Русины у чеськословацькуй легиі
6-го октовбра 1944 рока, перві чеськословацькі воякы вступили на територию своі отцюзнины. Вєдно из Червенов армийов они побідили німцьов у знамуй битві за перевал Дукля на польсько-словацькому гатарі. У составі чеськословацькоі легиі войовали за дакотрыма изгляданями 14 тисяч подкарпатськых русинув и йих участь у битві, ги и у вшыткых бойовых дійствах и вшыткому воєному путьови легиі, была май важнов.
По окупациі Чехословакиі нацистськов Німеччинов у марті 1939 рока много бывшых воякув розформірованоі окупантами чеськословацькоі армиі пушли за гатар. Из йих числа в марті 1939 рока в Польшы почало ся формірованя Чеськословацькоі легиі. Число йи становило 900 особ, она розміщала ся в Кракові, Львові и иншакых варошах на востоці Польшы. На вооружениі легиі было всього 12 машінгерув и 50 пушок (легия канонув не мала и валовшнов про войну не была).
По нападови німцюв на Польшу у септембрі 1939 рока легия одойшла до восточного гатара державы. По нападови совецькых войськ части легиі 18 септембра 1939 рока оказали ся на окуповануй руськыма войськами териториі и без опора склали оружиє. Особый состав легиі быв обявленый интернованыма особами и перебывав у окремых лагерях. Штодо йих подальшоі судьбы сталінськый уряд не мав ясноі позициі, и через се, безувно, розрахововав на то, што проблема чеськословацькых воякув рішить ся сама собов. Из 1940 рока СССР не мішав выйиздови бывшых легіонерув на Францию и другі державы діла участи йих в боях проти Німеччины в союзницькых арміях. Основна маса бывшых легіонерув схосновала сю возможность.
Из осени 1939 и до яри 1941 рока через Карпаты из анексованого мадярами Пудкарпатя на галицькі землі (де вже было руськоє військо) перейшли дакулько тисяч русинув. Вшыткі они были засужені за статьов 80 КК УРСР и дустали от трьох до пять рокув лагерюв ГУЛАГА.
Из ростом опасности напада Німеччины на СССР ситуация почала міняти ся. Товды глава канцеляриі президента Чехословакиі в еміграциі П.Цібере наговорив Е.Бенеша пудписати договор на формірованя легиі из граждан Чехослованиі. Се дало возможность вытягти из сталінськых лагерюв русинув – граждан Чехословакиі.
На переговорах межи СССР та Чеськословацькым урядом у емиграциі в маю 1941 рока было пудписано союзницькый договор, за котрым СРСР дозволив формірованя чеськословацькых войськовых частий на советськуй териториі.
27 септембра 1941 рока быв пудписаный советсько-чеськословацькый договор, за котрым зачало ся формірованя чеськословацького пішого батальйона.
Формірованя батальйона зачало ся в януарі 1942 рока в Бузулуці. Його основов стали 93 бывшых легіонеры, што обстали ся до того часа в СССР. Дале в батальйон включали ся интерновані чехы и словакы, жыды, што тікали из Чехословакиі, а май булше (90%) русины, што тікали од мадярув у СССР. Формірованя батальйона проходило из читавыма проблемами и тяганинов, айбо се позволило командирови батальйона Людвіку Свободі провести интенсивноє ошколованя воякув, и уровень пудготовки особого состава батальйона став фест высокым.
Особый состав быв обмундированый в чеськословацьку войськову форму, мав чеськословацькі войськові званя и проходив службу по войськовых статутах чеськословацькоі армиі. По організаційных вопросах батальйон подчиняв ся чеськословацькому урядови, по оперативных — командованю тых советськых войськовых частий, яким вун надавав ся. Дале такый порядок сокотив ся до кунця войны.
30 януара 1943 рока чеськословацькый батальйон прийняв войськову присягу. У його составі налічувало ся 974 особы, в тому числі 26 офіцерув, 10 ротміструв, 237 унтер-офіцерув, 663 рядовых.
З 1 фебруара было зачато одправленя на фронт. До зачатка марта 1943 рока батальйон войшов до состава 3-і танковоі армиі Воронезького фронта и 3 марта зайняв оборону в районі села Соколово Харьковськоі области. 6 марта батальйоном была розсіяна німецька розвідовальна часть и зничтоженый 1 танк. 8-9 марта батальйон вюг кровопролитный бой, вєдно из советськыма частями, одбивавучи фурташні атакы врага. Потративши за два дні боюв 112 воякув забитыма и зниклыма безвісти (у тому числі 3 командиры рот и 10 командирув взводув), 106 – пораненыма, за приказом командованя батальйон одойшов из занятых рубежув и 15 марта выйшов из окружения в районі Харькова.
