Експерт із ядерного стримування пояснила, чому Путін навряд чи піде на крайні заходи в Україні

Відповідно до сучасної термінології ядерного стримування, на японські міста Хіросіма та Нагасакі 1945-го було скинуто тактичні ядерні боєголовки. Чому ухвалення Кремлем рішення про застосування аналогічної зброї в Україні може зашкодити РФ?

Рішення Кремля про анексію захоплених в Україні територій стало черговим етапом ескалації війни, а також періодом найактивніших обговорень ядерного удару у 2022 році.

У березні історик Сергій Плохий розглядав заяви російської влади про ядерну зброю як шантаж, і допускав можливість застосування такої зброї лише у разі безпосередньої загрози режиму Путіна.

Інші експерти з ядерного стримування впевнені, що за нинішніх умов застосування достатньо потужної ядерної зброї неминуче призведе до глобальної війни з плачевними наслідками для всіх.

Тому в контексті України вчені найчастіше говорять про можливість використання «тактичної» ядерної зброї. Проблема з цим терміном полягає у тому, що ніхто не може точно визначити межу, після якої тактична зброя стає стратегічною.

Своїми міркуваннями щодо цього поділилася дослідник міжнародної безпеки та теоретик ядерного стримування з Південно-Каліфорнійського Університету.

Кілотонни ядерного стримування

Ядерна зброя — це елемент військового стримування противника, тому в розпал холодної війни США та СРСР накопичили понад 50 тис. ядерних боєголовок, жодного разу не застосувавши бодай одну з них. Останні 40−50 років у світі спостерігається скорочення кількості ядерної зброї.

У межах Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності від 1987-го (який виконувався до 2018-го) США та Росія скоротили кількість ядерних боєголовок до 3700 та 4480 відповідно. За іншими оцінками, США та РФ на двох сьогодні мають близько 12 тис. боєголовок.

У дослідженні Федерації американських вчених про тактичну ядерну зброю від 2019-го зазначено, що РФ має близько 2000 тактичних ядерних боєголовок.

За словами теоретика ядерного стримування та професора міжнародних відносин Південно-Каліфорнійського Університету Ніни Шрінівасан Ретбоун, потужність тактичної ядерної зброї варіюється в діапазоні від 1 кілотонни до приблизно 50 кілотонн, а стратегічної — від 100 кілотонн до мегатонни і вище.

Це число показує, скільки вибухової речовини — тринітротолуолу (TNT) — потрібно підірвати для отримання еквівалентної кількості енергії. Одна кілотонна — це тисяча тонн, а одна мегатонна — мільйон тонн.

Відповідно до класифікації Ретбоун, у 1945-му США скинули на Хіросіму та Нагасакі тактичні ядерні боєголовки, оскільки їх потужність становила близько 15 кілотонн. За даними платформи NukeMap, одна ядерна бомба потужністю 100 кт, скинута на Нью-Йорк, може призвести до загибелі понад півмільйона людей.

«Тактична ядерна зброя значно руйнівніша, ніж її звичайні аналоги, навіть за тієї ж енергії вибуху. Ядерні вибухи у 10−100 мільйонів разів потужніші за хімічні вибухи і залишають смертельні радіоактивні опади, які забруднюють повітря, ґрунт, воду і харчові продукти, подібно до катастрофічної аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році», — пише експерт з ядерного стримування.

Саме ядерне забруднення Ретбоун вважає однією з ключових причин, згідно з якими сенс застосування тактичної ядерної зброї Росією в Україні зводиться до нуля. Особливо враховуючи можливі наслідки його використання та реальний вплив на ситуацію на фронті.

«Використання Росією тактичної ядерної зброї в Україні не призведе до досягнення якоїсь військової мети. Це забруднить територію, яку Росія розглядає як частину своєї історичної імперії й, можливо, зашкодить території РФ. Це також збільшить можливість прямого втручання НАТО й остаточно зруйнує імідж Росії у світі», — впевнена Редбоун.

Нагадаємо, колишній міністр оборони США Джеймс Меттіс заявляв у 2018 році, що «не існує жодної тактичної ядерної зброї», оскільки «використання будь-якої ядерної зброї у будь-який час змінює стратегічні правила гри».

Другий в історії прецедент використання ядерної зброї також неминуче спричинить активацію ядерних стратегій іншими країнами.

Крім Великої Британії та Франції, які спочатку мали ядерні боєголовки, у межах політики спільного використання ядерної зброї НАТО, з 2009 року Бельгія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Туреччина розміщували ядерну зброю США у своїх країнах.

Хто відмовляється від тактичної ядерної зброї?

Як раніше писав НВ, чи не ключові типи класифікації ядерної зброї — її призначення та потужність. В межах цих параметрів експерти виділяють тактичні та стратегічні ядерні боєголовки.

Умовно менш потужна тактична ядерна зброя призначена для використання поблизу лінії фронту і у ближньому тилу ворога, а набагато руйнівніші стратегічні бомби — для завдання ударів по великих містах і політичних центрах глибоко в тилу.

Однак тактичні ядерні заряди можуть застосовувати й у стратегічних цілях, наприклад, доставляти малопотужні заряди на стратегічних бомбардувальниках, які є у РФ і США, на відстані тисячі кілометрів.

Та й складно назвати тактичну ядерну зброю «менш руйнівною», оскільки навіть найменший ядерний заряд майже у 100 разів перевищує за потужністю найпотужнішу у світі неядерну бомбу — американську MOAB, маса вибухової речовини в якій становить майже 8,5 тонн.

Саме тому вчені-ядерники та військові аналітики сперечаються про актуальність такої термінології, дедалі частіше розмиваючи межі між тактичною та стратегічною ядерною зброєю.

За даними Центру досліджень ядерного стримування ім. Джеймса Мартіна, від 30% до 40% арсеналів США та Росії складаються саме з тактичних ядерних боєголовок, дальність дії яких становить менш як 500 км суходолом і менш як 600 км морем або повітрям.

До війни в Україні ядерні країни відмовлялися від розширення тактичної ядерної зброї, вважаючи її недоцільною. Наприклад, Велика Британія і Франція сьогодні мають лише найбільш потужні «стратегічні» ядерні заряди.

«Під час холодної війни Велика Британія мала так звану субстратегічну ядерну зброю (з меншою дальністю дії та/або меншою вибуховою силою), щоб дати противнику шанс передумати, перш ніж ризикувати подальшою ескалацією. Але Велика Британія відмовилася від своєї останньої тактичної ядерної зброї у 1998 році», — писав директор із зовнішньої політики Центру європейських реформ Ян Бонд.

Днями директор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник також заявив, що факт виявлення прийнятого рішення щодо ядерного удару реально підтвердити за лічені години або десятки хвилин до того, як літак (або інший носій боєголовки) вийде на рубіж запуску.

Новое время

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *