американськими інженерами, після чого був повернутий в СРСР. Цікаво, що Беленко протестував проти повернення літака і наполягав на тому, щоб американські інженери вивчали його хоча б пару років.
Ситуація завдала величезної шкоди Радянському Союзу. Літак оснащувався вдосконаленою системою розпізнавання «Друг або ворог». Коли воно потрапило в руки ворога, СРСР довелося переоснастити систему всієї авіації, що обійшлося країні в 5, 5 мільярда рублів за курсом того часу.
Доля Віктора Беленка
Прибувши в США, Віктор попросив, щоб його відвезли на справжній авіаносець і показали американську авіабазу. Бажання перебіжчика здійснилося негайно. Віктора доставили на базу в Ленглі та провели екскурсію по авіаносцю USS John F. Kennedy.
Беленко був шокований ситуацією в американській армії. Офіцери спілкуються з рядовими так, ніби вони друзі. Умови утримання персоналу на порядок вище, ніж радянських. А перший раз, коли він зайшов в американський супермаркет, Віктор зовсім не міг повірити своїм очам. Йому здавалося, що таке розмаїття смачних продуктів готувалося спеціально для нього, як якесь показне шоу.
І одного разу Віктор зробив дуже їдке, майже образливе порівняння. Він розповів, що помилково купив консерви для кішок в американському магазині. І вони виявилися смачніше радянських консервів «для людей».
Беленко дав американським військовим стільки цінної інформації, що забезпечив їх роботою, а себе грошима на багато років вперед. Він продовжував заробляти на життя, консультуючи американських військових.
Одного разу Віктор відправився в турне по США. А в одному з кафе він зустрів милу офіціантку, яка стала його дружиною. Віктор ще живий. Йому 72 роки, він живе в Каліфорнії й веде життя звичайного американського пенсіонера. Його перша дружина і батьки залишилися в СРСР.
