Дослідження сусідньої зірки може означати погані новини майбутнього життя Землі
Наше Сонце класифікується як зірка жовтого карлика (G2V) основної послідовності. Зараз воно знаходиться приблизно на половині свого передбачуваного терміну життя 10 мільярдів років. Це не червоний карлик – тип зірок, які мають таку невелику масу і горять так повільно, що можуть пережити сам Всесвіт, – або гіпергігант – найбільший, найбільш енергійний та непередбачуваний тип зірки у Всесвіті. воно буквально посередині, що означає, що зірки, подібні до нашої, досить стабільні для планет у так званій зоні Золотовласки, де температури прийнятні для еволюції людського життя. Ми знаємо, що мине багато часу, перш ніж Сонце поглине Землю, але це не означає, що Земля нічого очікувати від поведінки Сонця у міру старіння зірки.
Нове дослідження припускає, що зірки головної послідовності, такі як наше Сонце, можуть бути зовсім не такими стабільними, як вважалося раніше. Одна із зірок, яку вчені вивчають, щоб отримати уявлення про минуле, сьогодення та майбутнє нашого Сонця розташована приблизно в 111 світлових роках від Землі та відома як Draconis. Це жовтий карлик G-типу, як і Сонце. Оцінки його віку відрізняються, за деякими даними, йому від 50 до 150 мільйонів років, що дає уявлення про те, як Сонце могло виглядати 4,5 мільярда років тому.
У звіті описується, що міжнародна група астрономів спостерігала в Draconis: величезний викид корональної маси, що значно перевищує все, що колись виробляло наше Сонце.
Викиди корональної маси – це надзвичайно потужні сплески сильно намагніченої плазми та випромінювання, що виникають через нестабільність масивного магнітного поля Сонця. Вони здатні вивільняти енергію, еквівалентну 20 мільйонам ядерних бомб.
Коли це відбувається надзвичайно гарячі гази, що містять величезну кількість заряджених частинок, у мільярдах тонн викидаються з поверхні. Іноді це явище може відбуватися кілька разів на день. Потоки заряджених частинок рідко зустрічаються із Землею, але коли це відбувається, вони можуть спричинити геомагнітні бурі, які впливають на багато аспектів людської життєдіяльності.
Дослідження є кульмінацією спостережень у період із зими по весну 2020 року. Астрономи з Університету Колорадо вели їх за допомогою двох супутників – NASA TESS та телескопа SEIMEI Кіотського університету. 5 квітня 2020 року було відзначено, що у спостережуваної зірки виник суперспалах. Загалом через пів години був помічений справді разючий викид коронарної маси, що вивергається з поверхні зірки зі швидкістю, що перевищує 1,6 мільйона кілометрів на годину, що робить його приблизно в десять разів потужнішим, ніж будь-який викид коронарної маси, який коли-небудь спостерігався.
Виходячи з отриманих даних подібний суперспалах міг би статися і на нашому Сонці, але вкрай рідко, можливо, раз на кілька тисяч років. Вчені прийшли до висновку, що Сонце може зробити подібний за силою спалах в майбутньому. Що своєю чергою не віщує нічого доброго для життя на Землі.
Дослідники відзначили, що величезні викиди маси, можливо, були набагато звичайнішим явищем у перші роки існування Сонячної системи. Іншими словами, гігантські викиди корональної маси могли б допомогти планетам стати такими, як вони виглядають сьогодні.
Вивчення викидів корональної маси дають можливість пролити світло на те, що відбувалося з планетою за мільярди років і чого нам чекати від нашого Сонця в міру його старіння.
