Альберт Ейнштейн: розум не здатний осягнути загадкову силу, яка рухає сузір’я
У 2018 році “Лист про Бога” Альберта Ейнштейна було продано на аукціоні майже за 3 мільйони доларів. Що ж містилося у цьому унікальному історичному документі?
Він не вірив у людину на хмарі
Лист був датований 1954 роком та адресований німецькому філософу з Принстонського університету Еріку Гуткінду. Ейнштейн у ньому відверто зізнавався, що слово “Бог” для нього – не більше ніж “вираз і продукт людських слабкостей, а Біблія – збірка шанованих, але досі досить примітивних легенд”.
Вчений скептично ставився до релігій, але не виключав можливість існування в природі якогось величного духу, який перевершує людську природу і який ми не можемо зрозуміти”.
Одного разу в розмові з американським колегою Банешем Хофманом Ейнштейн вимовив досить цікаву фразу: «Іноді я питаю себе, влаштував би я Всесвіт саме так, якби я опинився на місці Господа».
Ейнштейн не вірив у образ Всевишнього, який оспівується у багатьох культурах світу. Він казав, що на небесах точно не сидить бородатий чоловік, який тільки й робить, що стежить за кожним нашим кроком.
“Всі ми танцюємо під музику невидимого музиканта”
«Я не уявляю собі персоніфікованого божества, яке прямо впливає на вчинки людей і засуджує тих, кого сам створив…», – говорив учений. Але при цьому додавав, що життя людини контролюється силами, впливати на які ми не можемо.
“Люди, овочі чи космічний пил – усі ми виконуємо танець під незбагненну мелодію, яку награє нам здалеку невидимий музикант”, – сказав він одного разу.
Себе Ейнштейн не зараховував себе ні до войовничих атеїстів, ні до віруючих того часу.
Людський розум, на думку Ейнштейна, не може зрозуміти Всесвіт, як маленька дитина не розуміє будову автомобіля. Ми усвідомлюємо, що все у нашому світі влаштовано певним чином, але не можемо визначити, як саме.
“Наш обмежений розум не здатний осягнути загадкову силу, яка рухає сузір’я”, – говорив Ейнштейн.
Всесвіт підпорядковується строгому порядку
“Бог не грає в кості” – це ще одна знаменита фраза Ейнштейна, якою він описував упорядкованість законів Всесвіту.
Вчений думав, що у світі немає місця випадковостям, усе підпорядковується формулам і рівнянням. Саме тому люди ніяк не можуть відповідати за свої вчинки перед Богом, адже все в нашому світі відбувається згідно з силами, які нас контролюють.
У 1932 році в Товаристві Спінози Ейнштейн виступив з промовою: «Думки, почуття та дії людських істот не вільні, а так само пов’язані принципом причинності, як і зірки у своєму русі».
Йому належить фраза у тому, що за допомогою збігів Бог зберігає анонімність.
До речі, сучасні мислителі з цим твердженням не згодні. Так, наприклад, Стівен Хокінг наполягав на тому, що Бог – це і є випадок.
Людина сама обирає свій шлях
Ейнштейн жартував, що у світі є дві нескінченні речі – Всесвіт і людська дурість. А ще запевняв, що свідомість, яка одного разу розширила свої межі, ніколи не повернеться до колишнього стану.
Ось чому йому подобалося постійно логічно міркувати. На питання численних шанувальників, чому Бог, якщо він існує, допускає різні катастрофи та біди, Ейнштейн відповідав, що людині дано свободу вибору та внутрішнє відчуття вірного шляху. Він сам вирішує, як чинити в тій чи іншій ситуації. І якщо він вчинив неправильно, звинувачувати вищі сили в цьому безглуздо:
„Дарма перед лицем катастроф XX століття багато хто скаржиться: «Як Бог допустив?»… Так. Він допустив: допустив нашої свободи, але не залишив нас у темряві незнання. Шлях пізнання добра та зла вказаний. І людині самому довелося розплачуватися за вибір хибних шляхів.
Мораль, за словами Ейнштейна, є дуже важливою. Але не для Бога, а для людей. Він також визнавав, що те, що зробили для людства Ісус, Будда і Мойсей вплинули на нього більше, ніж сучасна наука.
В 1929 відомий рабин з Нью-Йорка (Ейнштейн був іудеєм) надіслав Ейнштейну телеграму з проханням розповісти про його ставлення до релігії. Ейнштейн відповів, що не вірить у Бога, який “клопочеться про долі людей”, але при цьому вірить у “Бога, який виявляє себе в закономірній гармонії буття”.
Здається, Альберт Ейнштейн прожив життя, щиро вірячи в чудеса і розуміючи, що світ набагато складніший, ніж можуть уявити навіть такі генії, як він сам.
У статті використано фрагменти промови Ейнштейна на нью-йоркському симпозіумі «Наука, філософія та релігія» у 1940 році, статті «У що я вірю» для журналу «Форум і Століття» (1930 рік)
