“Фізичного Бога немає, але ідея Бога є”. Погляди хірурга Амосова на релігію та ідею існування Бога
Чим старша людина, тим сильніша його віра в Бога. Про це свідчать результати дослідження, яке проводили вчені університету Чикаго протягом 17 років у 30 країнах світу. Виявилося, що вік є одним з основних факторів, що впливають на віру людини. Чим старший вік, тим міцніша впевненість у тому, що Бог існує.
Звичайно, є люди, які не змінюють своїх поглядів на релігію ы на наприкінці життя. А є ті, хто хотів би повірити, але для цього їм недостатньо аргументів. До останніх належав і знаменитий хірург Микола Амосов. Як змінювалися його погляди на релігію та Бога протягом життя, розберемося у цій статті.
Віра як біологічна потреба
У віці 86-ти років Микола Амосов дає інтерв’ю одному телеканалу. У цьому інтерв’ю, зокрема, прозвучало й питання про віру в Бога.
Микола Амосов відповів на це питання так. Він вважав, що віра в когось або щось закладена в кожній людині біологічно. Людина відчуває потребу в авторитеті та підпорядкованості. У дитинстві таким авторитетом для дитини насамперед є мати. Потім вона знаходить собі авторитет у дворі. Людина підпорядковується тим, чий авторитет не викликає сумніву. Вірить в ідеї цього авторитету.
Подібним чином, за словами Миколи Амосова, у людині виникає і віра в Бога. По-перше, вона виникає через біологічну потребу. По-друге, через прагнення розуму у всьому знаходити причинно-наслідковий зв’язок. Спочатку людина намагається знайти, що є причиною дощу, грому, всього того, що відбувається у природі. Поступово людина робить висновок, що причина всього цього – єдина, вона називає цю причину «Бог», і все раптом встає на свої місця. Ця ідея стає для людини авторитетною, і вона відчуває потребу вірити в неї.
Важливо відзначити: маючи такі погляди, Микола Михайлович вважав, що віра потрібна. Він говорив, що її наявність сприятлива для моралі людей та суспільства загалом.
На думку Амосова, саме через цю віру в людини виникає страх перед смертю, але біологічно цей страх у нас не закладений. Коли людина знаходилася на примітивному рівні розвитку, вона не знала про смерть і, відповідно, не думала про неї.
Під час цього ж інтерв’ю у Миколи Амосова запитали, чи відчуває він потребу віри в Бога, чи вона для нього необхідна. Микола Михайлович категорично відповів “ні”.
Щоденник Амосова
Після смерті відомого хірурга журналісти взяли інтерв’ю у його дочки. Вона розповіла про те, що наприкінці життя батько став заглиблюватися в тему віри, вивчив багато літератури – все це відбилося в щоденниках Миколи Амосова.
Він писав: «Життя втратило гостроту інтересу. Що в мене лишилося?». Микола Амосов пише про те, що зараз у нього є лише два інтереси – читання та бажання дізнатися, чи існує щось реальне за всім цим.
Падіння моралі у суспільстві Микола Амосов називав важливою проблемою. І хоч багато хто сьогодні оголошує про свою віру в Бога, але насправді виявляється, що це лише декларації. У своєму щоденнику Амосов говорив, що у суспільстві з’явився культ тваринного егоїзму. Люди живуть за принципом: роби що хочеш. Тому ідею Бога наприкінці своїх днів він вважав необхідною.
Але сам Микола Амосов, за словами дочки, так і не зміг повірити в цю ідею. «Фізичного Бога немає, але ідея Бога є» – уклав він наприкінці свого життя.
Дочка Миколи Амосова пояснювала, що повірити в Бога її батькові завадила відсутність переконливих аргументів та підстав для цього.
— Така людина, як мій батько, не могла сліпо вірити, — резюмувала вона.
