30 помилок мислення, через які ми живемо за шаблоном
Щоб спростити процес мислення, наш мозок придумав когнітивні спотворення. На жаль, він перестарався. Якщо ви хочете мислити нестандартно і широко, позбудьтеся від рамок, нав’язаних спотвореннями.
Когнітивні спотворення – це баги в нашій свідомості, алгоритми, які з’явилися заради благої мети – захистити мозок від перевантаження. Але виявилося, що не всі захисти однаково корисні. Іноді ці алгоритми спрацьовують там, де не треба, і змушують нас помилятися.
Помилки мислення, через які ми нічого не розуміємо допомагають фільтрувати інформацію і не сходити з розуму від постійного потоку нових знань. А когнітивні спотворення допомагають нам впоратися з тим сумним фактом, що ми погано міркуємо.
Світ величезний, людина вчиться все життя і все одно знає про нього дуже мало. Ми просто не встигаємо дізнатися все про світ навколо нас. Але жити якось треба. І наш мозок малює власну картину світу, ніби пишучи фантастичну книгу. Всередині неї ми й існуємо.
Розберемося, які механізми цьому заважають.
Ми бачимо логіку там, де її немає
Ми складаємо світ, як мозаїку. Чим швидше вона складеться, тим нам простіше. Тому іноді візерунок ми складаємо на свій розсуд.
Антропоморфізм
Ми приписуємо групам людей, тварин і навіть природних явищ властивості людини. А потім думаємо, що вони і справді можуть вести себе як люди. Пам’ятайте, в казках герої постійно спілкувалися з вітром, сонцем, сірими вовками? В якійсь формі ми не позбулися такого міфічного сприйняття.
Парейдолія
Це зорова ілюзія, коли в нагромадженні випадкових ліній, точок і фігур ми бачимо якийсь завершений об’єкт. Коли з темряви під ліжком на вас «вилазить» монстр, а місячний ландшафт складається в фігуру зайця – це саме парейдолія.
Ілюзія кластеризації
Ми знаходимо закономірності там, де їх немає. «Я двічі одягав на співбесіду цей светр, двічі отримав запрошення на роботу. А на третю співбесіду одягнув сорочку, все було погано. Значить, светр щасливий». Насправді ні.
Ілюзорна кореляція
Це теж про пошук неіснуючих закономірностей. Ми легко помічаємо речі, які вирізняються з-поміж інших: картинки в тексті, кольорові плакати на сірих стінах, найвищих людей серед низькорослих. Але нам цього мало.
Спотворення працює, коли ми складаємо думку про людей, особливо про іноземців. Наприклад, ми зустрічаємо жителя Нової Зеландії, що само по собі незвично. Виявляється, що він маніакально любить каву. Наш мозок вирішить, що він фанат кави, тому що він з Нової Зеландії.
Недооцінка розміру вибірки
Це спотворення, яке показує, що ми абсолютно не вміємо поводитися зі статистикою. Статистичні дані добре працюють з великими вибірками, а з маленькими – погано. Але ми не можемо цього оцінити і чекаємо, що в маленьких групах діють ті ж принципи, що і в великих.
Це працює і у зворотний бік. Наприклад, бідного студента кинули дві дівчини заради забезпечених хлопців. Студент вирішує, що всі жінки меркантильні і думають тільки про гроші. І помиляється на все життя.
Помилка достатніх підстав
Це спотворення, яке пов’язане з невмінням думати логічно. Є такий закон: якщо в одного предмета є властивість А, а у другого предмета такої властивості немає, то ці предмети не одне і те ж. Наприклад, у велосипеда є педалі, а у самоката немає. Значить, самокат не велосипед. Логічно? Рівно до тих пір, поки ми знаємо про предмети все. Але якщо наших знань не вистачає, закон дає збої.
Наприклад, у мене вкрали гроші. Я знаю, що крадій – злочинець. І я знаю, що мій друг Саша не злочинець. Значить, Саша не крав мої гроші. Тому я дуже здивуюся, коли поліція знайде вкрадене у Саші вдома.
Помилка гравця
Нам здається, що ланцюг випадкових подій впливає на таку обставину. Якщо монетка падає п’ять разів решкою вгору, то на шостий раз точно буде орел. Насправді ймовірність випадання орла – 50%. Така ж, яка була, коли монетку кинули в перший раз.
Ефект новизни
Нам здається, що недавні події впливають на світ сильніше, ніж ті, які відбулися давно. Наприклад, в понеділок ви пішли в басейн, у вівторок в спортзал, в середу захворіли. Ви, швидше за все, вирішите, що підхопили заразу в спортзалі, хоча могли зловити її і в басейні.
Ми думаємо за шаблоном
Наш мозок терпіти не може невідомості. Ми повинні все знати і все розуміти. Тому будь-яку нову інформацію терміново потрібно утрамбувати в ту систему, яка нам звична. А якщо інформація суперечить нашим переконанням, то ми з легкістю придумаємо цьому якесь пояснення, і вже ніхто не переконає нас.
Фундаментальна помилка атрибуції
Коли ми думаємо про інших, то пояснюємо їхні вчинки особистими якостями. Наприклад, чому колега на мене накричав? Тому що він козел. А коли ми думаємо про себе, то пояснюємо поведінку зовнішніми факторами. Чому я накричав на колегу? Тому що він козел.
Наслідок – групова помилка атрибуції. Ми приписуємо властивості всієї групи кожному її представнику, і навпаки. Пам’ятаєте новозеландця, який любив каву? Ми будемо думати, що всі новозеландці люблять каву.
Стереотипізація
Позбутися помилок атрибуції так важко, що у кожного новозеландця ми запитуємо, чому це він раптом не любить каву? Ми ж знаємо, вони там всі кавомани.
Функціональна обмеженість
Якщо ми знаємо, як потрібно користуватися предметом, то використовувати його інакше у нас не виходить. Що можна зробити з порожньої алюмінієвою банкою? Зім’яти і викинути. Або сконструювати з неї щось цікаве і потрібне. Коли ми долаємо це спотворення, починається справжній креатив.
Ефект моральної довіри
Ефект, пов’язаний з репутацією. Якщо людина довгий час є зразком в чомусь, приймає правильні рішення, то це сприймають як щось, що само собою зрозуміле. І сама людина починає вірити, що його рішення правильні, тільки тому що це вона їх прийняла.
Віра в справедливий світ
Ми віримо, що всі лиходії отримають по заслугах, а правда коли-небудь переможе, люди будуть ставитися до нас так, як ми до них, а всіх кривдників буде покарано. Це спотворення причинно-наслідкового зв’язку, яке ми трактуємо так, щоб нам було спокійніше і приємніше жити.
Підпорядкування авторитету
Ми схильні робити те, що нам наказують начальники, влада і взагалі вищі люди, і виконуємо накази, навіть якщо не згідні з ними.
Шаблони керують нами
Ми настільки любимо шаблони, що створюємо їх майже миттєво, а переглядати навіть не збираємося.
Ефект ореолу
Загальне враження від людини впливає на все, що ми про неї думаємо. Красиві люди здаються розумнішими, акуратні – професійнішими. Так закохуються з першого погляду, а потім питають, де ж були мізки.
Спотворення в оцінці однорідності іншої групи
Люди, яких ми не вважаємо «своїми», здаються нам більш однаковими, ніж вони є. Звідси жарти про те, як корейці проходять контроль по одному паспорту.
Спотворення на користь своєї групи
Люди, яких ми вважаємо «своїми», здаються нам кращими, ніж інші. Це працює і в великих масштабах (міські не такі, наші люди веселіші), і в маленьких.
Ефект чирлідерш
Якщо людина знаходиться всередині групи, в якій всі чимось схожі, вона виглядає привабливішою.
Знецінення думки
Ми не можемо сприймати інформацію у відриві від того, хто її підносить. І якщо щось говорить «своя» людина, то ми сприймаємо пропозицію як розумну, а якщо «чужа», то шукаємо в ній недоліки.
«Давайте прикрасимо офіс до свята!» – каже колега. Якщо це дизайнер, який користується авторитетом, то це чудова ідея. А якщо це новачок з відділу охорони, якого ніхто не знає, то зовсім ні до чого витрачати час на таку нісенітницю.
Ми не вміємо рахувати
Підсвідомість не любить цифри, вона любить, щоб все було «на око» і «приблизно». Тому ми заокруглюємо і спрощуємо будь чисельні значення.
Заперечення ймовірності
Теорію ймовірності наш мозок не знає зовсім. Тому коли потрібно приймати рішення, а знань недостатньо, невеликі ризики або ігноруються взагалі, або переоцінюються. На цьому ефекті побудовані всі терористичні дії. В нас набагато більше шансів потрапити під машину, коли ми йдемо на роботу, ніж постраждати від вибуху в метро. Але вибух – це подія, яка сильно діє на емоції, і ось ми вже боїмося йти на концерт, але не боїмося перебігати дорогу в недозволеному місці.
Ще приклад: населення попередили про ураган, що насувається, але більшість нічого не зробило, щоб підготуватися до нього. Людина, яка ніколи не потрапляла в надзвичайну ситуацію, не може уявити собі її, тому ігнорує її ймовірність.
Помилка того, хто вижив
Якщо людина змогла вижити в катастрофі, то вона буде думати, що вижила, тому що все зробила правильно, хоча на її долю могли вплинути сотні факторів, а багато людей, які діяли так само, як і вона, загинули.
Ефект деномінації
Ми насилу витрачаємо велику суму грошей на одну покупку, але з легкістю спускаємо ту ж суму на кілька дрібних. Просто не уявляємо, що маса дрібних рахунків складається в розтрати. Це одна з причин, чому треба вести фінансовий щоденник.
Ми думаємо, що все про всіх знаємо
Єдина людина, про яку ви можете хоч щось з упевненістю сказати, – це ви. Але ми живемо серед людей, тому потрібно якось пояснювати їхні вчинки. Тому ми постійно приписуємо іншим людям свої думки і чекаємо від них власної поведінки.
Прокляття знання
Якщо людина добре розбирається в якійсь темі, вона думає, що й інші знають стільки ж. Вона не в змозі подивитися на проблему очима погано поінформованої людини. Тому одні вчителі вміють пояснювати тему, а інші – ні, хтось пише прекрасні технічні завдання, а хтось обурюється, що ці виконавці знову все переплутали і нічого не зрозуміли.
Ілюзія прозорості
Ми переоцінюємо свої здібності розуміти інших людей і думаємо, що інші багато знають про нас. «На мене всі дивляться! Вони точно знають, що я погано підготувався! Он той, який руки потирає, я точно знаю, він зараз мене завалить!»
Ефект прожектора
Ми переоцінюємо увагу до власної персони. Оскільки ми для себе завжди найголовніші, нам здається, що інші люди постійно про нас думають або звертають увагу на наші вчинки, так ніби ми актори в світлі прожектора. Насправді оточуючим на нас сильно наплювати, вони зайняті собою.
Ми вважаємо, що почуття не міняються
Ми проектуємо всі свої знання і переконання на минуле і на майбутнє, так ніби все, що нам відомо зараз, було відомим і раніше, а з часом нічого не зміниться.
Ефект всезнайки
Кожен раз, коли ми говоримо «Я так і знав», ми у владі такого ефекту. Нам здається, що все, що сталося, можна було передбачити заздалегідь. Насправді ж це стало можливо тільки зараз, коли все вже трапилося.
Ефект кінця історії
Ми знаємо, що сильно змінилися. Кожен рік щось додав до досвіду, події залишили слід в пам’яті. Але ми впевнені, що в майбутньому такого більше не станеться, а ми залишимося такими, як і зараз.
Відхилення в сторону результату
Ми судимо рішення не по тому, наскільки вони були виправданими в момент прийняття, а по тому, до яких результатів ці рішення привели.
Прикрашання минулого
Ми дивимося на минуле з позиції сьогодення. І речі, які здавалися поганими, жахливими, огидними, вже не такі страшні. «І у мене таке було, і нічого, живу».
Переоцінка впливу
Нам здається, що майбутні події занадто сильно змінять наше життя і викличуть потік емоцій. Особливо сильно ми страждаємо перед важливими етапами: іспитами, співбесідами. Пройде кілька днів, і як би ми не боялися заздалегідь, це залишиться в минулому.
Подумайте, як ваш мозок сам себе обманює і заганяє в рамки. Можливо, наступного разу у вас вийде подивитися на ситуацію з іншого боку і розкрити творчий потенціал, якого ви самі від себе не очікували.
