Доповідь підполковника Антоніна Земана – Баровського про події у Підкарпатській Русі у березні 1939 року. Ч. 4

Seite 181

Наші люди були дуже пильні, і це, я думаю, найбільше заслуговує на подяку за те, що вони не знищили великих обсягів при сплаві лісу. Жителі Підкарпатської Русі були дуже розлючені поляками, особливо коли їхні дії завдавали погіршення економічної ситуації і коли незаможний руснак побачив, що польські терористи своїми діями забирають у нього не лише мир, а й хліб. І тому від простого народу щодня надходили пропозиції, щоб зроблені з колод хатини, в яких терористи жили на польському боці, повинні бути облиті бензином, і що б згоріло – згоріло б, а що не згоріло б, то розгромили б.

Звичайно, ми не могли виконати такі побажання та пропозиції русинського народу, хоч і знали, де ховаються підлі злочинці та вбивці. Ми також знали, як польська влада їх захищала. Я добре знав польську сторону. Я переходив кордон у цивільному одязі і іноді помічав могили. Однак більшу частину часу, як солдата мене цікавило, що відбувається навколо і що поляки насправді готують для нас. А поляки, які сміялися з бідного руснака, побажали йому щасливого шляху та возз’єднання з коровою. Проте руснак не був таким безглуздим, як виглядав, і я часто отримував дуже цінну інформацію про те, де збираються терористи, скільки їх і наскільки вони озброєні. Згадую одного такого руснака, який під час своїх поневірянь у пошуках корови дістався Львова.

Уряд Німеччини 24 листопада 1938 року висловив протест  Варшаві та Пешту проти терористичних злочинів польських та угорських банд. Німеччина заявила, що не підтримує втручання Польщі та Угорщини у внутрішні справи Підкарпатської Русі. За кілька днів до цього протесту радник посольства Німеччини у Празі разом із редактором Шубертом прибув до Підкарпатської Русі. Він відвідав місце, яке кілька днів тому зазнало нападу терористів. Обидва ці факти були витлумачені в Підкарпатській Русі як такі, що означають ніби  Німеччина стає захисником цієї нещасної країни (Підкарпатської Русі).

На той час також набули свого змісту слова Волошина, які він сказав 13 листопада 1938 року перед журналістами: “Світова спільнота вже розраховує на український народ та його зусилля щодо створення української держави…”

IV.

Угорські терористи

Щоб вплинути на Віденський арбітраж, угорці вчинили численні вторгнення на територію Підкарпатської Русі. Першу групу угорських терористів було підготовлено в Янку Пущі. ⁴¹⁾ Був серед них також один чех, кілька хорватів, німців та всілякі завербовані європейці. Їх було близько 120 осіб – одних головорізів. Вони проникли через укріплення в Берегові і досягли залізничної лінії, що веде до Боржави. Там вони знесли міст, зайняли вокзал, здійснили наліт на потяг, вбили машиніста поїзда і взяли в полон двох наших офіцерів.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

⁴⁰⁾ Згідно з польськими даними, у період з 26 жовтня по 22 листопада 1938 року в ході операції “Лом” загалом було вбито 16 диверсантів, з яких щонайменше четверо були військовослужбовцями польської армії. Двоє з них в офіцерських званнях: лейтенант Владислав Вольський (12. 2. 1913 вбито 15 або 16. 11. 1938) та капітан Ян Клепацький (21. 3. 1907 – 18. 11. 1938). Ще десять людей отримали поранення. Див. Там же.

⁴¹⁾ У тренувальному таборі в Янка-Пущі, серед іншого, ще з 1933 року тренувалися усташі та македонські терористи. Порівняй, наприклад, ШАДЕК, Володимир: Усташі та Янка-Пушта. Суспільство історії та старовинних переказів, Загреб 2012.

⁴²⁾ Описані події сталися 10 жовтня 1938 року. Терористичне підрозділ через чотири дні було повністю розгромлено. Див РЯДКА , Карел: Чехословацька армія, розділ оборони держави з 1932 по 1939 роки. Міністерство оборони Чехословацької Республіки, Прага 2007, с. 133.

Seite 182

Усією групою командував офіцер угорських регулярних військ, лейтенант Пренн. Група була дуже мобільною та швидко проникла вглиб нашої території. Вона, мабуть, готувалася атакувати Мукачево. Але біля Чорного Болота (с. Дерцен) була розташована наша змішана розвідувальна група – SPO⁴³⁾, і терористи були оточені та повністю знищені.

Коли вже ми почали розходитися, на світанку штурмовий патруль доповів результат бою і, що угорські терористи стоять на узліссі, що гвинтівки у них під ногами і що вони хочуть здатися. Я наказав роззброїти їх і доставити до Шаланок⁴⁴⁾ (поблизу Мукачева). Їх було рівно 305. Серед них 60 угорських офіцерів. Загалом ця група була дуже різноманітною: серед них були торговці, журналісти, чиновники та родичі угорських міністрів. Пізніше з’ясувалося, що один лейтенант був родичем міністру Канья. (міністр закордонних справ з 1933 року). Ми знайшли у них понад півмільйона чеських крон, чехословацьких грошей у нових двадцяти купюрах. Їх надіслав підполковник Гойош (Hajas). Коли їх роззброїли, вони були дуже стримані, виправдовуючись тим, що їх змусили, що вони демократи та Бог знає що ще. Коротше кажучи, вони вибачалися. Вони свідчили настільки щиро, що їхній допит був записаний на грамофонну платівку і транслювався по празькому радіо. Нам тоді здавалося, що в цьому випадку навіть німці суттєво втрутяться у цю подію.

Незважаючи на всі угорські провокації та вилазки, більшість угорського населення залишалося лояльним до Республіки (ЧСР). Тільки угорська інтелігенція, особливо угорські євангельські священики, не могли примиритися з Республікою. Але прості люди знали, що їх чекало в Угорському королівстві. Я часто розмовляв із дрібними селянами чи робітниками угорської національності. Вони боялися, що якщо їх знову приєднають до Угорщини, то у них також відберуть земельну ділянку, отриману під час земельної реформи, і що вони знову, як і раніше, виявляться жебраками.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

⁴³⁾ Змішна розвідувальна група – SPO

⁴⁴⁾ Мабуть місцева назва (село поблизу Мукачева).

⁴⁵⁾ Калман Канья (1869-1945) був міністром закордонних справ Угорщини з 1933 року. У дні, коли відбулися ці події, він очолював угорську делегацію на невдалих переговорах зі словацьким автономним урядом у Комарно. 21 листопада 1938 року він був змушений (зокрема через невдачі Угорщини в Підкарпатській Русі) піти у відставку.

⁴⁶⁾ Ця інформація поки не підтверджена.

⁴⁷⁾ Серед угорців у південній Словаччині та серед русинів Підкарпатської Русі ліва партія займала сильні позиції, але найсильнішою була угорська партія (Egyesult Magyar Part – Об’єднана Угорська Партія) християнських соціалістів і націоналістів. На травневих виборах 1935 року EMP отримала близько половини “угорських” голосів у Чехословацькій Республіці та вісім із дванадцяти “угорських” місць у парламенті. До 1938 року, звісно, ​​її вплив зростав. Див. ПЛАХИ, Іржі: Про діяльність деяких негативістських партій у Підкарпатській Русі, стор 117-136.

⁴⁸⁾ Земельній реформі в Підкарпатській Русі підлягали ділянки площею близько 240 000 га, які були розділені між 40 тисячами переважно місцевих заявників. Дивись Іван ПОП: Підкарпатська Русь, видавництво Libri, Прага, 2005, с. 118.

⁴⁹⁾ Прогулятися

Seite 183

Це було після Віденського арбітражу. Ми зупинилися біля демаркаційної лінії, і угорський прикордонник запитав, чи знаю я Угорщину. Я сказав, що був там під час минулих війн. “Тоді ти добре її знаєш”, – відповів він. “З того часу там нічого не змінилося. Станції такі ж брудні, люди такі ж відсталі, як і раніше. Я колись служив у Підкарпатській Русі. Що ви все зробили для русинів! Ви виховали русинську інтелігенцію, побудували школи, дороги, урядові будівлі – а як же ми? Ми нічого не можемо сюди вкласти, тому що у нас самих нічого немає. Давайте позбавимося суцільної ненависті місцевого населення та угорців”. Це був угорець із королівства. Скільки з них до сьогодні попрацювали на цю правду?

V.

Січ створена у Хусті 9 листопада 1938 р., як організація народної оборони – «Карпатська Січ». Її статут був прийнятий на установчих зборах організації народного ополчення Карпатської Січі, які відбулися у Хусті 9 листопада 1938 року. № R 103 419 (стор. 65, пункт 3), Міністерство внутрішніх справ за погодженням з прем’єр-міністром у постанові від 10 листопада 1938 року № 372/1938 року затвердило наведений статут народного ополчення Карпатська-Січ.

У неділю, 20 листопада 1938 р., у Хусті відбувся перший публічний парад «січі». І, навіть якщо рівень підготовки ще багато залишав побажати найкращим, з расистського погляду мужики залишили гарне враження. № R 103419 (стор. 67, пункт 6),

Я ніколи не був проти українців. Я не проти них навіть сьогодні. Мені подобалися мешканці Підкарпатської Русі, незалежно від їхньої національності. Мені не подобалися тільки ті, хто бачив свій порятунок тільки в німцях, а тому були переконливо проти всього, що було чехословацьким. А тим, хто був обдурений, я співчував. Я переконаний, що вони сьогодні вже знають, наскільки вони обдурені, і що вони, безумовно, були б раді, якби старі часи повернулися б.

Карпатська Січ була парамілітаризована організація, над якою руку тримала Українська Народна Рада та підкарпатський уряд. А головне, про неї піклувалися німці, які, не вагаючись, постачали Січ зброю та обмундирування.

Січ розгорнула найнебезпечнішу діяльність на початку 1939 року, і в березні того ж року вона фактично стала інструментом німецької політики спрямованої на повний розвал Чехословаччини.

Подібно до того, як у Словаччині, гвардійці Глінки та автономісти спробували здійснити революцію близько 13 березня, очевидно, за німецьким наказом, такі ж дії в Підкарпатській Русі здійснила Січ в той час, коли генерал Прхал повертався із Праги. У Сваляві генерал Прхала сказав мені, що центральний уряд наполягає на тому, щоб у Підкарпатській Русі порядок підтримувався будь-якою ціною – навіть ціною збройного перевороту. Він наказав мені представити йому план забезпечення безпеки військових об’єктів у Хусті та роззброєння Січі. Я справді представив план. Генерал Прхала погодився з ним і наказав мені інформувати командувача про цей план.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

⁵⁰⁾ Основи цієї організації було закладено під час закритої частини з’їзду русинської (української) національної Ради (мається на увазі перше засідання Сойма під головуванням Волошина), яке відбулося 4 вересня 1938 року в Ужгороді. Її засновниками були прихильники радикального українського напряму та були нелегальними представниками Націоналістів (ОУН), пов’язаних з соціал-демократичною партією Гейлена та, ймовірно, з нацистськими спецслужбами (прим. навчалися у Німеччині під проводом «Абвера»). Назва «Карпатська Січ» використовувалася з листопада 1938 року, коли її командування перебралося з окупованого Ужгорода до Хуста. До цього організація використала назву “Українська народна оборона”. Див. Плахи, Іржі: від напівлегального об’єднання до античеського повстання. Кілька нотаток про створення та існування “Карпатської Січі” у 1938-1939 роках. Історія та військова справа, 2014, Том 63, № 4, стор 40-47.

⁵¹⁾ Спроба державного перевороту була спланована радикальним керівництвом “Карпатської Січі”, мабуть, у співпраці з нацистською організацією Sicherheitsdienst (служба безпеки, тобто Абвер).

⁵²⁾ Празький уряд помилково витлумачив “критику” Берліна, як дозвіл вжити заходів проти відцентрових тенденцій у східній частині чехословацької федеральної держави. 6 березня 1939 року він призначив новий підкарпатський автономний уряд на чолі з Августином Волошиним, але радикал Юліан Ревей більше не засідав у ньому. Див Шворц, Петер: Zakleta zem Podkarpatska Rus 1918-1946. Nakladatelstvi Lidove noviny, Praha 2007, с. 248.

https://www.ustrcr.cz/data/pdf/publikace/securitas-imperii/no26/170-190.pdf

Початок читайте:

Доповідь підполковника Антоніна Земана – Баровського про події у Підкарпатській Русі у березні 1939 року. Ч. 1

Доповідь підполковника Антоніна Земана – Баровського про події у Підкарпатській Русі у березні 1939 року. Ч. 2

Доповідь підполковника Антоніна Земана – Баровського про події у Підкарпатській Русі у березні 1939 року. Ч. 3

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *