«Вкрадені життя, вкрадені надії» Бородянка — ще одне місто під Києвом, яке окупували та зруйнували російські війська. Ось розповідь його голови Георгія Єрка
Бородянка – невелике селище міського типу у Київській області, на правому березі Дніпра. Основний тягар удару групи російських військ, що йшли з боку Білорусі, взяли на себе населені пункти поряд з аеропортом Антонов (Гостомель) – Ірпінь, Буча, сусідні села. Але Бородянка, що стоїть трохи на відстані, на захід, теж потрапила під окупацію, не менш страшну, ніж у Бучі. Через місяць із невеликим російська армія покинула місто, відступаючи з Київської області. Городяни, що пережили окупацію, розповідали, як танки впритул розстрілювали багатоповерхові житлові будинки з людьми, що ховалися в підвалах. Рятувальні роботи під час окупації були неможливими, тому зараз з-під завалів дістають уже тіла загиблих. Про те, що відбувалося у Бородянці, «Медузі» розповів виконувач обов’язків мера міста Георгій Єрко:
«Кожен прокинувся у новій реальності. Двадцять четверте лютого триває до сьогодні. Неможливо було уявити такого результату подій. Першу бомбу зустріла Біла Церква, згодом авіаударами стали знищувати Гостомельський аеропорт. Саме у цей період ми почали відчувати силу ударів, оскільки Гостомель знаходиться поряд. Одночасно виїхали танки з боку Білорусі до Іванкова на Бородянку. Перше село, яке їх зустріло і яке було окуповане з нашої громади, – Шибене. Далі вони пішли на Бородянку. Проїжджаючи, стріляли з танків у житлові будинки, а також з автоматів — у мирне населення.
A tank fires in the direction of a cameraman during street battles in Borodianka pic.twitter.com/QCIgTR7pln
— marqs (@MarQs__) March 1, 2022
1 березня. Танк стріляє у бік оператора знімання у Бородянці під Києвом
Далі почались авіаудари по житлових будинках нашого міста. Відразу, щоб послабити населення та позбавити продовольства, «денацифікувати», вони знищили продовольчі магазини. У нас не було військ, у нас не було і немає військових баз, це мирне місто із мирними жителями.
Оскільки в місті впали багатоповерхові будинки після авіаударів, ми просили розібрати завали. Сміливці руками намагалися відкопати завалені підвали, але росіяни знову відкрили вогонь. Техніка, яка прямувала до розкопок, зазнала обстрілу. Люди гинули у завалах та підвалах багатоповерхових будинків.
У період окупації рухатися цивільним було заборонено. Тероборона не мала спецзасобів, щоб зупинити броньовану техніку. ЗСУ у місті не було. Житлові будинки під час просування колон військової техніки піддавалися обстрілу прямим наведенням. У місті було знищено критичну інфраструктуру; світла, води, газу не було, були підірвані нафтобази, заводи, школи, садки, будинок культури, станції зв’язку.
У місті відкривали вогонь по цивільному населенню, знущалися. Поранених та вагітних вони також не випускали з громади. Не дозволяли завезення продуктів та медикаментів, при спробі пробратися з медикаментами було розстріляно волонтерів. Після початку окупації ми просили про «зелені коридори», але їх не погоджували. Ми під кулями намагалися вивозити людей, багато екіпажів було розстріляно разом з машинами.
Села крили «Градами». Цей страх важко описати: коли росіяни заходили в села громади, вони відкривали льохи, кидали туди гранати або без розбору відкривали вогонь. Розстрілювали будинки, в яких були жителі, стріляли по будь-якій людині, яка була в полі зору. Але навіть у таких умовах ми намагалися доставити продукти та вивозити людей.
У період окупації і чоловіки, і жінки зазнавали тортур. Ми знаходимо тіла загиблих із зав’язаними руками та зі слідами тортур. Багатьох мешканців без їхньої згоди вивезли у бік Білорусі.
Russian Troops firing towards a civilian filming them in Borodyanka, #Kyiv (yesterday)pic.twitter.com/0cJh1odhvf
— marqs (@MarQs__) March 1, 2022
1 березня. Російські військовослужбовці на БМП у селищі Бородянка під Києвом роблять попереджувальні постріли у бік українців, що протестують
Про кожен епізод, про мужність наших бійців можна розповідати окремо. Багато хто не мав зброї та засобів індивідуального захисту, але проводив вилазки та розвідувальні операції, доставляв гуманітарний вантаж. Але були території, де окупація була жорстка, доставляти допомогу на територію таких окупованих сіл було неможливо. Під облогу потрапив Бородянський психоневрологічний інтернат з геріатричним відділенням, де перебувало близько 400 людей з тяжкими психіатричними захворюваннями. Інвалідів, дітей взяли заручниками! Без медикаментів та їжі, без світла та води, під обстрілами. Померлих ховали на вулиці. Пізніше ми погодили евакуацію і їх вдалося вивезти.
Мирних жителів також брали у полон. У нас сотні зниклих безвісти.
Ми не можемо зрозуміти досі, чому війна велася із мирним населенням. Техніки було дуже багато, військ багато. Бородянка — місто, в якому жили рекордсмени світу, чемпіони Європи, заслужені тренери, талановиті співаки та музиканти, художники, інженери, аграрії та талановиті дітки. Війська, які зайшли, без розбору стріляли й в них — у жінок та дітей!
Вкрадені життя, вкрадені надії. Це злочин не лише проти Бородянки, це злочин проти людства.