Спочатку вун наново быв поставленый на оборонні позициі, айбо 25 марта у связи у з тым, што советські войська сперли німецькый наступ — выведеный у тыл.
Советськоє командованя высоко оцінило бойові якости чеськословацького батальйона, проявлені в первуй битві. Вже 15 мая 1943 рока было выдано Постанову Державного Комітета Обороны про формірованя на основі батальйона 1-і окремоі Чехословацькоі пішоі бригады. Формірованя проводило ся в Новохоперську.
До 30.09.1943 року бригада налічовала 3 517 чоловік, у тому числі 114 офіцерув. У нюй были танкова рота (20 танкув), 30 мінометув, 28 канонув, 110 машінгерув, 43 протитанковых пушок, 11 зенітных установок. Число советськых воякув у бригаді было обмеженым поруняно из войськовыма формірованями иншакых держав: так, у бригаді быв 21 офіцер Червеноі Армиі и 148 воякув. Они призначали ся на должности войськовых спеціаліштув, у котрых у чеськословакув быв некомплект (медперсонал, радисты, часть артилеристув).
У октовбрі 1943 рока бригада была перевержена на 1-й Украйинськый фронт. З 4 новембра она участвовала у Кийивськуй наступательнуй операциі, одзначила ся при штурмови Кийива и Білоі Церквы, у Кийивськуй обороннуй операциі, в Житомирсько-Бердичевськуй и в Корсунь-Шевченковськуй операциях.
За заслугы в зимовуй компаниі 1943—1944 рокув бригада была нагорожена двома советськыма и двома чехословацькыма наградами.
У марті 1944 рока бригада была выведена в тыл.
10 апріля 1944 рока на базі бригады почало ся формірованя 1-го Чеськословацького армійського корпуса в составі 3-х пішых бригад, танковоі бригады, артилерійського полка, саперного и автомобільного батальйонув, помощных частий. Кроме того, командованю корпуса подчиняла ся сформірована пуд Москвов воздушно-десантна чеськословацька бригада.
У августі 1944 рока корпус переверли на 1-й Украйинськый фронт, што приблизив ся до чеськословацького гатара в Карпатах. Є версія, што Сталін, котрый поклав око на Пудкарпатя, не хотів штобы воякы корпуса – русины освобождали свою землю и розказали землякам, як «добре» жыти у Советському Союзі.
У Восточно-Карпатськуй операциі корпусови приділяла ся важна роль в ході наступа на помочь зачатого Словацького повстаня. Айбо у первый же день участи в боях 9 септембра, через некачественну розвідку, дві бригади корпуса попали пуд удар артилериі противника и зазнали великых втрат (611 особ). Командовач войськами фронта маршал Конєв свойим приказом замінив командира корпуса, хоть не мав такых повномочий. Тым не менше, емігранськый уряд Бенеша подтвердив заміну командовача. Днешні исторіографы допущавуть, што легию верли на бойню спеціально, жебы обескровити чеськословацькі войськові части, які набрали на тот час читаву силу.
Часть корпуса у тяжкых кровопролитных боях прорывали єден за другым оборонні позициі в горах. 20 септембра быв освобожденый варош Дукля, а 6 октовбра штурмом узятый укріпленый Дукельськый перевал, розміщеный на старому гатарі з Чехословакийов. У сесь день чеськословацькі и советські части вступили на чеськословацьку територию, поклавши зачаток освобождению державы од німецькых окупантув.
До новембра корпус продовжовав наступательні боі, потому перейшов до обороны. Булше в тыл корпус не выводив ся, перебывавучи на фронті до кунця войны. Подготовка особого состава и переформірованя частий вчиняли ся в учебных и запасных частях корпуса.
До кунця войни корпус войовав в составі 38-і армиі 4-го Украйинського фронта. З януара 1945 рока вун наступав в ході Западно-Карпатськоі операциі, з фебруара — быв в обороні, з марта — наново в наступі у Моравська-Остравськуй операциі.
30 апріля 1945 рока части корпуса из боями вступили на територию чеськых земель. Айбо вперті боі из німецьков групов армій «Центр» тягли ся до кунця войны. Передова часть корпуса на советськых танках 10 мая 1945 рока вступила у Прагу.
17 мая 1945 рока одбыв ся парад всього особого состава корпуса в Празі. Из З юнія 1945 рока на базі легиі почало ся формірованя 1-і армиі Чеськословацькоі народноі армиі. До кунця войны на фронті били ся 18 087 воякув корпуса, а обща го чисельность становила 31725 особ. Загиблыма за войну легия потратила 4011 чоловік.
PS. По отходови Подкарпатськоі Руси до СССР, знавучи, што у совдепиі бывшых воякув легиі чекавуть жебрач и тоталітаризм, Людвіг Свобода предложив йим обстати ся жыти у Чехословакиі, де уровень жытя быв май файным…и многі ся обстали.
По окупациі Чехословакиі нацистськов Німеччинов у марті 1939 рока много бывшых воякув розформірованоі окупантами чеськословацькоі армиі пушли за гатар. Из йих числа в марті 1939 рока в Польшы почало ся формірованя Чеськословацькоі легиі. Число йи становило 900 особ, она розміщала ся в Кракові, Львові и иншакых варошах на востоці Польшы. На вооружениі легиі было всього 12 машінгерув и 50 пушок (легия канонув не мала и валовшнов про войну не была).
По нападови німцюв на Польшу у септембрі 1939 рока легия одойшла до восточного гатара державы. По нападови совецькых войськ части легиі 18 септембра 1939 рока оказали ся на окуповануй руськыма войськами териториі и без опора склали оружиє. Особый состав легиі быв обявленый интернованыма особами и перебывав у окремых лагерях. Штодо йих подальшоі судьбы сталінськый уряд не мав ясноі позициі, и через се, безувно, розрахововав на то, што проблема чеськословацькых воякув рішить ся сама собов. Из 1940 рока СССР не мішав выйиздови бывшых легіонерув на Францию и другі державы діла участи йих в боях проти Німеччины в союзницькых арміях. Основна маса бывшых легіонерув схосновала сю возможность.
Из осени 1939 и до яри 1941 рока через Карпаты из анексованого мадярами Пудкарпатя на галицькі землі (де вже было руськоє військо) перейшли дакулько тисяч русинув. Вшыткі они были засужені за статьов 80 КК УРСР и дустали от трьох до пять рокув лагерюв ГУЛАГА.
Из ростом опасности напада Німеччины на СССР ситуация почала міняти ся. Товды глава канцеляриі президента Чехословакиі в еміграциі П.Цібере наговорив Е.Бенеша пудписати договор на формірованя легиі из граждан Чехослованиі. Се дало возможность вытягти из сталінськых лагерюв русинув – граждан Чехословакиі.
На переговорах межи СССР та Чеськословацькым урядом у емиграциі в маю 1941 рока было пудписано союзницькый договор, за котрым СРСР дозволив формірованя чеськословацькых войськовых частий на советськуй териториі.
27 септембра 1941 рока быв пудписаный советсько-чеськословацькый договор, за котрым зачало ся формірованя чеськословацького пішого батальйона.
Формірованя батальйона зачало ся в януарі 1942 рока в Бузулуці. Його основов стали 93 бывшых легіонеры, што обстали ся до того часа в СССР. Дале в батальйон включали ся интерновані чехы и словакы, жыды, што тікали из Чехословакиі, а май булше (90%) русины, што тікали од мадярув у СССР. Формірованя батальйона проходило из читавыма проблемами и тяганинов, айбо се позволило командирови батальйона Людвіку Свободі провести интенсивноє ошколованя воякув, и уровень пудготовки особого состава батальйона став фест высокым.
Особый состав быв обмундированый в чеськословацьку войськову форму, мав чеськословацькі войськові званя и проходив службу по войськовых статутах чеськословацькоі армиі. По організаційных вопросах батальйон подчиняв ся чеськословацькому урядови, по оперативных — командованю тых советськых войськовых частий, яким вун надавав ся. Дале такый порядок сокотив ся до кунця войны.
30 януара 1943 рока чеськословацькый батальйон прийняв войськову присягу. У його составі налічувало ся 974 особы, в тому числі 26 офіцерув, 10 ротміструв, 237 унтер-офіцерув, 663 рядовых.
З 1 фебруара было зачато одправленя на фронт. До зачатка марта 1943 рока батальйон войшов до состава 3-і танковоі армиі Воронезького фронта и 3 марта зайняв оборону в районі села Соколово Харьковськоі области. 6 марта батальйоном была розсіяна німецька розвідовальна часть и зничтоженый 1 танк. 8-9 марта батальйон вюг кровопролитный бой, вєдно из советськыма частями, одбивавучи фурташні атакы врага. Потративши за два дні боюв 112 воякув забитыма и зниклыма безвісти (у тому числі 3 командиры рот и 10 командирув взводув), 106 – пораненыма, за приказом командованя батальйон одойшов из занятых рубежув и 15 марта выйшов из окружения в районі Харькова.
Спочатку вун наново быв поставленый на оборонні позициі, айбо 25 марта у связи у з тым, што советські войська сперли німецькый наступ — выведеный у тыл.
