Для виразності
Російський солдат не є жертвою цієї війни
Російський солдат прийшов до України та вбиває людей. Жорстоко допитує, грабує, гвалтує, руйнує, спалює, підриває, розстрілює, ріже, тисне, викрадає, руйнує. За наказом та без наказу. Із задоволенням та з великим задоволенням.
Жаліти російського (якого?), це може бути й бурят, і інгуш, і будь-хто, солдата – це знімати з нього відповідальність, ставити на один рівень жертву і ката, розмивати межі добра і зла, перевертати з ніг на голову фундаментальні уявлення Людства про мораль.
Запитайте українця, до якого прийшов російський солдат. Чи шкодує він свого мучителя?
Запитайте сотні тисяч осиротілих сімей в Україні. Хтось залишився без чоловіка, хтось без брата, хтось без дочки чи сина, у когось загинули батьки. А деякі родини назавжди перервали свій рід, бо російський солдат убив їх усіх.
Кому деякі пропонують співчувати? Тому, хто на танку чавить людину, просто тому, що він може й хоче? Чи тому, хто навіть не бачачи своїх цілей, натискає кнопку запуску чергової смертоносної ракети? Чи тому, хто сидить у себе в Саратові чи Владивостоці та радіє кривавій роботі перших двох? Чи тому, хто живе в Росії, який існує (навіщось) і не помічає, як його країна щогодини, щохвилини вбиває людей на чужій землі?
Вибір є завжди
Ти можеш втратити роботу, але не стати вбивцею.
Ти можеш сісти до в’язниці, але не стати вбивцею.
Ти можеш стати в очах своїх одноплемінників дезертиром, але не стати вбивцею.
Ти можеш не зробити жодного пострілу, підняти руки вгору і піти здаватися, але не стати вбивцею.
Так, а ще ти, навіть, можеш бути вбитим своїми ж за відмову ставати вбивцею.
Щоб не бути таким, як усі, люди завжди платили високу ціну.
Дорого? Тоді тебе не шкода. Удобрюй український чорнозем.
Те саме і з засудженням війни через призму погіршення життя росіян.
Саме формулювання. Воювати погано, бо НЕ ВИГІДНО
Це взагалі, що треба мати в голові, ким бути, щоб виступати проти війни, бо через неї люди, які самі її й затіяли, мовчазно чи гласно схвалили, ці люди стали жити гірше? Не тому війна погана, що несе горе, хаос та смерть. Не тому війна жахлива, що аморальна, брудна та розлюднює. Не тому нападати на чужу країну не можна, вбиваючи там людей за національною ознакою, що це дикість, це фашизм…
А тому, що нещасного ґвалтівника-маніяка ізолювали від цивілізації та жратва для його імперського населення подорожчала.
Так можуть міркувати лише ментальні раби, або патологічні егоїсти, або моральні ідіоти. Іншими словами – типові люди з імперським мисленням.
Чомусь такі елементарні етичні речі все ще потребують роз’яснень.
Що ж, значить роз’яснюватимемо і далі, інакше навіщо ми тут.
