26 СЕПТЕМБРА 1902 РОКА РОДИЛА СЯ ЗНАМА РУСИНСЬКА СКУЛЬПТОРША ОЛЕНА ШІНАЛІ-МОНДИЧ
Олена Шіналі (Олена Мондич) родила ся 26 септембра 1902 р. в с. Дюлофолво (на териториі днешньоі Румуниі, а товды – Семигородського комітату ) у фамилиі учителя. Отець йи быв родом из села Осиково Бардійовського округа (Словакия) и з-за свойых свободолюбивых взглядув фурт мусів міняти місто роботы.
По розвалові Австро-Мадярщины фамилия перебрала ся жыти у село Ковачовце у Словакию. Туй, у Кошицях, она пройшла середню школу, а пузніше – ошколованя у Будапешті . У 1921 рокови Олена стає студентков Пражськоі малярсько-промышленноі школы, де учить ся у професорши Маржитки Йоновоі. Через рук переводить ся у Пражську академию изобразительного искуства. Туй, пуд руководством знамого чеського скульптора Яна Штурсы, родили ся йи перші роботы. У роках 1923-1924 она много раз награждає ся почесными грамотами. По копченю академиі, у 1926 рокови, Олена отдає ся за студента-юриста Ивана Мондича, уроженця с. Нанково, што на Хустщині. З первых місяцюв сімейного жытя чоловік стає діла неі настоящым помочником и другом.
Оказавши ся на Пудкарпатю, Олена Мондич помышляє над идейов увіковічненя русинськых будителюв. Йиі талант скульптора проявив ся такой нараз – у 1926 рокови, коли она представила шырокуй малярськуй громадскости єдну з первых свойых робут— бюст Євгена Фенцика в Ужгороді. Сято одтвореня памнятника стало сятом визнаня таланта скульпторші.
Олена много робить над образами простых люди. Ги гриби по дощови появлявуть ся: скульптура «Пастух-вувчарь», композициі «Лісоруб», «Алегорична композиція», «Карпаторусинська співанка».
У 1927 рокови Олена Мондич пудписує контракт на розробку и зведеня памнятника Т.Г. Масарику, президентови республікы. Памнятник было одкрыто в Ужгороді у маю 1928 рока.
Портретна галерея, создана О. Мондич, была доповнена двома бюстами 1929 рока – А. Добрянського (Михайловци и Ужгород).
На 30-і рокы 20 ст. припадає йиі творчый злет. Так у 1931 рокови одтвореный памнятник А. Митраку в Мукачові (1938 року знесли го).
Появлять ся ціла серія портретув современникув, межи нима – первого губернатора Подкарпатської Руси Г.Жатковича. Она робить у бронзі цілі галереі портретув, жанрові, станкові композициі.
Товды же, в 1931 рокови , у селі Колочава на Міжгірщині быв тоже вчиненый бюст Александрови Духновичови , за котрый майстрыня так и не дустала обіцяный юй гонорар – 2000 корун. У селі говорили, ож, пожертвовані людьми на памнятник гроші, присвойив собі єден из заказчикув.
Вершинов творчости О. Мондич, як рахувуть спеціалішты искуства, є памнятник А. Духновичу, покладеный у 1933 рокови у Пряшові. На постройку триметрової скульптуры схосновано 80 тисяч людськых пожертвовань. На постаментови великый будитель изображеный вєдно из хлопчиком-школашом.
Под час Другоі світовоі войны Олена Мондич прожывала у Мукачові. Скульпторша часто были хвора, бо позад влажновти майстерськых вхопила радикуліт. У 1945 рокови она из чоловіком переберавуть ся до Будапешта, пузніше – до Кошиць. Туй, колись вызнамна скульпторша, робить бугалтершов, бовташков. Олена часто хворіє. Йиі жытя оборвало ся 12 марта 1975 рока.
Русины обязані памнятати сю красну жону, велику скульпторшу, прекрасного челядника – Олену Мондич. Бо именно она пожертвовала свойым здоровльом діло того, же бы мы, днешні, могли помнянути нашых будителюв, нашу историю.
