Крах російської науки
Днями багато американських ЗМІ відреагували на заяву Володимира Путіна про те, що нова російська зброя випереджає західні аналоги, можливо, на десятиліття. Коментатори не забули підкреслити, що про це говорить глава країни, яка втратила десятки тисяч солдатів і величезну кількість техніки на полі бою в Україні. Російська оборонна промисловість, як пишуть, в результаті санкцій може залишитися без ключових компонентів для військової техніки.
Ну а для майбутнього країни міжнародний бойкот російських наукових установ може стати більш сумним. У червні США стали останньою західною країною, яка обмежила наукове співробітництво з російськими дослідницькими центрами, а 2 серпня ввели санкції проти декількох науково-дослідних інститутів і компаній, що займаються розробкою високих технологій, в тому числі й Skoltech.
Я думаю, що російська наука до 24 лютого вже була настільки слабкою, що говорити про те, що вона стане великою жертвою – це перебільшення, вона просто взагалі закінчиться, але вона вже йшла до цього без війни, все йшло в порядку убування. Хоча були й деякі прогалини у фінансуванні та в організації науки. Все це було зірвано 24 лютого, в чому я переконаний. Думаю, що російська наука просто взагалі закінчиться.
На ту частину світової науки, яка була зроблена в Росії, припадала все менша і менша частка. Насправді в області біомедицини це була дуже незначна частина світової науки за радянських часів. Радянська біомедична наука ще не повністю оговталася від лисенківства. Надалі через економічні труднощі через відтік мізків все йшло тільки на спад. В Росії робиться крихітна частка зі світової науки в області біомедицини була зроблена в Росії.
Є, наприклад, чудовий вчений Євген Рогаєв, думаю, він зараз академік, він працював по всьому світу. Він зробив чудове дослідження останків царської сім’ї, генетичне дослідження на РІВНІ ДНК, визначив, яка була мутація, яка призвела до гемофілії царевича Олексія, яка з інших його сестер носила цю мутацію. Це була чудова робота, опублікована в провідних міжнародних журналах, вона мала великий резонанс. Звичайно, все це було на рівні міжнародного співробітництва, він працював не тільки в Росії, він працював в Америці, у Великобританії. Він вчений-міжнародник, інакше бути не може. Зараз вся дійсно важлива робота ведеться на рівні міжнародного співробітництва.
Зараз дуже складно мати якусь чітку картину того, що там відбувається. У мене складається враження, що з початку війни російські вчені впали в якийсь ідеальний ступор. Наприклад, є чудова наукова газета «Троїцький варіант», вона видається вченими для вчених. У ньому завжди було багато цікавого і про науку як таку, і про те, що відбувається в російській науці. Я тільки що подивився останній номер цієї газети за 9 серпня перед нашою розмовою, здається, що взагалі нічого не відбувається, є тільки все про астрофізику, якісь екзопланети, і тільки в самому кінці на останній сторінці є коротка замітка про арешт директора інституту в Новосибірську, який зараз сидить в Лефортово за звинуваченням у шпигунстві. Це, звичайно, звучить абсолютно жахливо. Можу навести ще один приклад. Видатна наукова журналістка була на телебаченні, у неї була дуже цікава розмова на YouTube з кількома вченими, вони дійсно обговорювали, що відбувається після початку війни в науці. Цікаво, що було три коментарі одного змісту. Люди запитували: де російські вчені, чому ніхто не коментує цей ютуб, він вже давно висить? Ця розмова була ще в липні.
Думаю, що це все-таки перебільшення, адже все-таки товариш Сталін був не настільки малий, щоб вчених було троє, у нього були зовсім інші цифри. Це може бути передвісником більш широкої ситуації, але говорити про це ще рано. Це можуть бути якісь розборки, хтось когось підставив, хтось на когось настукав, хтось хотів прибрати цього режисера. У цій ситуації можуть статися всілякі дуже погані речі, як, наприклад, Захар Прилєпін, який засуджує діячів культури, які, на його думку, недостатньо патріотичні. Ви кажете, що вони бояться. Так, звичайно, бояться. У заціпенінні всі, в тому числі й вчені.
А цікаву цитату наводить видання Insider, анонімний співрозмовник якого розповідає про вчених-патріотів, які будуть просувати антинаукові теорії. Це, звичайно, можливо. Правда, прикладів такого поки наводити не можу, пройшло небагато часу. Це, безумовно, створює атмосферу, коли деякі люди вистрибують і кажуть, що придумали суперзброю.
Адже це абсолютно безпрецедентне явище, коли Росія без причини напала на сусідню країну і починає стирати з лиця землі цілі міста, з’явилися мільйони біженців. . Якщо російські вчені хочуть залишитися в професії, якщо хочуть бути частиною наукового співтовариства, єдиний реальний вибір для них – еміграція.
Це вирішується в кожному конкретному випадку. Зараз, під час війни, мій знайомий, колега з Москви, який працював в “Сколково”, приїхав сюди, в Бостон. В університет він не прийшов, він прийшов в приватну біотехнологічну компанію. Але процес переїзду він почав ще до війни, коли почалася війна, він, звичайно ж, все це різко прискорив і зумів швидко виїхати. Переїзд, звичайно, пов’язаний з ризиками. Хтось може влаштуватися на роботу, хтось не зможе влаштуватися на роботу, подолавши масу труднощів. Легкого шляху немає.
Можна сказати, що внесок російськомовного наукового співтовариства в одній тільки Америці непорівнянний з внеском всієї російської науки.
Мені нагадалася моя давня розмова з видатним фізиком Олексієм Абрикосовим після того, як він отримав Нобелівську премію. Це було в порівняно ранні дні Путіна. Потім він сказав, що не був у Росії з 91 року з фундаментальних причин і дуже пишався тим, що його Нобелівська премія була зарахована Америці. Він говорив, що бажання потрапити в Америку – природне і здорове бажання молодих російських вчених, через те, що тут створені унікальні можливості для розвитку науки.
– Я читав звернення Кулішова, ректора Сколтеха, справді воно досить панічне. У принципі, заслуговує на повагу те, що він наважився таке написати. Це, звісно, трагедія, бо Сколтех замислювався як міжнародний університет, це, звісно, тепер приречено, цього не буде. Страшно прикро та шкода людей, ну а що робити? Ми всі, абсолютно всі, я маю на увазі всю світову спільноту, винні в тому, що зараз сталося, бо ми всі не відреагували досить гостро на анексію Криму. Ми всі не змогли тоді наполягти на тому, щоб покарати Росію та Путіна досить болісно, щоб не було подальших ексцесів. В результаті, ми отримали те, що ми отримали. Я впевнений, що не можна нюні розпускати, не можна шкодувати окремих людей, добрих, чудових людей, які страждатимуть від цих санкцій, страждатимуть від цього остракізму, – це має бути абсолютно тотальним у всіх галузях, у науці, у спорті, у мистецтві, у культурі.
Відкат Росії в Темні століття цілком можливий. Те, що відбувається зараз, коли всі зовсім налякані, все закрили рот, люди тільки тихенько змиваються або тихо лежать на дні та чекають, коли ця біда вщухне, ні до чого доброго не приведуть. Думаю, що перш ніж вона вщухне, в Росії буде багато дуже неприємних і жахливих речей. Тому, що те, що Росія робить в Україні, як вона поводиться, матиме найстрашніші наслідки для самої країни.
Біофізик, заслужений професор Бостонського університету Максим Франк-Каменецький
