Володимир Соловйов: Приречена Росія

Чеширський кіт, кіт Шредінгера чи живий труп?

Сер Родерік Лайн, колишній британський посол у Росії, назвав путінську фейк-анексію українських земель фарсом, але трагічним, і порівняв із Чеширським котом-невидимкою, одну усмішку якого і бачить Аліса в країні чудес: анексія без території, яка частково не тільки де-юре, а й де-факто належить Україні, інші землі вона успішно відвойовує від Росії. Той же Лиман взяти, де в казані опинилися тисячі російських аніка-воїнів, яких генерали, якби хотіли, то могли б вивести з оточення, нехай і з втратою техніки, але «Ні кроку назад!» був наказ гавнокомандувача, який в  той саме час  «приєднував» до Росії крадені землі, хоча ті п’ядь за п’яддю поверталися законному власнику. Зрештою, генерали на свій страх і ризик вивели війська з Лимана «на вигідніші позиції». У тому й біда цього самозванця на престолі, що він воює не з Україною, а з реальністю, з якою він не в ладах і яка вислизає з його старечих рук, що слабнуть.

А котяча аналогія мені особливо припала до душі, як автору «Кота Шредінгера», який ні живий ні мертвий, а прототип мого героя, що легко впізнається, – кремлівський вождь. Тепер я можу назвати його ще більш виразно: живий труп. Усі його останні фантазійно-кретинські дії – позамежні, потойбіччі, загробні. Встилаючи українську землю російськими трупами, цей кривавий божевільний намагається потягнути з собою у могилу підвладну йому Росію.

Його тезка Володимир Зеленський вже вкотре переходить з української на російську і звертається безпосередньо до росіян:

Росія не отримає нову територію України. Росія приєднає себе до катастрофи, яку вона принесла на окуповану територію нашої країни. Ціною того, що одна людина в Росії, і тут Зеленський для наочності підняв вказівний палець, хоче продовжувати цю війну, буде те, що все російське суспільство залишиться без нормальної економіки, без гідного життя і без поваги до якихось людських цінностей. Це ще можна зупинити. Але щоб це зупинити, доведеться зупинити одного в Росії, хто хоче війни більше, ніж життя. Вашого життя, громадяни Росії».

І наступного дня у черговому зверненні ще більш виразно: «Ми готові до діалогу з Росією, але вже з іншим президентом Росії, бо з цим російським президентом це неможливо».

Ізгой, парія, знедолений, відступник, ніхто і ніщо – ось хто такий кремлівський пахан. Довго йому ще шаленіти на матінці землі?

Чи один у полі воїн?

Безлюдний острів: Росія

Вражає все-таки, що в цій апокаліптичній ситуації росіянам не відмовляє почуття гумору. Чи це єдине, що їм залишається, коли їхня країна агонізує? Наприклад: мобілізованих пілотів просять приходити зі своїми літаками. Чи так цей анекдот далекий від реальності, коли новобранців посилають на фронт без зброї та обмундирування: «Пізніше довезуть». Кому довезуть? Мерцям? Або така ось солдатська репліка з передовою: «Стрілятимемо, коли отримаємо зброю». Воювати голі-босі, без бронежилетів, без касок, а головне без зброї та без жодної підготовки. На що розраховують військкомати? Чи їм до фені – головне виконати план гарматного м’яса? Мобілізація на фронт чи мобілізація у мобільний морг?

Офіційна норма – 300 тисяч, а 100 тисяч уже втекли від могилізації лише у Казахстан. А скільки в інші країни Близького та Далекого Зарубіжжя? Ось Монголія заявила про готовність видати всім охочим росіянам посвідку на проживання. Чи діє секретний пункт з іншою цифрою в один мільйон із копійками?

Так, реальність зашкалює в анекдоти й перевершує їх. Слухати анекдоти смішно, але жити в них – трагедія, Теффі сто разів має рацію. Ось із порад експертів мобілізованим з “Московського комсомольця”: – “Що взяти з собою в першу чергу”

Насамперед ліки (перераховані), тому що «аптечка медсанбату відрізняється від нинішніх прилавків в аптеках». Далі більше:

«Все, що пов’язане із життєзабезпеченням. Зараз, наприклад, існує практика використання прокладок та тампонів для блокування кровотечі під час поранення. Плюс перев’язувальні джгути – «в армії на всіх джгутів не вистачає».

Список потрібних речей нескінченний. Скажімо, ніж-мультитул та ліхтарик – не лише ручний, а й налобний, а до них батарейки та пауербанк. А також «зручна та тепла білизна, тому що зараз стає вже досить прохолодно». І само собою спальники та килимки. За сімейними підрахунками, які наводить «Газета.ру», зібрати чоловіка чи сина на війну коштує кілька десятків тисяч рублів.

Чому найбагатша на планеті людина, яка затіяла цю війну і єдина в ній зацікавлена ​​тільки владою і своїм життям, не може поділитися накраденою на екіпірування гарматного м’яса? Саме тому, що це гарматне м’ясо: – Навіщо покійнику одягу, ліки, та й зброю навіщо, коли він неминучий покійник?

Оптимістичний висновок російської газети:

«Кожна людина пристосовується так, як вона може. Кожен має уявити себе на безлюдному острові й зрозуміти, що йому потрібно».

А може, вся Росія перетворилася тепер на безлюдний острів, яким блукають мобілізовані Робінзони й П’ятниці в пошуках зброї, обмундирування, ліків, тампонів і джгутів для війни з ворогом. Але де взяти Робінзону з П’ятницею літак, щоб дати “дралу” з цього приреченого острова під назвою Росія?

Таку армію можна брати голими руками? Перебільшення? Гіпербола?

Гаразд: така армія приречена.

А «величезна країна» без боєздатної армії, але майже в стані війни з усім світом?

Ах так, Верхня Вольта з ядерними брязкальцями, якими грає кремлівський дурень собі на смерть.

Кіготь зав’яз – цій пташці пропасти.

Історичний час Росії закінчується.

Вона відіграла свою тисячолітню роль, а тепер іде її фарсовий епілог з божевільним тираном на авансцені. Дивитися цього комедіанта соромно. Він увійшов у роль і блефує, блефує, блефує.

Володимир СОЛОВЙОВ

Нью-Йорк

Континент

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *