Венесуельське майбутнє Росії
Трохи більше як місяць залишилося до того дня, коли економіка Росії почне стрімко руйнуватися, а Путін і товариші будуть змушені залізти в усі резервні кубочки, створені за останні 22 роки. Саме 5 грудня набудуть чинності найжорстокіші санкції на російську нафту. Доходи від цього сировинного продукту, нагадаємо, становлять понад 40% російського бюджету.
Відразу варто зазначити, що Євросоюз та США зуміли розв’язувати проблему, яка ще вісім місяців тому видавалася нерозв’язною. У березні залежність Європи від російського газу/нафти становила майже 60%. Усі експерти стверджували, що відмовитися від путінської сировини протягом найближчих 5-6 місяців неможливо. У жовтні залежність Європи від російської сировини знизилася до 4%, а за кілька місяців знизиться до 0%. При цьому всі сховища у Німеччині, Франції та інших країнах заповнені на 100%. Євросоюз краще готовий до зими, ніж будь-коли у своїй історії.
Від російського газу Європа змогла відмовитись завдяки США. Американці інвестували величезні гроші в інфраструктуру з доставлення та зберігання зрідженого газу (Liquefied Natural Gas – LNG), і вперше в історії вартість LNG впала нижче за трубопровідний російський газ. Кремль почав банально спалювати блакитне паливо, оскільки застарілі технології не дозволяють просто закрутити крани.
Крім того, газова інфраструктура Росії на 100% залежить від закордонних технологій. Щодня на трубопроводах відбуваються аварії, а усунути їх швидко та ефективно не виходить. Перебої з постачанням газу спостерігаються навіть у російських містах.
З нафтою вийшла ще цікавіша історія.
Скандинавські країни майже повністю від неї відмовилися, оскільки перейшли на електрокари та норвезький газ. Європа близька до досягнення цієї мети. Понад 600 нових компаній, які розробляють альтернативні джерела енергії, зайшли на європейський ринок з початку цього року. Вони мотивовані та хочуть заробити мільярди доларів.
Путін переконує себе й обдурений народ, що Євросоюз «замерзне без російської сировини». Європа, однак, існує за принципом «куй залізо, поки ще гаряче». Усього за кілька місяців вона має намір пройти шлях, який планувала пройти за більш ніж десятиліття.
Зараз Росія продає нафту трьом країнам – Китаю, Туреччині та Індії. Чорне золото поставляється не трубами, а морем – старими танкерами.
Китай за нафту не платить. Він вніс гігантську суму ще 2014 року. Тоді Росія окупувала Крим, розв’язала війну на Донбасі, а потім під страхом санкцій уклала з Пекіном вкрай невигідний контракт. Сьогодні собівартість російської нафти вища, ніж за неї платить Китай.
Туреччина також купує російську нафту за дуже низькою ціною. Ердоган разом зі своїм другом Алієвим (президент Азербайджану) розробляють кілька перспективних родовищ нафти та газу у Чорному морі. Вони швидко досягнуть енергетичної незалежності, після чого почнуть відновлювати Османську імперію. Зважаючи на все, цей загарбницький план принесе чимало бід Вірменії, Греції, Кіпру та Росії.
Індія купує російську нафту у великих обсягах, проте ця країна готується до енергетичної революції. Росія є для Індії вкрай ненадійним партнером. Прем’єр-міністр Моді все частіше критикує Путіна за створення продовольчої та енергетичної кризи.
5 грудня російська нафта опиниться під додатковими акцизами, митами та новими страховими санкціями. Теоретично її можна буде продати, проте чистий дохід Росії з одного бареля становитиме не більше ніж $5 – $10.
Як і у випадку з газом, Росія не зможе просто закрутити вентилі. Свердловини з нафтою доведеться або консервувати, що означає їхнє повне і безповоротне закриття, або спалювати, що вкрай складно і небезпечно. Великі катастрофи – гарантовані.
Путін у своїй недавній промові сказав, що на Росію чекає найнепередбачуваніше десятиліття з часів Другої світової війни (WWII). Насправді Росія є країною із найпрозорішим майбутнім на планеті. Загальні доходи від продажу нафти й газу після запровадження семи пакетів санкцій та відходу всього іноземного бізнесу з путінської недоімперії підскочили до 80% федерального бюджету. Це ще більше, ніж доходи двох інших сумнозвісних країн-бензоколонок – Іраку та Венесуели. Обидві країни перебувають у крайніх злиднях після скоєння міжнародних злочинів та відмови всього цивілізованого світу від їхньої нафти/газу.
Путін має в запасах трохи більш як $300 млрд грошей, які не були заморожені західними країнами. Їх вистачить приблизно на 18 місяців. Після цього в країні почнеться моторошне безробіття та злидні, рівень злочинності зросте в рази, пенсіонери перестануть отримувати пенсії, народ побіжить із країни (як це зробили понад третину населення Венесуели).
Російські «ватники» заспокоюють себе, що народ легко виживе внаслідок садів-городів. Це дійсно так. Проблема в тому, що кущі картоплі або грядку з морквою доведеться охороняти цілодобово. Крадіжка, яка завжди вважалася чи не головною національною рисою росіян, досягне небачених масштабів. За булку хліба почнуть вбивати, що вже неодноразово траплялося історія цієї жорстокої країни.
Переважна більшість росіян не розуміє, що станеться з економікою. Недоімперія виживала виключно внаслідок іноземного бізнесу та країн, які купують нафту та газ. Фраза «російська економіка» скоро звучатиме ще безглуздіше, ніж «фашизм із людським обличчям».
Найцікавіше, що всьому цивілізованому світу абсолютно байдужа Росія та її майбутнє. Як і Венесуела з Іраком, одна сьома частина суші виявилася абсолютно марною для світової економіки та розвитку. Росію просто відгородять парканом і забудуть про неї на кілька десятиліть. Згадайте, коли ви цікавилися новинами Каракаса. З такою ж регулярністю ви скоро переглядатимете новини з російських міст…
