У війні немає «нормальний» і ненормальних жертв. Всяка воєнна агресія – це злочин
Оксана Забужко оприлюднила пост у Fb у якому обурюється, що у нас стало нормою розрізняти жертви серед військових та цивільних. На думку пані Оксани ми ніби мовчазно прийняли і погодились, що росія терорист -, тому що убиває цивільних, а військові – це “нормальні” жертви, бо ж “на те війна”, – так, ніби та “війна”, це не розбійний на нас напад сусідньої держави, проти якого ми змушені боронитись, а якийсь лицарський турнір двох контрактних армій десь у чистому полі за домовленістю! Мовляв – ну то ж воєнні, ясне діло, їм положено, “а нас же зашо?”.
Розуміємо і розділяємо біль через втрату кожного українця – як воїна, так і цивільного. Але, на відміну від русні, ми освічена нація. Раніше, ми вже давали відповідь на спічі пана Бутусова та пана Чалого про неоголошення війни та поводження з військовополоненими де писали, що війна не потребує формального оголошення і автоматично починається з моменту застосування сили.
Черговий воєнний злочин росіян викликав нову хвилю люті, а також питання – а чому ми так не обурюємось коли вбивають наших захисників? Хіба те, що кляті росіяни з ними роблять є нормальним?
Ні.
Мова йде про різні порушення – міжнародного права, яке забороняє війну (jus contra bellum) та міжнародного гуманітарного права або права збройних конфліктів (jus in bello).
Застосування сили є забороненим, окрім як для самозахисту або за дозволом РадБезу ООН (ст. 2(4) Статуту ООН). росія напала на Україну в 2014 році, вчинила акт агресії і з лютого 2014 року ми перебуваємо в стані міжнародного збройного конфлікту (сучасний юридичний термін замість “війни”).
З лютого 2014 для нас та рф діють норми міжнародного гуманітарного права (Женевських конвенцій, Гаазьких конвенцій та звичаїв), які передбачають, що учасники збройного конфлікту, незалежно від законності самого збройного конфлікту, зобов’язані розрізняти воєнні та цивільні об’єкти, а також вживати заходи з метою захисту цивільного населення.
Незалежно від того, що самі акти агресії проти України є міжнародними злочинами, в умовах збройного конфлікту, солдати та офіцери рф мають право здійснювати обстріли наших воєнних цілей, не несуть за це відповідальності й мають право на статус військовополонених при захопленні в полон. Так само як і ми маємо повне право нападати на воєнні цілі на території ерефії.
Якщо учасники збройного конфлікту (як регулярні частини, так і добровольці або найманці) порушують норми МГП, то можуть бути притягнуті за воєнні злочини до кримінальної відповідальності, як нашими судами, так і Міжнародним кримінальним судом. За відсутності порушень, напад на воєнні цілі не є протиправним з точки зору МГП.
Але як же так, росія ж незаконно напала на Україну?
Так, за міжнародний злочин агресії можуть нести (і понесуть) особисту відповідальність найвище командування держави-агресора, яке здійснювало планування, підготовку, розв’язування або ведення агресивної війни. Рядові солдати і офіцери не несуть юридичної відповідальності за вбивство, якщо вони не порушують при цьому “закони війни”.
Тому коли ми звертаємо увагу на напади на цивільні об’єкти ми вказуємо на воєнні злочини росіян НА ДОДАТОК до того, що росія розв’язала та веде агресивну війну. Одне не заперечує іншого.
