Що відбувається зі свідомістю в момент смерті
В рамках наукового світогляду вважається, що смерть живого організму — це повне припинення його діяльності й, як наслідок, загасання свідомості. Якщо розглянути найближчу аналогію з обчислювальною технікою, то мозок людини — це «залізна» складова комп’ютера, а свідомість – це програмне забезпечення.
Поки по «залізу» тече електричний струм, ПО функціонує. Так і в людей — поки в нервовій системі відбувається безперервний метаболізм, свідомість в головному мозку працює (хоча може і відключатися на деякий час, наприклад, під час сну). Якщо метаболізм припиняється, тобто настає смерть організму, свідомості в ньому немає і бути не може.
Але все ж розгляньмо, що відбувається в мозку людини, яка помирає. Зараз ми говоримо про випадок, коли мозок помирає поступово, тобто, скажімо, зупинилося серце, і мозок після цього живе ще кілька хвилин. Ми не розглядаємо ситуацію, коли, наприклад, нещасному потрапила в голову куля, знищивши саму мозкову тканину — тут тьма накриває миттєво. Але що станеться, якщо мозок буде вмирати повільно?
Радість і щастя
Як не дивно, якщо мозок перестає отримувати кисень для живлення, в ньому починають активно виділятися норадреналін (щоб підбадьоритися), ендорфін (щоб знеболити болючі ефекти) і дофамін (взагалі гормон радості). Мозок увійде в режим високих і радісних почуттів. Запам’ятаємо цей цікавий факт, потім він розкриє нам деякі додаткові нюанси.
Поза тілом
Порушення роботи мозку в момент відключення подачі до нього кисню стосується і різних структур, які відповідають за сприйняття організму в просторі та часі. Просторова локалізація страждає в першу чергу, адже знаходиться в області тім’яної та скроневої кори, і там процеси дегенерації починаються в першу чергу.
А це призводить до того, що людина починає бачити себе з боку. Досвід поза тілом може відбутися й у звичайному житті в незвичайних станах свідомості — можна відчути його під час сну або після приймання спеціальних речовин. А під час смерті мозку це відбувається часто.
Історія життя перед очима
Потім починають відмирати нейрони, які відповідають за пам’ять. Але лобова частка мозку, яка за поточним розумінням відповідає за свідому діяльність, буде триматися довше за все (в неї будуть переводитися залишки палива з усього мозку).
При відмиранні нейрони пам’яті почнуть випускати імпульси активації, які будуть сприйматися лобовою часткою як спогади. Часто ці нейрони відмирають саме в послідовності зворотній до тієї, в якій вони навчалися, так що людині здається, що життя проноситься перед її очима у зворотному порядку.
А лобова частка при цьому буде генерувати дуже барвисті галюцинації, причому засновані на пам’яті та всіх культурних установках людини. І людина бачить те, що очікує. Релігійна людина з великою ймовірністю побачить об’єкти свого релігійного шанування.
Тунель з яскравим світлом
Очі та інші органи чуття вже працювати не будуть, але мозок буде генерувати яскраві картинки, і ці галюцинації триватимуть по суб’єктивному часу досить довго. У реальності може пройти кілька хвилин, а для вмираючого мозку здаватиметься, що пройшло кілька годин або навіть днів.
Але перед його внутрішнім поглядом з’являться приємні картинки, які будуть супроводжуватися почуттям радості та щастя (пам’ятаєте, про виділені гормони). Але і це поступово закінчиться, через те, що почнуть вмирати нейрони лобової частки.
І ось тут під час відчуття радості, щастя і спостереження за надприродними істотами своєї релігії, почне стискатися область «візуального» сприйняття, через те, що живих нейронів стає все менше і менше. Але вони працюють все інтенсивніше з останніх сил, і перед внутрішнім поглядом з’являється той самий яскравий тунель, куди ніби засмоктує людину.
Але за ним — тьма і небуття. Усе.
Резюме
Узагальнення оповідань, об’єктивні спостереження за допомогою ЕЕГ і МРТ дозволяють приблизно відновити картину вмираючого мозку:
- Припинення болю та умиротворення.
- Вихід з тіла (не завжди, але часто).
- Зображення історії життя перед «очима».
- Активні яскраві галюцинації найчастіше надприродних істот.
- Тунель з яскравим світлом, який засмоктує.
Інформація про всі перераховані ефекти у вмираючому мозку отримана від тих, кого успішно реанімували та хто залишився при здоровому глузді й твердій пам’яті (не спокушайтеся, після реанімації таких залишається приблизно 5% від тих, що вижили, і чим глибшими були процеси дегенерації в мозку, тим менший відсоток; а інші залишаються інвалідами).
