Лікарі давали йому два роки життя. Але вчений Стівен Хокінг прожив ще 55 років і став батьком трьох дітей

З першою дружиною Джейн

 До 65 років у видатного вченого залишилися тільки розум, пара слабо працюючих пальців, зір і слух. Скелетоподібне тіло приховано під одягом. Здалеку його можна було прийняти за безформну купу одягу, кинуту на інвалідне крісло. Непосвячені відчували шок, коли раптом бачили у мішанині тканин щедру і добру посмішку.

Голова професора Доуеля? Коли фантаст А. Бєляєв написав свою розповідь, професор Хокінг ще не народився. Він народився в день 300-річчя від дня смерті Галілея, про що любив згадувати в інтерв’ю, натякаючи на спадкоємність. Їх також ріднить інтерес до космосу. Втім, сучасники стверджують, що Хокінг – спадкоємець Ньютона (він очолював ту саму кафедру в Кембриджі) та Ейнштейна. Недарма у фільмі «Зоряні війни» вчений зіграв епізодичну роль, по суті самого себе – зайнятого грою в карти з вищеназваними великими розумами та людиноподібними роботами.

Хокінг справді геній, без жодних застережень. Він – єдина людина, яка знаходилася найближче до розгадки Всесвіту та конструкції світобудови. Це визнають вчені всього світу (нобелівки в нього немає тільки тому, що він спочатку робив відкриття, яке вносили до підручників усіх університетів, а потім так само легко його спростовував). Для не заморочених наукою обивателів у 1988 році написав бестселер без жодної математичної формули – “Коротка історія часу”. Книга розійшлася мільйонними тиражами та була перекладена 33 мовами. Паралельно Хокінг випустив таку ж книгу з формулами – для колег.

Мабуть, він народився генієм, хоч ні в Оксфорді, ні в Кембриджі його обдарованість не помічали. Геніальність виявилася лише після хвороби. В одному з інтерв’ю Стівен Хокінг сказав:

«Тепер я виразно щасливіший. Раніше (до діагнозу) життя мені здавалося нудним. Але перспектива померти рано змусила мене зрозуміти, що життя варте того, щоб жити».

Стівен народився здоровим. У 13 років вирішив, що буде астрофізиком (виховувався в сім’ї випускників Оксфорда, тому вчений шлях був  для нього вже визначений) і послідовно входив у «наукові кола». Коли у 21 рік він почав спотикатися на рівному місці та звернувся до лікарів, вони сказали йому, щоб пив менше пива. Повторне звернення (Стівен впав зі сходів гуртожитку) закінчилося вироком: йому залишилося жити 2-2,5 роки. Діагноз – «бічний аміотрофічний склероз». Це означало, що тіло в прискореному режимі втрачає м’язову масу до повного паралічу, порушень мови та ковтання. Хвороба вважається невиліковною і, як правило, призводить до раптової смерті. Все, що могли порадити лікарі – це пити вітаміни.

Що відчуває молодий чоловік, який у 21 рік дізнається про свою швидку смерть? Перше, про що подумав Стівен, це про докторську дисертацію. Який сенс тепер її захищати? Щоб батьки могли написати на надгробку: «Тут спочиває доктор наук»? Але Хокінг напрочуд швидко подолав душевне безсилля. Сам він пов’язує «воскресіння» із заручинами. Якщо у нього буде сім’я, то її потрібно забезпечувати, а для цього необхідно отримати місце, яке дадуть лише після захисту дисертації. І Стівен почав працювати на повну силу.

Ким була його обраниця? Незадовго до хвороби він познайомився з Джейн, вона якимось чином дізналася про діагноз раніше і все одно відповіла на пропозицію руки серця згодою. Бо любила. Інших пояснень щоденного подвигу цієї жінки немає.

Хронологія їхнього сімейного життя тісно переплітається з історією хвороби Хокінга. На своє весілля в 1965 році він прийшов, спираючись на ціпок. Наступного року захистив дисертацію. Ще через рік народився перший син – тато ходив на милицях. 1970-го народилася донька – він пересувався в інвалідному візку. З 1974 року Хокінг вже не міг самостійно сидіти та вставати, за ним і двома дітьми доглядала Джейн, іноді допомагали за їжу та «особливе ставлення» студенти.

Хокінг з дружиною і дітьми

В 1977 Хокінг удостоївся професорського звання. За два роки народився третій, молодший, син.

Тоді ж тато став люкасівським професором математики в Кембриджі, як Ньютон. Починаючи з 1980 року Джейн була змушена наймати у помічниці доглядальниць, які приходили на пару годин на день. У 1985 році Хокінг переніс тяжке запалення легенів, йому зробили трахеотомію, і професор назавжди втратив можливість говорити. Тепер йому був потрібний цілодобовий догляд медсестер та доглядальниць.

Вимушене мовчання спонукало його до письменницької роботи. У 1988 році Хокінг видав свою знамениту книгу «Коротка історія часу», яка принесла йому світову популярність (1992 року вона була екранізована).

Але ж йому обіцяли всього два роки життя – звідки ця низка дат? «Ліки» мають ім’я – Джейн. Вона не просто доглядала Стівена. Вона виховувала у ньому характер, самоповагу. Є свідчення очевидців, як Джейн наполягла, щоб чоловік, який уже не міг ходити, піднявся сходами на другий поверх їхнього будинку, використовуючи лише силу своїх – ще живих – рук. Видовище було важким, але яким героєм почував себе Стівен на вершині сходів!

Коли до них приходили гості, Джейн могла підійти до чоловіка, що задумався, і тихо сказати йому: «Випрямися і посміхнися людям, поспілкуйся з ними. Ніхто не знає, що зараз ти думаєш про фізику і чудово проводиш час, всі бачать тільки фігуру, що зсутулилася». І Стівен її слухав. У своїх мемуарах Джейн описувала чоловіка як «тирана з тілом жертви Голокосту та потребами дитини». Вона почувала себе  більше матір’ю, ніж дружиною. В інші моменти Джейн була близька до самогубства, її зупиняла тільки думка про дітей та її головну «дитину» – чоловіка:

«Я не могла піти та кинути Стівена. Гаряче вугілля посипалося б на мою голову».

 Ці подробиці стали відомі через багато років після їхнього розлучення. Ніхто не вірив, що таке можливе: вони прожили разом 26 років! Так, Джейн було нелегко, особливо коли вони з чоловіком сперечалися про бога. Хокінг заперечував божественне походження, Джейн дорікала йому за релігійну некомпетентність і ніяк не могла зрозуміти, чому Стівен так уперся, адже тільки віра допомогла їй зважитися на боротьбу з хворобою чоловіка, витримати і вигравати цю битву протягом десятків років! Але справжня причина розлучення ховалася не в ідейних розбіжностях. Не Джейн покинула Стівена, а він «пішов» до іншої!

Стівен Хокінг і його друга дружина

Слабке здоров’я вкотре привело Хокінга на лікарняне ліжко, він кілька днів перебував у комі, поряд невідступно чергували медсестри. Серед них була Елейн Мейсон. Вже в лікарні персонал помітив, що між Стівеном та Елейн складаються стосунки тепліші, ніж у пацієнта та доглядальниці. Спочатку не звернули уваги: ​​Хокінг завжди був бабником, недарма у нього в кабінеті висіли два портрети – Ейнштейна (за спиною) та Мерилін Монро (перед очима) – як два полюси його інтересів. Серйозність їхнього зв’язку усвідомили лише після розлучення.

Джейн і Стівен офіційно розлучилися у 1990 році, весілля з Елейн відбулося у 1995 році. Обидва вирішили піти від подружжя та оселитися окремо на Різдво: Елейн залишила двох дітей, Стівен – трьох. Обидві сім’ї були шоковані. Трагікомічність ситуації полягала в тому, що інвалідний візок Хокінга застряг у снігу, коли він їхав від сім’ї. Йому допоміг… колишній чоловік Елейн – Девід Мейсон, який трохи раніше сконструював для генія комп’ютер з портативним синтезатором мови, що дозволяв Хокінгу розмовляти, писати книги, читати лекції, робити доповіді, зокрема в Білому домі. Девід Мейсон докотив крісло до готелю, де на коханого чекала Елейн.

Джейн незабаром вийшла заміж за свого старого друга-музиканта. Начебто всі переживання залишилися позаду. Але стосунки між двома сім’ями не можна було назвати дружніми, хоча на 60-річний ювілей вченого прийшли привітати й перша дружина, і діти та ще двісті гостей.

У пресі відзначалася дружелюбність, що панувала між членами обох сімей, але ніхто не знає, що там відбувалося насправді. У поліцейській дільниці порушено дві справи про замах на Хокінга. Одного разу його знайшов сторонній чоловік у дворі будинку у перевернутому візку. Вчений пролежав так довгий час і отримав тепловий удар (незрозуміло, де була Елейн і доглядальниця і як у приватні володіння могла потрапити чужа людина?). Інша справа пов’язана з порізами та побоями, завданими вченому невідомим. Хокінг відмовився назвати ім’я (боявся нашкодити комусь із близьких?). Для публіки вигадали версію про маніяка. Сімейні таємниці настільки ж загадкові, як таємниці Всесвіту. І розгадку кожної з них знав лише Хокінг.

65-річний вчений мав сміливість висловити бажання злітати у космос, і директор компанії Virgin Galactic пообіцяв особисто профінансувати його політ. Думаєте, піар? Хокінг вже брав участь у підготовчому польоті та випробував стан невагомості вісім разів! З ним була бригада лікарів, які констатували напрочуд хороші медичні показники. Там де Хокінг – там все можливе. Недарма він казав:

«Знаєте, що найважливіше? Розглядати як можливе те, що видається фантастичним».

Стівен Хокінг прожив 76 років. Він помер 14 березня 2018 року у своєму будинку в Кембриджі в оточенні рідних та близьких. Прах вченого був похований на території Вестмінстерського абатства, між могилами Ісаака Ньютона та Чарльза Дарвіна.

За матеріалами з відкритих джерел