Анна Кир’янівна – Бути чоловіком чи жінкою можуть усі
Одна письменниця давно приїхала до Лондона.
І побачила, вибачте, громадський туалет – будівля, що окремо стоїть, з двома входами. Над кожними дверима був напис: “Вхід для жінок безплатний. Для леді – один пенс”, “Вхід для чоловіків безплатний. Для джентльменів – один пенс”. Поки здивована письменниця розмірковувала про відмінність леді від жінок, до неї підійшов поліцейський і делікатно спитав, чи не дати їй пенс. Може, у неї проблема з дрібними, так він готовий послужити леді, як справжній джентльмен.
Ось справді, дивні вони, ці «манірні» англійці. Але в цій історії є глибокий сенс: леді та джентльмени завжди платять за себе. Не біжать, штовхаючи інших ліктями, щоб ухопити щось задарма, навіть якщо можна це зробити. Не користуються безплатними послугами, якщо може заплатити. І завжди дякують за послугу, нехай навіть ніхто не потребує подяки. Вони не звикли користуватися “халявою”, справжні леді та джентльмени. Не тому що їх змушують платити. А тому, що плата за послугу або річ дозволяє зберегти почуття власної гідності. Самоповага. Іноді лише пенс треба віддати. Але самі не платять навіть дрібну монетку. А інші вважають за свій обов’язок заплатити за себе. Віддячити, розрахуватися, дотриматися негласних правил, навіть якщо це ніхто не побачить і не оцінить. Та ще й делікатно допоможуть тому, хто опинився у скрутному становищі.
Бути чоловіком чи жінкою можуть усі. Жодних зусиль зазвичай докладати не треба. А от бути леді чи джентльменом не всі можуть. Хоча різниця іноді у дрібній монетці, яку можна віддати. А можна заощадити або просто забути заплатити. Але з цього грішка починається наша самооцінка. Самоповага та повага до інших людей…
Є один простий спосіб підняти самооцінку – заплатити, якщо можеш заплатити. Віддячити, якщо можеш віддячити. Навіть якщо плати та подяки не вимагають і не чекають. Леді та джентльмени завжди платять за себе.
