І близькі стали далекими
У скарбничку злочинів путіна можна, безперечно, покласти ще драматичний поділ сімей. Батьки і діти, чоловіки і дружини, брати й сестри виявилися не просто по різні боки барикад, а відчули себе абсолютно чужими один одному, які говорять різними мовами, з різних цивілізацій, з полярних світів, людьми. Між найближчими виросли холодні, непроникні стіни, за якими стоїть біль нерозуміння та вбите почуття спорідненості.
Сьогодні, напевно, не залишилося людини, яка не зазнала б на собі цієї рваної рани, коли ті, кого ми любили, з ким жили, будували плани на майбутнє, кого виховували або хто виховував нас, з ким ми дружили відразу постали перед нами у страшному світлі, з яким неможливо миритися. У багатьох вододіл стався ще у 2014 році, але сьогодні це явище стало повсюдним.
Те, як вони за допомогою телевізора перекрутили душі й мізки близьких нам людей, найпохабнішим, брудним чином поглумилися над ними, знищивши все людське, позбавивши їх розуму, заборонивши їм думати і відчувати, простити ніколи не можна.
Те, як вони перетворили десятки мільйонів людей на армію зомбі, яка готова вірити і аплодувати будь-якому дикунству і варварству своїх сатрапів, вшановувати людожерів, любити війну, мріяти про ядерний попіл для інших держав і народів, звичайно, є одним із найбільших злочинів путінського режиму.
Інше питання, з якою легкістю люди повірили, що два плюс два – це п’ять. Очевидно, що пропаганда людиноненависництва та національної винятковості лягла насінням на благодатний ґрунт, який не змусив себе довго чекати і виріс рясним урожаєм безголового поголів’я, яке готове сліпо та яро підтримувати будь-який злочин свого кривавого скотаря. Не за наївністю своєю і не за дурістю, а за спадковою схильністю. Ця інстинктивна здатність не зупинитися на порозі небезпечної думки, не бачити аналогій, не помічати логічних помилок, хибно витлумачити навіть найпростіший аргумент, якщо він ворожий режиму, це відраза до ходу думок, які можуть підірвати створену телевізором картину світу, де ти найбільший, тому що росіянин і тому, що над тобою є Путін, все це стирає межу між жертвою пропаганди та співучасником колективних злочинів режиму.
А пристрасть до доносів? А гарячковий пошук ворогів народу? А зневага до свободи, до прав особистості, до загальнолюдських цінностей? Свідома зневага! А байдужість і цинічна байдужість до всього, що тягнеться далі за власну кухню? Що робити з їхньою глухотою та сліпотою до несправедливості навколо, до злочинів, страшних злочинів їхньої ж країни? Кожен росіянин цими речами по цеглині формував фундамент путінської Росії. Це мільйони маленьких персональних квитків, що видавалися протягом 22 років як карт-бланш кремлівському маніяку.
Ми не можемо пробачити Путіну, що він зробив з ними, а чи можемо пробачити їм самим, що вони дозволили зробити це з собою? Народ-то, коли його обкрадали, гвалтували, спотворювали, оскотинювали, брали за волосся і опускали в мерзенну брехню з головою, сам він де був у цей час? Невже приймав як належне дякував і просив добавки? Риторичність цих питань вже стала просто хрестоматійною.
Так, влада вправного пропагандиста така велика, що може надати людському мисленню будь-яку форму і навіть найнезалежніші в поглядах і освічені люди не зможуть уникнути цього впливу, але лише за умови повної ізоляції від інших джерел інформації. Але в епоху відкритих кордонів та інтернету… Як можна розцінити те, що відбувається, якщо тільки не назвавши його цілком свідомим вибором більшості.
Воістину, тоталітарна пропаганда може жорстоко поглумитися над здоровим глуздом тільки там, де він втратив свою значущість.
І близькі стали далекими, і пливти нам відтепер різними хвилями.
