Закарпатські води

Гідрографічна мережа нашої області нараховує 9 426 річок і водотоків різного рівня. Середня густота річок – найбільша в Україні – 1,7 км/ кв. км. На території Закарпаття підвищена кількість опадів, зокрема, у гірській частині. Тому на одного жителя області припадає середньорічний стік понад 7 тис. куб. м , тоді як у середньому по Україні – 1,1 тис. куб. м.
 
Наші річки – несудноплавні, раніше по них сплавляли ліс. Подекуди стихію експлуатували, як безплатне джерело енергії. Майже в кожному селі були водяні млини, наприклад у селі Велятині їх було аж 7. На згадку про це повсюдно залишалися гідроніми місцевих малих річок – Млиновиця. Була така навіть у Хусті, зараз пересохла, хоча в 1990-х роках вода в ній ще текла (іноді її ще називали Лаковець). А в селі Лисичово і зараз діє велика кузня, що приводиться в рух водяним колесом – гамора. У селі Кольчино (в минулому давно Фрідяшово) з 18-го ст. діяв ливарний завод, обладнання (молоти) якого приводилося в рух водою з Латориці, для чого проклали колись водоток – 300 м в тунелі та 200 м в каналі. Колись таких підприємств в області були десятки.
 
Та здовж усього річище Тиси в низині були водяні млини, кузні, олійниці, сукновальні тощо, які приводилися в рух водою.
 
Бокораші, сплавляючи плоти-бокори в Мадярщину до Солнока, розповідали, що мали бути дуже уважними в тих краях, аби випадково бокором не знести якусь прибережну споруду – їх власники у випадку загрози такого тарана, вискакували на берег і стріляли з рушниць у повітря, а іноді й в бокорашів на ураження.
 
Технічний прогрес призвів до побудови в області гідроелектростанцій. Одна з них є в Ужгороді (по вулю Електрозаводській, вода подавалася каналом з Ужа від с. Кам’яниці), а друга, оригінальна за виконанням Теребля-Ріцька ГЕС – у Хустському районі вище с. Нижній Бистрий.
 
Сама електростанція стоїть на ріці Ріка, а водосховище – на паралельній р. Теребля, яке знаходиться на 210 м вище з невеличким вододілом по Бовцарському хребту. При такому розташуванні гідростанції виникла можливість використання натурального перепаду: вода з басейну Тереблі скидається в басейн Ріки, що значно підвищує потужність водного потоку. Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води Тереблі через ГЕС потрапляють до Ріки. Це єдина у світі ГЕС, розташована на двох річках. Та ще й найвища на країні.
 
Мій дід був бригадиром бетонувальників на греблі у с. Вільшани, а членами бригади були 5 його дітей. Про них часто писали тогочасні газети, вирізки з них зберігаються в домашньому архіві. Перший раз я побував там, бувши першокласником, запам’ятав ціле містечко, збудоване для працівників станції на лівому березі ріки. Там отримали квартири стриї – молодші брати мого нянька. Потім тільки дізнався, що проєктували цю ГЕС чеські інженери ще в 1930-х роках, але збудувати її завадила війна. Згодом за це взявся СРСР. До речі, все електрообладнання (турбіни, генератори тощо) постачала Фінляндія в рахунок репарацій, накладених нею Сталіним, як на переможених у війні. Потім стрий Василь став першим директором цієї ГЕС, а стрий Іван – головним інженером.
 
Останнім часом будуються в різних місцях цілі каскади міні-ГЕС. Втім, це далеко не новина для нашого краю. В 1950-60-х роках такі станції були в гірській місцевості повсюди.
 
Більшість наших річок мають гірський характер. Долини їх, як правило, вузькі й глибокі, схили часом стрімкі. Таких рис набувають долини поперечних річок у верхів’ях і при перетині ними хребтів. Річища мають велике падіння. Похил річищ великих поперечних річок менший, ніж малих. Так, Чорна Тиса має похил 19 м/км, а її притока Говерла – 75 м/км. Ширина річищ невелика, вона не перевищує 100 м. Річища часто загромаджені камінням і уламками скель. Зустрічаються пороги й водоспади, наприклад Шипот поблизу села Пилипець. Глибина річок незначна, в середньому 0,5-1,5 м. Течія річок постійна, середня швидкість її 3-5 м/сек.
 
Рівнинні річки Закарпаття мають повільну течію і широкі долини. Так, похил річища р. Серне на Берегівщині – 0,2 м/км. Часто бувають швидкоплинні паводки, спричинені рясними опадами чи таненням снігів.
 
Королівчани добре пам’ятають катастрофічні повені 1999 р. та 2001 р., які зруйнували сотні будинків у нашій громаді – у Королеві, Текові, Сасові. Таких повеней в історії Королева було немало, тільки після 1949 року, після побудови дамби, таких природних катаклізмів значно поменшало.
 
