Вбивця відзначає свято народження… Один-однісінький. Бо боїться померти
…Відстрілявшись зранку по Херсону і Краматорську, російська армія оголосила “різдвяне перемир’я”. Ця лицемірна гра в релігійність змусила мене згадати Писання:
“Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтеся пофарбованим трунам, які зовні здаються красивими, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. Так і ви за зовнішністю здаєтеся людям праведними, а всередині зроблені з лицемірства і беззаконня”(Матф. 23:27-28).
“Повна нечистот пофарбована труна” на ім’я Володимир Путін з’явилася у Благовіщенський собор Кремля на організовану особисто для неї різдвяну службу. Всіх людей звідти, зрозуміло, завчасно видалили, а собор ретельно перевірили на предмет мінування або ще чогось, що могло б загрожувати цьому фарисею.
Ця картинка облетіла весь світ – самотня людина стоїть в порожньому соборі – і це квінтесенція путінізму. Він хоче керувати людьми, яких боїться. Він хоче нескінченно панувати над тими, про яких він знає, що вони хочуть його смерті.
Так чого ж боїться цей маленький, сухенький дідок? Чому останнім часом він такий сумний? Навіщо він приходить в храм, якщо боїться своїх братів по вірі? Адже храм – для всіх. У храм приходять для спільної молитви, а інакше навіщо він? Якщо ти боїшся – молися вдома.
Не буває храмів для однієї людини. Це нонсенс. Один в храмі – тільки Бог. Вічний Бог, Творець всього сущого… для нього, а не для тебе, Вово, будуються храми. Ці храми побудовані не тобі, а йому. Тебе обдурили, ти – не він. Хоча б тому, що ти смертний. Хоча б тому, що ти не можеш оживити тих, кого вбив. Хоча б тому, що ти не вмієш нічого створювати.
Господь дав нам заповіді. Ми як можемо, так їх і виконуємо. Напевно, ми погані християни, слабкі, грішимо багато. Але ми хоча б розуміємо, де ми робимо добро, а де – зло.
Але Господь покарав тебе, Вово. Він не дав тобі навіть цього: ти не вмієш відрізнити добро від зла. Ти не бачиш різниці. Ти думаєш, що все, що добре для тебе – це добро, а що погано для тебе – це зло. А це не так. Все “трошки” по-іншому. Але пояснити тобі це вже неможливо.
Ти весь час брешеш і впевнений, що і далі будеш брехати так само безкарно. А це не так. “Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні сокровенного, що не стало б відомим і не виявилося б” (Лк 8:16-17). Але ти і в це не віриш. І пояснити тобі, що ти помиляєшся, теж вже неможливо.
Ти щомиті твориш страшне зло, плодиш горе, відбираєш людські життя, які не ти давав, а тобі й горя мало: ти приходиш до храму Божому і молишся на самоті, в радісне свято Різдва Ісуса Христа. Вбивця відзначає свято народження… Один-однісінький. Бо боїться померти.
А чого ти так боїшся, Вово? Ось твій поп Гундяєв каже, що це не страшно. Що це раз плюнути, “за друга своя”, чого б не померти? Тим більше, ти впевнений, що потрапиш до раю? З чого б це такий страх, га?
А вся справа в тому, що ти не віриш ні в який рай, Володю. І ні в яке “життя вічне”. Твоє життя – це той самий Ленінський “спосіб існування білкових тіл”, і нічого більше. Ти просто – білкове тіло. І в день православного Різдва, мені особливо радісно повідомити тобі, що ти здохнеш. Неодмінно. Кожному віддається за його вірою. І раз ти не віриш у вічне життя, так і не буде у тебе його. І день твоєї смерті буде величезним святом для всього людства. Цим ти і запам’ятаєшся людям. І більше – нічим.
Така у мене буде спроба різдвяної проповіді. Хоч я і євангеліст-лютеранин і своє Різдво вже відсвяткував 25 грудня.
Настає час розплати. Наша справа правильна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
