Що пишуть в підручниках історії для українських шкіл про історію нинішнього Закарпаття? Ч. 1
Коли читаю розділи, які належать історії нашого краю, то складається враження, що автори підручники невігласи або свідомо йдуть на фальсифікацію. Те що автори невігласи мало віриться. Тоді чому і для чого йдуть на свідому фальсифікацію? Спробуємо неупереджено розібратися з цим питанням, користуючись тільки історичними фактами.
Чи захотіли Томаш Масарик та Едуард Бенеш заволодіти Закарпаттям?
Дурне і некоректне запитання, — скаже читач. Та, ні. Питання випливає з профільного підручника «Н.М. Сорочинська, О.О. Гісем. Всесвітня історія. 10 кл.», в якому «чорним по білому» написано:
«Тактично гнучку дипломатичну лінію, щоб заволодіти Закарпаттям, проводили президент Чехословаччини Т. Масарик і міністр закордонних справ Е. Бенеш. Свої дії вони узгоджували із західними державами і заручилися підтримкою закарпатської еміграції у США.»
Закарпаття в 1918 році? Адже наш край, як Підкарпатська Русь, став Закарпатською областю Української Радянської соціалістичної республіки, тобто Закарпаттям, тільки в 1946 році. «Заволодіти Закарпаттям»? А це «факт» з яких історичних документів взятих? Та ніяких. Це, мабуть, той випадок, коли особиста думка стає «історичним фактом».
А як було насправді? Після закінчення Першої світової війни відбувся переділ Європи. Яка доля чекала наш край? На мирній конференції, яка проходила в Парижі у 1919 році перспективи входження нашого краю до складу Чехословаччини були неоднозначні: Е. Бенеш зізнався перед комісією, що «ця територія ніколи не входила в сферу інтересів ЧСР (прим.: тоді як щодо заволодінням Закарпаттям?), а лише велике бажання встановити спільний кордон з Румунією змушує Прагу брати на себе цей важкий тягар»; англійський експерт Артур Бальфур запропонував перетворити Угорську Русь на підмандатну територію Антанти; а італійський спікер Авґусто Страніері взагалі запропонував розділити її територію між Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною та Румунією, щоб позбавити більшовиків (росіян) будь-якої можливості опинитися в південних схилах Карпат.
Вирішальну роль у питанні входження нашого краю у склад Першої Чехословацької республіки відіграли: Григорій Жаткович, який став першим губернатором Підкарпатської Русі (так наш край почав називатися після входження в склад Чехословаччини); Антоній Бескид, засновник «Руського народного банку” та другий губернатор Підкарпатської Русі (до самої смерті в 1933 році); Августин Волошин, прем’єр-міністр автономної Підкарпатської Русі (1938) та президент одноденної незалежної Карпатської України (Підкарпатської Русі) в березні 1939 році.
«Територія русинів на південь від Карпат» чи «Карпатська Україна»?
«Закарпатська еміграція в США»? і це в 1918 році. Якщо не було Закарпаття, то чи могла бути закарпатська еміграція? Думаю, що відповідь очевидна. А як було насправді?
21 жовтня 1918 року представник Ради Американських Русинів адвокат Григорій Жаткович вручив президенту США Теодору Вільсону меморандум, в якому ставилася вимога, щоб «угро-руський народ визнали окремим і, якщо це буде можливо, цілком незалежним народом». 26 жовтня 1918 року Рада Американських Русинів вступила до Центральноєвропейської демократичної унії – союзу представників емігрантських осередків народів Центральної Європи в США.
12 листопада 1918 року Рада Американських русинів на своєму з’їзді у Скрентоні штату Пенсильванія прийняла рішення про приєднання «Територія русинів на південь від Карпат» до щойно створеної Чехословацької республіки на правах автономії. Цей термін зберігся і при підписанні Сен-Жерменської угоди (м. Париж), на підставі якої 8 травня«територія русинів на південь від Карпат»стала частиною Чехословаччини на правах автономії.
Але, в підручнику ми читаємо, що, «у січні 1919 року чеські війська зайняли Ужгород. 8 травня в Парижі було ухвалено рішення про передачу Карпатської України Чехословаччині на правах автономії.» І це при тому, що термін «Карпатська Україна», як ми вже писали вище, появився тільки у березні 1939 року.
Два коротенькі абзаци з профільного підручника «Н.М. Сорочинська, О.О. Гісем. Всесвітня історія. 10 кл.», а скільки фальсифікацій та довільному використанню термінів і термінології. А якщо проаналізувати весь підручник?
Бідні наші учні. Що вони буду знати минули нашої країни? Те що їм подадуть «великі педагоги та історики» на кшталт Н.М. Сорочинська, О.О. Гісем. А що вони подають — ми бачимо.
Продовження слідує…