В нашій області нараховується 9 водосховищ та 59 ставків. Загальний об’єм всіх штучних водосховищ 60,5 млн м. куб, площа водного дзеркала становить 1,56 тис. га. Озера в басейні Тиси, як правило, льодовикового походження. Деякі з них утворились у результаті гірських обвалів або мають вулканічне походження. Усього на території Закарпаття розташовано 32 озера ви це знали?
 
Найвідоміші з них – Синевир, Дике озеро (Озірце), Бребенескул, Драгобратське ( Івор), Липовецьке, Апшинець.
 
Та чимало є озер штучного походження, які виникли внаслідок людської діяльності. В Ужгороді – на місці кар’єру цегельного заводу, в с.Дийда – на місці піщаного кар’єру, під Чорною горою чи гори Товстої – на місці кам’яних кар’єрів. Найбільшим прикладом антропогенного втручання в геологічні процеси нашого краю є осушення Чорного Мочара. Колись це було велике озерно-болотне утворення площею 140-150 кв. км на теренах низинних Берегівщини та Мукачівщини.
 
Ще з 1878 року люди почали осушувати цю територію, прагнучи розширити орні угіддя. Так що до нашого часу там залишилася тільки каскад ставків та озер, найбільшим з яких є Береги та Серне. На осушених землях були утворені цілі поселення землеробів-переселенців із малоземельної Верховини, наприклад село Пушкіно Вилоцької громади.
 
Підземні прісні води добуваються з надр землі через глибинні свердловини. Вони мають надзвичайно важливе значення для питного водопостачання, як найчистіші. Підземні води тісно пов’язані з поверхневими водами, в їх формуванні важливу роль відіграє геологічна будова, рельєф, ґрунти, атмосферно-кліматичні умови. Саме з підземними водами пов’язані такі процеси як зсуви, підтоплення, карст тощо.
 
На Закарпатті прогнозний запас підземних вод складає 400 млн куб.м, з них затверджені запаси – 124 млн куб.м на рік. Основний водоносний горизонт підземних вод зарахований до Закарпатського внутрішнього прогину, до валунно-галечникових відкладів річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж.
 
Наявні водозабори в містах є інфільтраційними – вода до них потупає, фільтруючись через шари галечно-піщаних покладів. Це стосується й численних криниць, які дуже поширені в сільській місцевості.
 
Наш район може похвалитись не тільки архітектурними пам’ятками, але й морем. Геологи довели, що майже під всією територією Берегівського району на глибині 800 метрів знаходиться термальне море, яке проривається на земну поверхню джерелами з температурою води від +18 до +80ºС.
 
З 1000 розвіданих в районі джерел майже всі – кременисті термальні. На Берегівщині зосереджені основні запаси термальних вод Закарпатської області. Наразі діють близько 50 свердловин і освоєно кілька великих джерел: Берегівське (санаторій «Закарпаття»), Косонське (санаторій «Косино»), Іванівське (діє басейн), Боржавське (база відпочинку «Боржава») санаторій «Теплиця» у Виноградові.
 
Гордість Закарпаття – це води з мінеральних джерел. Приблизно 80% із них знаходяться у гірській частині Закарпаття. Сьогодні закарпатські мінеральні води відіграють дуже важливу роль у лікуванні різних хвороб, адже кожен мікроелемент у такій воді є біологічно активним і впливає на організм хворого.
 
Широко відомими є мінеральні води Свалявщини. Так, до слабомінеральних вод належать усі види «Лужанської», вона має від 3 до 5 г солей, така вода дбайливо впливає на людський організм і легко виводиться, створюючи хороший лікувальний ефект.
 
«Поляна купель» належить до вод середньої мінералізації, адже має 8–9 г солей на 1 літр води. На Свалявщині також є «Поляна квасова». Вона належить до вод із підвищеною кількістю солей – від 9 до 12 г на літр.
 
На Хустщині є популярна мінеральна вода «Шаянська», яка належить до вод середньої мінералізації. За складом шаянські мінеральні води є вуглекислими, крем’янистими, гідрокарбонатно-натрієвими. Їх використовують уже понад 200 років. Вони насичені кальцієм, залізом, магнієм і літієм.
 
У санаторії «Гірська Тиса» у Рахівському районі використовується унікальна за складом миш’яковисто-радонова мінеральна вода. Соймівська вода має виразний сірководневий запах.
 
Поруч із Королевом у радіусі 5 км є два цікаві джерела – у с. Хижі та у с. Велика Копаня. Хижанська вода за складом цілком подібна до Шаянської, хоча промисловий видобуток організувати донині не вдалося.
 
А Копанська вода оповита безліччю легенд та відвертих пліток. Одна з них – ця вода сприяє народженню близнят, Про це говорили чи не всі українські ТВ-канали, приїздили всілякі екстрасенси, які напустили ще більше туману. Але фактом є те, що в селі дійсно з 2000 року народилося понад 50 пар близнят…
 
А головною цінністю закарпатської води є її чистота визнана всіма європейськими науковцями – такою вона і повинна зберігатися для наступних поколінь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *