Що залишилося від Чорноморського флоту Росії?

“Чим менший російський Чорноморський флот, тим безпечнішим у Чорному морі”, – заявив Володимир Зеленський 6 листопада. Справді, за вісім місяців повномасштабної війни збройні сили України багато зробили, щоб втілити цю формулу президента у життя.

Заява Зеленського стала реакцією на зниження кількості ракетних ударів по українських містах з боку Чорного моря, яке спостерігається останнім часом. Цьому передував зухвалий удар авіаційних та морських безпілотних апаратів по військово-морській базі Чорноморського флоту у Севастополі 29 жовтня.

Незважаючи на заяви Кремля про “мінімальні втрати”, найімовірніше, удар припав по флагману Чорноморського флоту Росії, фрегату “Адмірал Макаров” та ще кільком судам. Підсилити свій флот у Чорному морі Росія не може – Туреччина з початку війни не пропускає туди її військові кораблі.

Багато українських і міжнародних експертів поспішили заявити, що з Чорноморським флотом Росії покінчено, він не зможе оговтатися від такого удару, що кораблі цього флоту пошкоджені Україною, і він втратив майже всі військово-морські сили, свідчить про відсутність у Росії таких базових можливостей, як захист портів, розвідка та точна оцінка можливостей противника”, – додає кореспондент видання NavalNews, відставний офіцер ВМС Туреччини Тайфун Озберк.

Втім, інші експерти закликають не поспішати з висновками. На їхню думку, Чорноморський флот як загнаний звір поранений, але все ще небезпечний. А якщо користуватися боксерською термінологією, противник України знаходиться поки що в нокдауні, але не в нокауті. Черга поразок Чорноморського флоту розпочалася фактично з перших тижнів вторгнення Росії в Україну. Його єдиною перемогою можна назвати хіба що захоплення острова Зміїний 24 лютого, але й той наприкінці червня був у Росії відбитий. А найболючішим ударом стало затоплення флагмана “Москва”, яке відбулося у квітні. Скоріш за все, корабель був уражений двома українськими ракетами “Нептун”.

Крім того, навесні та влітку повідомлялося про удари по російських кораблях “Новочеркаськ”, “Цезар Куніков”, “Василь Бех” та “Всеволод Бобров”, дислокованих у Чорному морі.

В результаті це призвело до зміни командувача Чорноморського флоту в середині року.

Станом на 9 листопада генштаб ЗСУ повідомляє про знищення 16 російських катерів та кораблів.

Але в цій статистиці немає останнього “здобутку” – нового флагмана Чорноморського флоту, який замінив “Москву”, фрегата “Адмірал Макаров”.

За даними ВВС News Україна, він отримав суттєві пошкодження саме під час нападу безпілотників на севастопольську бухту вранці 29 жовтня. Саме цей фрегат був одним із носіїв крилатих ракет “Калібр”, якими регулярно обстрілювали українські міста.

Після удару по севастопольській базі Чорноморського флоту кількість ракетних пусків з її акваторії знизилася

“Все частіше надходять повідомлення, що до Чорного моря на бойове чергування не вийшов жоден носій “Калібрів”. Це дуже вагомий результат, який забезпечили наші захисники”, – наголосив Володимир Зеленський 6 листопада.

Але чи можна казати, що Україна вже убезпечила себе від ударів із моря?

Колишній заступник начальника штабу ВМС України Андрій Риженко розповів, що зменшення ракетних пусків останніми днями пов’язане із складними погодними умовами у Чорному морі. А носії “Калібрів” російський флот ще має, зокрема, на підводних човнах.

Риженко вказує на те, що нещодавно до Севастополя зі свого пункту базування, Новоросійська, прибули два боєздатні підводні човни проекту 06363 (загалом у Чорноморському флоті є шість таких субмарин), які можуть запускати крилаті ракети. Але це ще не все.

“У них теоретично зараз є 11 кораблів, які можуть стріляти “Калібрами”, – зазначає Риженко, – але фактично до цього зараз готові лише три надводні кораблі”.

Йдеться про фрегат “Адмірал Ессен” і два корвети типу “Буян-М” (проект 21631).

Щодо фрегату, то це 125-метровий корабель, що має пускову установку на 8 крилатих ракет, зенітно-ракетний комплекс, торпедне озброєння та артилерійську установку. Він також може нести на борту військовий гелікоптер.

“Адмірал Ессен” – відносно новий корабель у складі Чорноморського флоту, його спустили на воду в листопаді 2014 року.

Кораблі проекту “Буян-М”, наприклад, ракетні корвети “Вишній Волочок” та “Орехово-Зуєво”, мають довжину близько 74 м, теж несуть на своєму борту 8 “Калібрів”, артустановки та зенітно-ракетні комплекси.

Це, на думку, капітана Риженка, єдині надводні кораблі, які можуть становити небезпеку.

“Інші кораблі не в тому стані, щоб завдавати ударів, – зазначає він. – “Адмірал Макаров” пошкоджений, хоч і не фатально, але йому потрібен ремонт. Ще один фрегат, “Адмірал Григор’єв”, знаходиться в Середземному морі”.

Інші корвети типу “Буян-М” теж небоєздатні. Один пошкоджений, другий знаходиться у Середземному морі.

Також є 4 патрульні кораблі, наприклад, “Василь Биків”. Це 90-метровий корабель з артилерією, ракетним озброєнням та вертолітним майданчиком.

Конструктивно там можна розмістити пускові установки “Калібр”, зазначає експерт, але досі не було інформації про те, щоб це було здійснено на практиці.

“Це досить дивно, тому що без “Калібрів” цей корабель перетворюється фактично на великий буксир”, – не приховує свого здивування Рижов.

Тобто Росія в Чорному морі на даний момент має три кораблі і три підводні човни, здатні здійснювати запуски крилатих ракет.

Надводні кораблі можуть сумарно запустити 24 ракети, а субмарини – 12, тобто загалом можливий залп 36 “Калібрів” по Україні з боку Чорного моря.

Крім того, ще у строю залишаються 8 кораблів, які стріляють не “Калібрами”, а старими радянськими ракетами. Є також десантні та протичовнові кораблі, що мають зенітно-ракетні комплекси.

“Тому говорити, що боєздатність Чорноморського флоту критично знизилася, не можна. Я чув інформацію, що вона впала на 70%. Але ні, вона настільки не знизилася”, – каже Риженко – так, боєздатність знизилася, але не до того рівня, щоб на Чорноморський флот не звертатиме уваги”.

Наскільки велика небезпека, що походить від Чорноморського флоту зараз?

Виведення з ладу флагманів флоту негативно вплинуло на морально-психологічний стан військових моряків, каже експерт. Однак Чорноморський флот все ще досить небезпечний. Зокрема, не слід повністю виключати загрозу висадження десанту на Одещині.

Наразі російську армію стримує ефективна робота українських берегових ракетних протикорабельних комплексів.

Нейтралізувати їх Росія намагається ударами ракет, наприклад, Х-59. Саме цими крилатими ракетами ще радянського виробництва, які запускаються з бомбардувальників, російські війська найчастіше атакують чорноморське узбережжя України.

Проте найголовніша перешкода для російських десантних операцій – це їх недоцільність на цьому етапі війни.

Вони можуть бути успішними, коли десант підтримують війська на суші, а Росія за останні місяці не лише не наблизилася до взяття Миколаєва чи Одеси, а й навпаки відступає з Херсонського напрямку.

Ще одна передумова для успіху такої операції – панування у повітрі – також російськими військами не забезпечена через суттєве посилення української ППО.

“Вони спроможні висадити десант, але оперативні умови їм цього не дозволяють через ситуацію на фронті та наявність в України протикорабельних систем”, – резюмує Риженко.

Інша справа – “зерновий коридор”. Це безпечний маршрут руху суден із протоки Босфор до українських портів через західну та північно-західну частини Чорного моря. Він відкрився наприкінці липня і мав працювати до 22 листопада. Але після атаки безпілотників на кораблі Чорноморського флоту Кремль оголосив про зупинення своєї участі у цьому “коридорі”. Щоправда, за кілька днів Москва змінила свою позицію.

“Вони (Росія – Ред.) мають багато можливостей атакувати “зерновий коридор”. Вони можуть робити це із застосуванням і ракет, і торпед, і мін, і авіації. До речі, вони регулярно відправляють туди свою авіацію, очевидно, для інспектування”. коридору”, – пояснює Риженко.

Головним фактором, який стримує російські удари по цьому коридору, залишається позиція Туреччини. Анкара всіляко підтримує ідею безпеки та продовження терміну дії “зернової ініціативи” ще на рік. На думку експерта, Росія навряд чи готова і політично, і у військовому протистояти Туреччині в цьому питанні.

Спроби сховатися

Дії України на Чорному морі, зокрема ракетні удари, змусили російський флот відступити подалі від одеського узбережжя та “сховатись” у бухтах Севастополя.

Керівник програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, колишній морський офіцер Павло Лакійчук порівнює цю ситуацію зі становищем важких німецьких лінкорів під час Другої світової війни.

Побоюючись втратити цінні та великі за розмірами кораблі, німці практично не використовували їх у битвах та тримали у портах.

“Втрати від загибелі цих кораблів перевищували можливий успіх від їх застосування, – пояснив експерт. – Те саме відбувається і з Чорноморським флотом: начебто сила є, але її доводиться ховати”.

Наразі, за словами Риженка, російські кораблі намагаються не виходити далеко з бухти Севастополя, а їхні бойові позиції розгорнуті одразу за боновими загородженнями гавані.

Павло Лакійчук вважає, що російський флот взагалі не може виходити з території військово-морської бази і вести звідти стрілянину.

“Це для них набагато небезпечніше”, – зазначає капітан першого рангу у відставці. – Якщо невдалий пуск ракети відбудеться у відкритому морі, вона просто впаде у воду. Якщо ж вони пускатимуть “Калібри”, наприклад, із Південної бухти Севастополя, то ракети можуть впасти на житлову забудову міста або навіть на штаб Чорного моря.

Втім, недавня атака безпілотників на севастопольську військово-морську базу в анексованому Криму показала, що й сама база не може вважатися цілком безпечною.

Але де ще можуть сховатися російські кораблі? Очевидний варіант – порт Новоросійська.

Це місто в Краснодарському краї Росії за 700 км від Одеси та за 400 км від Севастополя, який має військово-морську інфраструктуру.

Саме сюди, упевнені експерти, Росія може перебазувати кораблі Чорноморського флоту, щоб уберегти їх від українських ударів.

“Такий варіант точно є, і він уже був застосований, коли в Новоросійську відвели частину десантних кораблів. А підводні човни вже там штатно знаходяться, там місце дислокації штабу 4-ї бригади підводних човнів”, – говорить Риженко.

Павло Лакійчук погоджується з ним, але зазначає, що база в Новоросійську не в тому стані, щоби прийняти всі кораблі Чорноморського флоту.

“Не виключаю таку можливість. Але весь Чорноморський флот передислокувати до Новоросійська вони не зможуть. Там військова гавань значно менша, ніж у Севастополі”, – зазначає експерт.

Безпілотники замість кораблів

На думку Navy Lookout, успіх удару українських безпілотних надводних та літаючих апаратів з військово-морської бази Росії наочно продемонстрував, що російські військові кораблі навіть у своїх гаванях не можуть розраховувати на безпеку. Це стосується і більш цінних підводних човнів, і вже з’явилися повідомлення про відновлення військово-морської бази радянських часів у Балаклаві, яка включає підземне укриття для підводних човнів.

На тлі цього успіху президент України Володимир Зеленський уже оголосив, що Україна розпочинає збір коштів для створення флоту морських безпілотників.

“Як це працює, всі вже бачили”, – недвозначно натякнув він на те, що трапилося в Севастопольській бухті.

Російська влада, втім, теж заявила, що створює “армію надводних і підводних дронів” і планує зробити це швидше противника.

Глава окупаційної влади Севастополя Михайло Развожаєв заявив, що це питання узгоджено з президентом Росії Володимиром Путіним.

“Товариш Зеленський заявив, що він армію дронів збирається робити. Нам таку армію потрібно зробити швидше і докласти всіх зусиль”, – зазначив Развожаєв 7 листопада.

Виробництво безпілотників начебто готові запустити на севастопольському заводі імені Серго Орджонінкдзе. У свою чергу Андрій Риженко вважає, що на створення флотилії безпілотників Україні потрібно 2-3 місяці, але це за умови, що апарати будуть куплені чи надані партнерами.

За його словами, Україна має і кваліфіковані інженери, і технологічні можливості для створення дронів, але вона обмежена в часі.

“На це потрібен час. А ми не маємо часу на технічні експерименти, – каже експерт. – Я б у короткостроковій перспективі просто купив би вже готові апарати, а в середньостроковій уже думав би над питанням власного виробництва цих дронів”.

Ну а поки що “країна без флоту”, як називають Україну західні експерти, перемагає військово-морські сили супротивника за рахунок винахідливості та сміливості. І руйнує міфи про “непереможність” російського флоту.

Олег Черниш

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *