Росія – фашистська держава, час про це сказати в голос
Якби Україна не чинила опір російській фашистській війні на знищення, це була б дуже похмура весна для демократій у всьому світі.
Фашизм, як ідея, ніколи не був повалений. Цей культ нераціональності та насильства не зруйнований, як аргумент. Поки нацистська Німеччина здавалася сильною, для європейців та інших народів фашизм був спокусливим.
Тільки на полях битви Другої світової війни він був повалений. І ось він знову повернувся. Цього разу країна, яка веде фашистську війну на знищення, – це Росія. Якщо вона переможе, фашисти в усьому світі будуть раді. Про це у статті для New York Times пише історик Єльського університету Тімоті Снайдер.
Він зазначає, що люди роблять помилку, коли обмежують свій страх перед фашизмом тільки образами Адольфа Гітлера та Голокосту. Фашизм мав італійське походження, він був популярним у Румунії, де православні християни мріяли про очищення. Він мав шанувальників у всій Європі і навіть в Америці. У всіх своїх варіаціях він завжди уособлював тріумф волі над здоровим глуздом. Саме тому йому неможливо дати задовільне визначення. Люди запекло сперечаються, що можна назвати фашизмом, а що ні. Але сучасна Росія, на думку історика, відповідає більшості критеріїв, які вчені використовують для ідентифікації фашизму.
У Росії її існує культ особистості царька. У дивовижній країні існує культ мертвих, сформований з урахуванням Другої та Першої світової війни. Росія плекає міф про давно минулі часи імперської величі, які нібито потрібно повернути за допомогою війни проти України.
«Це не перший випадок, коли Україна стала об’єктом фашистської війни. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера у 1941 році. Гітлер вважав, що СРСР, який тоді панував над Україною, був єврейською державою. Він хотів замінити радянське правління своїм власним та присвоїти родючі українські землі. У СРСР мав початися голод, а Німеччина тим часом стала б імперією. У його уявленнях це було легким завданням, тому що СРСР, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колоніальним народом», – пише Снайдер.
Історик зазначає, що подібність між війною Гітлера та війною Путіна надзвичайна. Кремль також вважає Україну «штучною країною». І її президент із єврейським походженням нібито доводить, що вона не справжня. У Кремлі вважають, що якщо знищити невелику групу еліт, народні маси із задоволенням сприймуть російське домінування. Сьогодні саме Росія блокує потік українського продовольства на світовий ринок, загрожуючи голодом на глобальному півдні.
Багато хто зараз відмовляється розглядати Росію як фашистську державу, тому що сталінський СРСР наполягав на своїй антифашистській природі. Але історик зазначає, що радянські твердження заважала визначенню, що таке фашизм, а також спантеличують сьогодні. За допомогою американських, британських та інших союзників СРСР переміг нацистську Німеччину у 1945 році. Але його боротьба проти фашизму була непослідовною.
До приходу Гітлера до влади в 1933 СРСР ставився до фашистів як до ще одного виду капіталістичних ворогів. Зрештою, комуністичні партії в Європі вважали ворогами будь-які інші партії. Але така політика допомогла підйому Гітлера. Незважаючи на те, що їх було набагато більше, ніж нацистів, німецькі комуністи та соціалісти відмовлялися співпрацювати один з одним. Після цього провалу Сталін змінив свою політику і зажадав, щоби європейські компартії утворили коаліції для блокування фашистів. Але довго цей підхід не витримав. У 1939 р. СРСР став фактичним союзником нацистської Німеччини. І дві держави вторглися до Польщі разом. Нацистські промови передруковувалися у радянській пресі. Нацистські офіцери хвалили ефективність радянських масових депортацій.
Але в Росії сьогодні не говорять про ці факти. Закони про історичну пам’ять навіть визначають згадки про це як злочин. Друга світова війна – це елемент путінського історичного міфу про російську невинність і втрачену велич. Росія начебто має користуватися монополією на жертовність і перемогу. Базовий факт, що Сталін розв’язав Другу світову війну, ставши союзником Гітлера, вважається немислимим. Про нього заборонено згадувати.
Сталінська гнучкість щодо фашизму – це ключ до розуміння Росії сьогодні. За часів Сталіна спочатку була байдужість до фашизму, потім його стали вважати поганим, а потім – добрим, поки Гітлер не зрадив Сталіна. Тоді він знову став поганим. Але ніхто ніколи не давав визначення, що таке фашизм. Це була «коробка», в яку можна було покласти будь-що.
У ході чисток комуністів оголошували фашистами та піддавалися показовим судам. Під час Холодної війни фашистами стали американці та британці. Всі розмови про «антифашизм» не стали на заваді Сталіну переслідувати євреїв під час його чисток. Його наступники також без проблем порівнювали Ізраїль із нацистською Німеччиною. Іншими словами, радянський антифашизм був лише за політикою поділу на нас та них. Це не відповідь на фашизм. Зрештою, як казав нацистський мислитель Карл Шмітт, фашистська політика починається з визначення ворога. І оскільки радянський «антифашизм» саме це і робив, з’явився шлях повернення фашизму до Росії.
У Росії 21 століття “антифашизм” перетворився на право російського лідера призначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, надали доступ до ЗМІ. Сам же путін спирається на роботи міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна.
«Для російського автократа «фашист» чи «нацист» – це просто той, хто протистоїть йому чи його планам знищити Україну. Українці «нацисти» просто тому, що вони не хочуть погоджуватись із твердженням, що вони росіяни, і опираються. Мандрівник у часі з 1930-х років без проблем ідентифікував би путінський режим як фашистський», – пояснює історик.
Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як «акт насильства, що очищає», а також масові поховання в українських містах – все це робить правду дуже очевидною.
«Війна проти України – це не лише повернення до традиційного фашистського поля битви, а й до традиційної фашистської риторики та діяльності. Інші народи існують лише для того, щоб їх колонізували. Росія невинна через її давню історію. Існування України – це міжнародна змова. Війна – це відповідь. Тому що путін говорить про фашистів як про ворогів, нам важко зрозуміти, що він і сам може бути фашистом. Але у російській війні проти України слово «нацисти» означає «вороги-недолюди», яких росіяни можуть вбивати», – зауважує Снайдер.
Мова ненависті, націлена проти українців, полегшує завдання їх вбивати, що доводить Буча, Маріуполь та будь-яка інша частина України, яка побувала під російською окупацією. Масові могили – не якась випадковість війни. Це очікуваний наслідок фашистської війни знищення.
«Коли фашисти називають інших людей фашистами – це фашизм, доведений до своєї екстремальної нелогічності як культ нездорового сенсу. Це остання точка, в якій мова ненависті спотворює дійсність, а пропаганда стає наполегливим твердженням. Це апогей волі над думкою. Називати інших фашистами, коли ти сам фашист, це суть путіністської практики. Американський філософ Джейсон Стенлі називає це «підривною пропагандою». Я називаю це «шизофренією». Українці ж пропонують найелегантніше формулювання. Вони називають це «рашизмом», – пише Снайдер.
Сьогодні світ розуміє фашизм краще, ніж у 30-ті роки. Усі добре знають, куди він веде. Потрібно дізнатися про фашизм, бо так буде зрозуміло, з чим ми маємо справу. Але дізнатися не означає зупинити його. Фашизм – це не дискусійна позиція, а культ волі, що продукує вигадку. Ця вигадка про містичність людини, яка підкорює світ за допомогою насильства. І пропаганда підтримуватиме її до кінця. Здолати фашизм, на думку Снайдера, можна лише через демонстрацію слабкості її лідера. Фашистського лідера слід перемогти. Це означає, що всі, хто виступає проти фашизму, повинні зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді весь міф розпадеться.
Як і в 1930-х роках, демократія відступає у всьому світі. І фашисти розв’язують війни проти сусідів. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто знищення демократії грубою силою, хоч це вже досить погано. Такий результат війни деморалізує всі інші демократії. Навіть до російського вторгнення друзі Росії: Марін Ле Пен у Франції, Віктор Орбан в Угорщині, Такер Карлсон у США були ворогами демократії.
Фашистські перемоги на полі битви підтвердять, що сила визначає правду, що здоровий глузд для невдах, що демократії мають провалитися.
«Якби Україна не чинила опір, це була б похмура весна для демократій у всьому світі. Якщо Україна не переможе, на нас чекають десятиліття темряви», – застерігає історик.
