Нас водила молодість… Вінстон Черчилль
24 січня 1965 року Вінстон Леонард Спенсер Черчилль помер у віці 90 років.
Важкий, насуплений, з сигарою в зубах і в циліндрі – ось такий звичний нам Черчилль.
Але до цього портрета слід додати один штрих: з 1895 року кавалерійський офіцер і воєнний кореспондент Вінстон Черчилль брав особисту участь зі зброєю в руках в чотирьох військових компаніях.
У 1895 році, оформивши собі довгострокову відпустку, Черчилль прибув на Кубу для участі в придушенні антиіспанського повстання Хосе Марті (після однієї з битв був нагороджений іспанським орденом Червоного Хреста. Якось британському офіцеру було недоречно боротися за давнього суперника Англії Іспанію, і взагалі поведінка Вінстона «надзвичайна навіть для Черчилля»).
У 1897 році Черчилль взяв участь в англо-пуштунській війні, на яку пішов добровольцем (запитую себе, – писав Черчилль, – чи мають англійці найменше уявлення про те, яку війну ми тут ведемо […] Забуте слово «милосердя». Повстанці допитують за допомогою тортур полонених і спотворюють трупи солдатів. Наші війська також не шкодують нікого, хто потрапить до їхніх рук, будь то поранений чи неушкоджений) За цю кампанію Черчилль не отримав нагород – критика, якій Черчилль піддав командування на сторінках Daily Telegraph, відгукнулася.
У 1898 році Черчилль брав участь в битві при Омдурмані, коли експедиційні сили під командуванням генерала Кітченера, що складалися з восьми тисяч англійців і вісімнадцяти тисяч єгиптян, розгромили шістдесят тисяч суданців. За словами Черчилля, він брав участь в кавалерійському бою, в якому за 120 секунд з 400 чоловіків англійці втратили вбитими або пораненими 5 офіцерів, 65 рядових і 119 коней. Не покладаючись на шаблю, Черчилль використовував в бою «Вундерваффе» – пістолет Маузера, куплений за власні гроші.
У 1899 році Уїнстон Черчилль приїхав в Саут-Африка як кореспондент «Ранкової пошти» для участі в англо-бурській війні. Бронепоїзд, в якому їхав Черчилль, потрапив в засідку і зійшов з рейок. Вїнстон в черговий раз продемонстрував свою доблесть, розчистивши під вогнем залізничні колії, щоб локомотив міг вивезти поранених. Ув’язненого Черчилля відправили до в’язниці для офіцерів. Але відчайдушному кореспонденту вдалося втекти з неї через місяць. Без знання місцевості, без карти й без мови він пройшов майже п’ятсот кілометрів і досяг свого. Після повернення в Наталь Вінстона зустріли як національного героя. Військове командування підвищило його до звання лейтенанта і призначило на посаду позаштатного рядового командира південноафриканської легкої кавалерійської бригади. На цій посаді Черчилль пробув на фронті до літа 1900 року, взявши участь ще в декількох боях.
Війна відкрила Черчиллю шлях до вступу в політику.
У його кар’єрі були злети й падіння.
Був провал при Галліполі і перемога в битві за Англію. Існувала люта ненависть до СРСР і військовий союз зі Сталіним. Відбулася Ялтинська конференція і Фултонська промова.
Але на тлі сучасних виродків з великої політики Черчилль виглядає справжнім титаном.
Старий бульдог не особливо цінував людські життя. Але він не боявся за власну шкуру.
У мене все )))