Советськоє командованя высоко оцінило бойові якости чеськословацького батальйона, проявлені в первуй битві. Вже 15 мая 1943 рока было выдано Постанову Державного Комітета Обороны про формірованя на основі батальйона 1-і окремоі Чехословацькоі пішоі бригады. Формірованя проводило ся в Новохоперську.
До 30.09.1943 року бригада налічовала 3 517 чоловік, у тому числі 114 офіцерув. У нюй были танкова рота (20 танкув), 30 мінометув, 28 канонув, 110 машінгерув, 43 протитанковых пушок, 11 зенітных установок. Число советськых воякув у бригаді было обмеженым поруняно из войськовыма формірованями иншакых держав: так, у бригаді быв 21 офіцер Червеноі Армиі и 148 воякув. Они призначали ся на должности войськовых спеціаліштув, у котрых у чеськословакув быв некомплект (медперсонал, радисты, часть артилеристув).
У октовбрі 1943 рока бригада была перевержена на 1-й Украйинськый фронт. З 4 новембра она участвовала у Кийивськуй наступательнуй операциі, одзначила ся при штурмови Кийива и Білоі Церквы, у Кийивськуй обороннуй операциі, в Житомирсько-Бердичевськуй и в Корсунь-Шевченковськуй операциях.
За заслугы в зимовуй компаниі 1943—1944 рокув бригада была нагорожена двома советськыма и двома чехословацькыма наградами.
У марті 1944 рока бригада была выведена в тыл.
10 апріля 1944 рока на базі бригады почало ся формірованя 1-го Чеськословацького армійського корпуса в составі 3-х пішых бригад, танковоі бригады, артилерійського полка, саперного и автомобільного батальйонув, помощных частий. Кроме того, командованю корпуса подчиняла ся сформірована пуд Москвов воздушно-десантна чеськословацька бригада.
У августі 1944 рока корпус переверли на 1-й Украйинськый фронт, што приблизив ся до чеськословацького гатара в Карпатах. Є версія, што Сталін, котрый поклав око на Пудкарпатя, не хотів штобы воякы корпуса – русины освобождали свою землю и розказали землякам, як «добре» жыти у Советському Союзі.
У Восточно-Карпатськуй операциі корпусови приділяла ся важна роль в ході наступа на помочь зачатого Словацького повстаня. Айбо у первый же день участи в боях 9 септембра, через некачественну розвідку, дві бригади корпуса попали пуд удар артилериі противника и зазнали великых втрат (611 особ). Командовач войськами фронта маршал Конєв свойим приказом замінив командира корпуса, хоть не мав такых повномочий. Тым не менше, емігранськый уряд Бенеша подтвердив заміну командовача. Днешні исторіографы допущавуть, што легию верли на бойню спеціально, жебы обескровити чеськословацькі войськові части, які набрали на тот час читаву силу.
Часть корпуса у тяжкых кровопролитных боях прорывали єден за другым оборонні позициі в горах. 20 септембра быв освобожденый варош Дукля, а 6 октовбра штурмом узятый укріпленый Дукельськый перевал, розміщеный на старому гатарі з Чехословакийов. У сесь день чеськословацькі и советські части вступили на чеськословацьку територию, поклавши зачаток освобождению державы од німецькых окупантув.
До новембра корпус продовжовав наступательні боі, потому перейшов до обороны. Булше в тыл корпус не выводив ся, перебывавучи на фронті до кунця войны. Подготовка особого состава и переформірованя частий вчиняли ся в учебных и запасных частях корпуса.
До кунця войни корпус войовав в составі 38-і армиі 4-го Украйинського фронта. З януара 1945 рока вун наступав в ході Западно-Карпатськоі операциі, з фебруара — быв в обороні, з марта — наново в наступі у Моравська-Остравськуй операциі.
30 апріля 1945 рока части корпуса из боями вступили на територию чеськых земель. Айбо вперті боі из німецьков групов армій «Центр» тягли ся до кунця войны. Передова часть корпуса на советськых танках 10 мая 1945 рока вступила у Прагу.
17 мая 1945 рока одбыв ся парад всього особого состава корпуса в Празі. Из З юнія 1945 рока на базі легиі почало ся формірованя 1-і армиі Чеськословацькоі народноі армиі. До кунця войны на фронті били ся 18 087 воякув корпуса, а обща го чисельность становила 31725 особ. Загиблыма за войну легия потратила 4011 чоловік.
PS. По отходови Подкарпатськоі Руси до СССР, знавучи, што у совдепиі бывшых воякув легиі чекавуть жебрач и тоталітаризм, Людвіг Свобода предложив йим обстати ся жыти у Чехословакиі, де уровень жытя быв май файным…и многі ся обстали.
