Чи можуть військові звільнитися зі служби під час війни

Після призову під час мобілізації українські військовослужбовці можуть бути звільнені від несення служби після демобілізації або у деяких випадках, передбачених законом.

Демобілізація — це переведення збройних сил і народного господарства країни з воєнного стану на мирний після завершення війни або внаслідок мирного розв’язання конфліктної ситуації, яка зумовила необхідність мобілізації. Вона проводиться шляхом розформування військових частин, з’єднань і об’єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення у запас надлишкового особового складу. Отже, демобілізація можлива тільки після скасування воєнного стану, тобто після закінчення війни.

Разом з тим, існує низка підстав, на основі яких мобілізовані військовослужбовці мають право на звільнення до оголошення демобілізації. Вони передбачені пунктом 2 частини 4 статті 26 ЗУ Про військовий обов’язок та військову службу:

  • а) за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
  • б) за станом здоров’я — на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
  • в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
  • г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
  1. У зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
  2. У зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
  3. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії складу охорони здоров’я;
  4. У зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) з-поміж осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) серед осіб з інвалідністю I чи II групи;
  5. У зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
  6. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
  7. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
  8. Військовослужбовці-жінки — у зв’язку з вагітністю;
  9. Військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
  10. Один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
  11. Військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

«Якщо немає жодної з підстав, визначених у переліку вище, то звільнитись можна лише після оголошення демобілізації», — повідомили у волонтерській організації Юридична сотня.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *