На ІІІ етапі МАН України захистив свою дослідницьку роботу випускник Плосківського ліцею Анатолій Бомбушкар за темою “Щоденники Олександра Духновича як хроніка етнокультурного відродження нашого народу”

Хлопець – молодець! Відповів на всі запитання журі. Хоча, шкода, членів цікавило більше, ким, на думку юного дослідника, був Духнович – українцем чи русином? І почувши другий варіант, здається, з наступних запитань і висновкам, вердикт винесли миттєво.

Зі слів членів журі, виявляється, щоденники Духновича (їх шість) давно відомі всій Україні. В прямому значенні, їх знає мало не кожен пересічний українець.. Хоча надруковані вони в ІV томі “Творів” Духновича у 2019 році видавництвом “Ґражда” разом з листами до 100-річчя Олени Рудловчак. Тираж був мізерний, і ми мали можливість попрацювати з матеріалами, лише завдяки п. Івану Ребрику, котрий надав нам електронний варіант. Це все, не рахуючи чехословацького журналу “Дукля”, де уривки друкувались у др. пол. 20 ст. та книжки “Загадковий Духнович” Олександра Гавроша. Ще раз – це все.

Тому спроба подати щоденник як суб’єктивну історію, хроніку певного періоду історії карпаторусинів, нам здалась важливою…Але, видно, представники української історіографії ще не доросли до того, що, йдучи в Європу, їм прийдеться визнати народ, на якому вони вже поставили хрест. А інакше ніяк: у європейський монастир з радянським світобаченням не потрапити.

Духновича треба досліджувати, а не робити вид, що про нього все і всім давно відомо.

Лише так!