У «Нью-Йорк таймс» вийшла поразницька редакційна колонка про те, що…
У «Нью-Йорк таймс» вийшла поразницька редакційна колонка про те, що Україні необхідно визначити «реалістичні» цілі закінчення війни, тому що «існує межа того, як далеко Сполучені Штати та НАТО зайдуть у протистоянні з Росією, і межа зброї, грошей та політичну підтримку, яку вони можуть надати».
Мабуть, американський істеблішмент починає готуватися до виборів у листопаді та промацувати ґрунт. Можливо, і справді, як пишуть автори статті, «інфляція – набагато серйозніша проблема для американських виборців, ніж Україна». Якщо, як казав італійський прем’єр Маріо Драгі, це вибір між світом та кондиціонером, то американці обирають кондиціонер.
Вони багато чого, можуть собі дозволити.
В українців такої розкоші немає. За свої рішення вони розплачуються не лише зруйнованою економікою, а й зруйнованим життям.
Вони знають, з ким мають справу і до чого привів «реалістичний» підхід. 2014 року, коли Захід «реалістично» заплющив очі на російську агресію в Криму. Оком моргнути не встиг, як Путін провернув свою так звану «анексію». Залишив Україну віч-на-віч із ворогом. Навіть власну заборону на постачання Росії зброї Захід легко порушував усі ці роки.
За цю сліпоту, за це поступництво, за те, що комфорт та бізнес-контракти були поставлені понад закон і демократію, сьогодні розплачується весь світ, але насамперед – Україна.
Вона знає: якщо поступитися зараз, то через рік, або вісім років, або десять Путін повернеться – ще сильніше, ще кровожерливішим. Тому найреалістичніші цілі, які українське керівництво може поставити перед собою – це повна поразка Росії.
