Саша Віленський – За що українцям нас любити?
Отож і народ здивувався: як же так? Що таке? Ми їм і те, і це, а вони, вона як! Залишилося з’ясувати, що ми їм те і це. Госпіталь, який повернули за кілька тижнів (або менше, не пам’ятаю). Гуманітарну допомогу – ну так, крити нема чим. Від держави чи від благодійних організацій?
Розвіддані? Хто їх бачив? Хто знає про них хоч щось реальне, крім газетних мізерних повідомлень? І судячи з того, що жодної реакції з боку невдячної України не було, щось мене мучать сумніви.
Перелік атракціону небаченої щедрості завершує розбомблений у Сирії завод із виробництва безпілотників. Це було заради України? Це ми їм допомогли чи собі таки, враховуючи, до речі, болісний досвід України.
Що у нас просили – системи ППО. Народ чомусь уперся в «Залізний купол», який нам самим треба. Ну так. Його нам настільки самим треба, що ми продаємо його Азербайджану, а тепер Румунії, та й там ще до різних країн. І він нам настільки самим потрібний, що ми навіть США заборонили його передавати Україні. Американців за що? А от!
Система Барак-8 поставлена до ОАЕ. Їм там потрібніше, ніж в Україні.
На державному рівні була пара невиразних заяв Лапіда в європейському стилі (“висловлюємо стурбованість”), заяву Лібермана про Бучу (“не все так однозначно”) та обіцянку Нетаніягу після виборів “переглянути” нашу позицію. Ну і Бені Ганц як завжди чітко та ясно (це сарказм) заявив: хрін вам, а не допомога.
Міську легенду про “біженців” ми вже не згадуватимемо. Немає у нас українських біженців. Є туристи та репатріанти. Як і немає жодної війни у центрі Європи.
А тепер скажіть: за що нас українцям любити ніжним і зворушливим коханням?
А тепер голосування.
А хто це у нас разом із Росією проголосував? Наш друг і союзник Азербайджан (разом із Вірменією – тут розбіжностей не спостерігалося). Наші улюблені ОАЕ. Наші давні мирні друзі Єгипет та Йорданія. Ми для них для всіх мало зробили? Ми про них не говоримо та думати не думаємо. Нас тепер замість Гондурасу Україна стурбувала.
Причому так, що народ почав українські прапори з аватарок прибирати та з балконів знімати. Дуже вони нас образили, невдячні. Щоправда, дякувати їм нам особливо нема за що, але все одно невдячні.
А тепер маленький нюанс: за що голосували в ООН? “Про юридичні наслідки ізраїльської окупації”. Слово “окупація” для України є дуже важливим терміном і засудження окупації (навіть такої, як ізраїльська) для них юридичне обґрунтування повернення захоплених земель.
Некрасиво, правда? Ну як можна думати про власні інтереси, коли це прерогатива виключно глобуса Ізраїлю! Та ще в такій образливій формі.
Ну і далі – пішло-поїхало. “Ми повинні думати про наші інтереси!” (ми – так, вони – ні, тобто, так, але теж про наші). Ми ще боїмося Росії? Серйозно? Нам не дозволять літати до Сирії? Хто? , путін, якого сьогодні Ізраїль та Сирія цікавлять в останню чергу після провалу “СВО”? путін, який виводить звідти війська та свої горезвісні С-300? путін, зброя якого показала свою повну неспроможність при зіткненні із сучасним озброєнням? І взагалі, відколи це держава Ізраїль думає про інтереси путіна, а не про свої власні? І якщо ми так боїмося провального диктатора, то з якого дива прагнути з нами дружити?
А тепер скажіть: за що нас українцям любити ніжним і зворушливим коханням?
А я з завзятістю, гідною кращого застосування, з самого початку цієї ганебної війни казав, що якщо ми вважаємо себе цивілізованою країною, то маємо бути частиною цивілізованого світу. А на чиєму боці цивілізований світ сьогодні? Росії? Відповідь це питання ви, діти, знайдете самостійно.
Ні. Ми гордо стоїмо на позиції “глобуса Ізраїлю”, не помічаючи – швидше, не бажаючи помічати – що розклад сил у світі змінився, ситуація змінилася, і що зараз (та й раніше) не можна не брати сторону. Тому що в цьому питанні нейтралітет – це співпраця з мерзенним антилюдським режимом.
От якось так. Давайте все ж таки думати. А не вставати нескінченно в позу Кіс Вороб’янінова, яка нікому ще не приносила користі. Якщо ми думаємо про власні інтереси.
