У центрі Всесвіту

Українська мова посіла третє місце за красотою на престижному міжнародному конкурсі в 1934 році. Іван Сірко штурмував Дюнкерк з принцом Конде, а паризький аеропорт Орлі був названий на честь Філіпа Орлика. Ернесто Че Гевара захоплювався стійкістю українських повстанців, а Шарль де Голль говорив, що якби у нього була така армія, як УПА, німецький чобіт ніколи б не топтав Францію.

Всі ці популярні міфи, тиражовані в довоєнній Україні, були покликані компенсувати ту ж вітчизняну проблему.

Дитина, позбавлений уваги, вигадує уявних друзів. Країна, позбавлена уваги, вигадує для себе уявне визнання за кордоном.

Десятиліттями українці залишалися пасинками світової спільноти – і страждали від чужої байдужості до власного минулого і сьогодення.

Хоча ХХ століття минуло для України під знаком неймовірних історичних випробувань, для решти світу українська боротьба кров і біль значили образливо мало.

Національна революція 1917-1921 років була затьмарена закінченням Першої світової війни та протистоянням між більшовиками й білогвардійцями. Рукотворний Голодомор, який забрав мільйони життів, був практично непомічений західною публікою.

Страждання та подвиги України у Другій світовій війні були частково приватизовані Москвою та частково дискредитовані співпрацею національних активістів з Берліном.

І навіть у 1991 році, за три тижні до здобуття незалежності, українцям довелося слухати зневажливу київську промову Chicken з вуст американського президента.

А потім настало XXI століття, настав переломний момент 2022 року – і незалежна Україна отримала всю зовнішню увагу, яку не отримувала в далекому і недавньому минулому.

Не варто приписувати улесливі цитати де Голлю чи Че Геварі: провідні світові лідери змагаються за українську мужність.

І вигадана етимологія Орлинського аеропорту вже не потрібна нашим краянам: досить, щоб на честь бойової України вулиці в багатьох європейських містах перейменували.

Те, що протягом багатьох років було парафіяльною міфологією, стало новою глобальною реальністю. Сьогоднішня Україна дійсно опинилася в центрі Всесвіту.

Українська війна з Росією – головна історична подія наших днів. У всьому світі не відбувається нічого важливішого, більш яскравого і драматичного.

Про воюючу Україну говорять у Лондоні та Вашингтоні, у Брюсселі та Мадриді, у Швейцарському Лугано та на німецькій авіабазі Рамштайн.

Воюючу Україну відвідують президенти, глави урядів та голлівудські кінозірки. Про воюючу Україну щодня пишуть найбільші світові ЗМІ. Воюючу Україну підтримують американці та європейці, Австралія та Японія, Колумбія та Нова Зеландія, Йорданія та Катар, Кенія та Туніс.

За жвавий інтерес до себе наша країна платить страшну ціну: але вона не першою пройшла такий шлях. У 1939 році світ відкрили Польща і Фінляндія.

У 1950 році – Корея. У 1960-х роках – В’єтнам. У 1980-х роках – Афганістан. І зараз мільярди землян відкривають незалежну Україну, яка пів року тому залишилася для багатьох з них невідомим куточком планети.

Своєю чергою, мільйони наших краян сприймають україноцентричність сучасного світу як норму.

Читайте також: Обличчя ворога

Зовнішня увага до вітчизняних героїв і жертв починає здаватися справою звичайно. І будь-яке відхилення від україноцентричної логіки бентежить і бентежить: як це сталося з відставкою Бориса Джонсона, надзвичайно улюбленого в нашій країні, але дуже непопулярного на батьківщині.

Тим часом звикати до перебування воюючої Української держави в центрі Всесвіту точно не варто. Як не забути про три сили, які грають проти України та українців.

Нашим першим супротивником є втома. Така ж втома Заходу від українських проблем, яка вже дала про себе знати після 2014 року: і на яку зараз надіються в Москві.

На жаль, важко очікувати, що західний виборець піде за Україною з невблаганною участю.

Для масової громадськості російсько-українська війна поступово перетворюється на рутину, а драматичні новини з Києва стають звичним інформаційним фоном і втрачають колишню гостроту.

Це людська психологія, і вона не може не вплинути на європейський і американський політичний порядок денний.

Наш другий супротивник – це ревнощі. Думка про те, що війна в Україні приділяється занадто багато уваги, занадто багато ресурсів витрачається на підтримку України, до українських біженців у Європі ставляться надто добре тощо.

Мається на увазі, що через це інші країни й народи, які також потребують уваги та підтримки, нібито зазнають збитків.

Читайте також: Нікола Тесла та українська альтернатива

Такі настрої вже поширені в третьому світі: і не варто дивуватися, коли їх публічно озвучує латиноамериканський Папа Франциск, який орієнтований на власну цільову аудиторію.

Наш третій супротивник – це невизначеність. І в цьому випадку мова йде не про ситуацію на українсько-російському фронті, а про глобальну турбулентність.

Українцям загрожує поява будь-якого нового глобального виклику: чи то економічна рецесія, чи чергова хвиля коронавірусу, чи китайська агресія проти Тайваню, чи енергетична криза в Європі, чи голод в Африці.

Будь-якого свіжого струсу може вистачити, щоб відсунути нашу війну на другий план. І навіть якщо нова глобальна проблема безпосередньо пов’язана з вторгненням Кремля в Україну, в масовій свідомості наслідок ризикує затьмарити першопричину.

Україна, що бореться, заслужила право бути в центрі Всесвіту – але ми не застраховані від незаслуженої втрати цього права в найближчому майбутньому.

Саме тому так важливо повною мірою скористатися вікном можливостей, яке відкрилося для українців тут і зараз. Не витрачайте світову солідарність на короткострокові вигоди, на розв’язання політичних проблем, на чийсь особистий піар.

Не грітися в променях військової слави, а працювати на майбутнє. Вибудовувати довгострокові механізми міжнародної підтримки, які не залежать від зміни громадської думки. Жити не тільки сьогодні, а й завтра.

Це не просто питання української перемоги у війні. Питання в тому, чи вдасться перетворити увагу кожного на Україну на щось більше, ніж на кілька хвалебних сторінок в чужих підручниках з історії.

Михайло Дубінянський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *