Едуард Тополь: Хочу сказати вам чесно, українці, – я ніколи вас не любив!

З редакцією haqqin.az почав співпрацювати відомий радянський та російський кінорежисер, сценарист, продюсер, кінодраматург та письменник Едуард Тополь. Його романи перекладені багатьма іноземними мовами. Пропонуємо до вашої уваги першу авторську статтю відомого радянського письменника.

******

Хочу вам сказати чесно: я ніколи вас не любив! Так, з мого полтавського дитинства, де ви били мене за те, що я «вашого Христа вбив» і де на єврейських наших будинках ви писали «Жиди, ми вашою кров’ю дахи мазатимемо!» – За що мені було вас любити?

Але сьогодні бажаю Вам перемоги!

І в моїх єврейських генах клинописом і на віки записана пам’ять про Немирівську різанину, яку в 1648 році влаштували нам ваші запорізькі козаки Хмель-лиходія, і в мене є претензія до вашого чудового президента Зеленського: якщо ви воюєте з російськими окупантами, то чому воїнів він нагороджує орденом Богдана Хмельницького, антисеміта та васала Москви?

Єврейські погроми у Львові, 30 червня 1941 року

 Але попри це, я бажаю вам перемоги!

Так, у Росії, у Москві, видано російською п’ятдесят моїх книг, а в Україні, в Києві, видано українською лише одну, і з сотні друзів моєї юності я можу назвати лише кілька українців – Гену Карюка, Льоню Осику, Колю Губенко та Геннадія Збандута – але все одно з дна своєї шкільної пам’яті, зарядженої віршами Кобзаря, Тичини та Лесі Українки, я підіймаю свою українську мову, щоб сказати:

Я бажаю вам перемоги!

Знаєте, я завжди, все моє життя вірив у силу Слова, бо весь цей світ був створений за Його Словом. Але які слова звучать сьогодні з Москви, якими словами ведуть мовлення і пишуть тамтешні «богоносці»? Ось тільки три цитати:

«Холодний аналіз воєнного часу непомітно переходить уже не просто у зіткнення цивілізацій, а в апокаліптичний сценарій… І головна битва відтепер знову розгортається між ними. Між Російською Ідеєю, Катехоном, Православною Цивілізацією і світом західного Антихриста, що наступає на нас. Україна потрібна не нам, росіянам. Вона потрібна Христові. І тому ми там і перебуваємо. І тому ми звідти нікуди не підемо… І важливим фактором став прямий удар по Російській Православній Церкві в Україні…». – Олександр Дугін, лідер міжнародного Євразійського руху, головний редактор порталу «Катехон».

Дугін запевняє, що Україна потрібна Христу

 “Стратегія Зеленського, який виконує волю Ротшильдів, полягає у знищенні чоловіків України об російську зброю з метою створення нової землі, обітованої для обраного народу. У цих умовах Росія рятує народ України від рабства… Нова влада України, можливо, спробує заселити Донбас євреями; нинішніми жителями «Землі Обітованої» замінять росіян, від яких південний схід країни буде зачищено”. – Сергій Глазьєв, академік, міністр економіки ЄАЕС.

Сергій Глазьєв запевняє, що Україна хоче заселити Донбас євреями

«Навіть якщо станеться неможливе, і ми програємо, це означає, що разом із нами програє весь світ. Нічого не буде! Буде великий нуль. І ми всі готові до цього Апокаліпсису! Весь народ згоден… У єдиному пориві! Усі, з ким я говорив, усе за перемогу! Поети, художники… Ми вб’ємо всіх! Нам не потрібний такий світ, у якому немає нашої перемоги, Путін недаремно про це сказав. І мені радісно! Це таке захоплення!.. Такий аллах-акбар у всього народу!». – Іван Охлобистін, режисер, драматург, священник Російської православної церкви.

Іван Охлобистін віщує Апокаліпсис

 Читаючи це, я цілодобово не знаходив собі місця, ходив з кута в кут і вимагав від себе знайти слова, які втихомирять цих безумців! Адже це твоя професія, говорив я собі, шукай, шукай, ти маєш знайти! І уявляєте, я знайшов їх – добрі слова, сильні, потужні, ось вони:

«Все це неприродне, гарячкове, шалене збудження, що охопило тепер широкі верстви російського суспільства, є лише ознака свідомості злочинності скоєної справи. Всі ці нахабні, брехливі промови про відданість, обожнювання монарха, про готовність жертвувати життям (треба сказати чужим, а не своїм)… всі ці слов’янські пихаті, безглузді й блюзнірські молитви… крики «ура», вся ця жахлива, відчайдушна, що не боїться викриття, тому що загальна, газетна брехня, все це одурення та озвіріння, в якому перебуває тепер російське суспільство — все це є лише ознакою свідомості злочинності тієї жахливої ​​справи, що робиться».

Це не мої слова. Це понад сто років тому, у 1904 році, під час російсько-японської війни, у статті «Одумайтесь!» написав Лев Миколайович Толстой.

І знаєте, мене це як обухом по голові вдарило: вони схаменулися? Ні! Але якщо цей народ, «безглуздий і нещадний», уже тоді, 118 років тому, не зупинив їх найбільший письменник, а до нього не зупинили Радищев, Грибоєдов та Салтиков-Щедрін, то ні я, ні їхні нинішні кумири Борис Гребенщиков та Юрій Шевчук нікого з них уже не зупинять.

Розумом Росію не зрозуміти, а вірити їй не можна тим паче! Вони продовжуватимуть ракетами стріляти в дітей, з автоматів розстрілювати жінок та старих людей. Але у Бога немає мертвих…