ОПЗЖ як вертикаль ФСБ-Кремля з центром управління у Верховній Раді
Реінкарнація ОПЗЖ в новому форматі свідчить про те, що боротьба із пропутінськими силами відбувається лише формально, тоді як колаборанти утримують ліцензію на продовження своєї підривної роботи.
Ситуація з забороною ОПЗЖ нагадує традиційну боротьбу із злочинністю: пронирливі правоохоронці доблесно знешкоджують якусь організовану бандитську групу, яка… враз змінює ватажка, проводить ребрендинг та далі займається своєю “індивідуальною трудовою діяльністю”. У Верховній Раді на попелищі “Опозиційної платформи – За життя” створили депутатську групу “Платформа за життя та мир”, до якої увійшли 25 нардепів із колишньої фракції ОПЗЖ, туди ввійшли всі люди Медведчука, навіть Юрій Загородній.
Скажемо одразу, до групи не потрапив новоприставлений “в’язень сумління” Віктор Медведчук, аби на в зльоті політичного проєкту не псувати йому карму, але від того політична “малина” виглядає не менш контроверсійно. До групи потрапляють усі ті ентузіасти, котрі упродовж багатьох років розігрівали воєнно-політичне лібідо Володимиру Путіну, виконуючи роль таких собі куртизанок та переконуючи ВладімВладімірича в політичній лояльності значної частини громадян України на чолі з Медведчуком, Бойком, Рабіновичем та Льовочкіним. Увесь покійний нині ЗаЖоп полюбляв травити улюблені байки Кремля, починаючи від наївного лубка на кшталт “дєди воєвалі”, “безсмертний полк”, “народи-братья” і завершуючи “втарим государствєнним”, усілякими там прітєснєніями рускаязичних та “фашиствующім режимом в Кієвє”.
Тут уже мовчимо про знаменитих кремлівських 5 млрд дол., які нібито пішли на фінансування п’ятої колони в Україні. Щось мені підказує, що на ці гроші не лише Віктор Медведчук звів собі декілька дач, але й з’явилося чимало маєтків у Західній Європі, зокрема – на улюбленому багатьма Кап-Ферра. Поки СБУ не проведе повноцінного розслідування, важко буде сказати, скільки конкретно мільярдів кремлівських доларів пішло на фінансування ОПЗЖ, але і без того варто констатувати всі ознаки колаборації цих партійців-депутатів з рашистським путінським режимом, мало того, наскільки відомо, вплив Москви на деяких екзотичних персонажів на кшталт Рабіновича не припиняється і до сьогодні. З таким кримінально-політичним кейсом не Верховна Рада повинна реєструвати нову депутатську групу, а правоохоронні органи – справи про колаборацію з ворогом.
Причому йдеться не лише про приховану співпрацю, але й відкриту роботу на рашистів. Фейкові мери, їхні заступники та інші гауляйтери путінського режиму знаходяться кураторами ФСБ у списках завербованих українців, і чомусь кожного разу спливає “жопа з ЗаЖопа”.
“У Маріуполі колаборанти з ОПЗЖ корегували вогонь окупантів”…
“У Маріуполі за підтримки російських окупантів вибрали “мера” міста. Ним став державний зрадник із забороненої проросійської партії “ОПЗЖ” Костянтин Іващенко”.
“Допоміг окупантам захопити Ізюм та усіх здав: депутат ОПЗЖ став підозрюваним у держзраді”…
“КВУ: представники ОПЗЖ щонайменше 50 разів співпрацювали з російськими окупантами”.
Це лише декілька заголовків з новинної стрічки останніх днів, яка дає чітко зрозуміти: ОПЗЖ в значній своїй частині могла існувати як вертикаль ФСБ-Кремля з центром управління у Верховній Раді. Тому державі недостатньо примусово “закрити” оте політично-злочинне угрупування, треба щось робити з його учасниками, причому – згідно з умовами воєнного часу.
Якщо дистанціюватися від факту реінкарнації “зажопників”, мусимо констатувати, наскільки нерішучою та непослідовною є держава в захистові державних інтересів. Даючи симпатикам Путіна та його посіпакам можливість на ребрендинг, ми даємо шанс на реінкарнацію путінської пропаганди на найвищому державному рівні. Особливо якщо згадати, що Рабіновича-Медведчука з Бойком-Льовочкіним, за твердженням ЗМІ, поєднав узами політичного шлюбу саме Путін.
Насамкінець офтоп. Кажуть, що між блоками Рабіновича-Медведчука та Бойка-Льовочкіна немає жодної різниці. А ось неправда. Перші драпають в Росію та Ізраїль, другі воліють вболівати за “мир та життя” з Франції, Монако, Лазурного узбережжя чи, в крайньому разі, з Відня. А ви кажете, “какая разніца”… Фундаментальна.
