Так, це все було. 1 вересня 2004 рік, Беслан
Вранці 1 вересня 2004 року під час урочистої лінійки, присвяченої початку навчального року, терористи захоплюють школу номер 1 у Беслані.
А 3 вересня 2004 року ФСБ почне розстрілювати з вогнеметів та гранатометів школу у Беслані, спровокувавши лічильник смертей, який зупиниться на цифрі 333.
А ще за добу після кривавої лазні, на скоєне приїде подивитися Путін. Зайде до лікарень, поцікавиться здоров’ям.
А потім з’ясується, що теракт можна було запобігти, бо відомо про нього було за 4 години. І машини бойовиків можна було зупинити. І що бойовиків могло й не бути, тому що більшість із них спокійно жила у своїх селах на волі, перебуваючи у федеральному розшуку чи розробці ФСБ. І якимось чудом їм усі дали безперешкодно проїхати кілька сотень кілометрів вільними від екіпажів ДПС дорогами.
А ще пізніше стане зрозуміло, що людям брехали. Як завжди. З перших секунд захоплення і досі. Брехали про те, що терористи не мають вимог, про те, що терористи були налаштовані знищити всіх заручників. Брехали про все. Ну, як колись з «Курськом», до речі, Путін тоді теж повернувся з відпустки, коли всі громадяни його країни були вже мертві на дні моря. Завжди він трохи спізнюється.
А вимоги Басаєва були прості – вільна, незалежна Ічкерія, відставка Путіна. Коли перед Путіним постає такий вибір, він думає приблизно секунду – розстріляти дітей, убити всіх. Заставити замовчати. І тільки добрий лікар Рошаль примирливо говорив у ті секунди, коли діти пили сечу і бачили галюцинації, що нічого не станеться – дитина може протриматися без води та їжі днів вісім.
Результатом підконтрольного теракту стали скасування виборів глав регіонів та чергова “героїчна перемога” над терористами. І ось так це чудовисько 22 роки планомірно ні на секунду не замислюючись, йшло по горах трупів до закономірного результату свого правління – до геноциду сусіднього народу, до війни проти всього світу.
Не забуваймо 1 вересня про Беслан. Не забуваймо ту дату, з якої фактично почалась сьогоднішня війна на Україні.
