Ноам Хомський: «10 моторошних трюків, за допомогою яких контролюють маси». Арсенал для зомбування.

Ноам Хомський — професор мовознавства у Массачусетському технологічному інституті, лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг та політичний аналітик вважається одним із найвидатніших мислителів нашого часу, розповідає El Club de los Libros Perdidos.

Його книги розійшлися у всьому світі. Особливо популярним є складений ним список про способи маніпулювання людською свідомістю, до яких вдаються ЗМІ та уряди.

Прочитайте його – і вам багато стане зрозуміло:

1.Відволікання уваги

Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем та рішень, що приймаються політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями.

Прийом відволікання уваги дуже суттєвий для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в галузі сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики.

Натомість інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоубізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах від еротики до жорсткої порнографії та від побутових мильних сюжетів до сумнівних способів легкої та швидкої наживи.

2. Проблема – реакція – рішення

Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення для того, щоб воно саме зажадало вжиття заходів, необхідних правлячим колам.

Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни вимагали прийняття законів щодо посилення заходів безпеки та проведення політики, що ущемляє громадянські свободи.

Або викликати якусь економічну, терористичну чи техногенну кризу, щоб змусити людей у ​​своїй свідомості вжити заходів щодо ліквідації його наслідків, нехай і порушуючи їхні соціальні права, як «необхідне зло». Але слід розуміти, що кризи самі не народжуються.

3.Поступовість

Щоб домогтися прийняття будь-якої непопулярної міри, достатньо впроваджувати її поступово, щодня, рік у рік. Саме таким чином були глобально нав’язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) у 1980-х та 1990-х роках.

Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, зарплата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це сталося одночасно, то, напевно, призвело б до революції.

4. Відстрочка виконання

Ще один спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб подати його як «болісне і необхідне» і домогтися в цей момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж тепер.

По-перше, тому, що це не відбудеться негайно. По-друге, тому що народ у своїй масі завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни та смиренно прийняти їх, коли настане час.

5. Інфантилізація народу

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі докази, персонажі, слова та інтонація, ніби йдеться про дітей шкільного віку із затримкою у розвитку або розумово неповноцінних індивідуумах.

Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більше він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому?

Якщо хтось звертається до людини так, начебто їй 12 років, то через навіювання у відповіді або реакції цієї людини також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей.

6. Наголос на емоції

Вплив на емоції є класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в результаті — взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається.

З іншого боку, використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примус або стійкі моделі поведінки. Заклики про те, який жорстокий тероризм, яка несправедлива влада, як страждають голодні та принижені, залишають за кадром справжні причини того, що відбувається. Емоції – ворог логіки.

7. Дебілізація населення

Важлива стратегія — добиватися того, щоб люди стали нездатними розуміти прийоми та методи, які використовуються для управління ними та підпорядкування їх своїй волі.

Якість освіти, що надається нижчим громадським класам, має бути якомога посередньою, щоб невігластво, що виділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.

8. Просування моди на посередність

Влада прагне впроваджувати думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, тому що все посереднє у світі з’являється у величезних кількостях у будь-яких соціальних сферах — від релігії та науки до мистецтва та політики.

Скандали, жовті газети, чаклунство і магія, сумнівний гумор і популістські акції — це корисно для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безмежних просторів реального світу.

9. Культивація почуття провини

Ще одне завдання — змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються через брак її розумових можливостей, здібностей або докладаних зусиль.

В результаті замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самоприниженням, звинувачуючи в усьому себе, що викликає пригнічений стан, що призводить, серед іншого, до бездіяльності.

10. Відмінне знання людської натури

За останні 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення наростального розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють та користуються панівні класи.

Завдяки біології, нейробіології та прикладної психології система отримала у своє розпорядження передові знання про людину в галузі як фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає.

Це означає, що у більшості випадків система має більшу владу і більшою мірою управляє людьми, ніж вони самі.

А чи ви помічали ці методи в дії?

За матеріалами lifter.com.ua