Відділення Підкарпатської Русі від Чехословаччини
Підкарпатська Русь була оголошена частиною чехословацької держави у всіх офіційних документах уряду у вигнанні в Лондоні. Це було пов’язано із зусиллями президента Бенеша по просуванню правової та територіальної цілісності домюнхенській республіки, що було основним в його політиці.
У 1945 році підкарпатський ведмідь зник з чехословацького герба … Фото – Архів
Підкарпатська Русь була оголошена частиною чехословацької держави у всіх офіційних документах уряду у вигнанні в Лондоні. Це було пов’язано із зусиллями президента Бенеша по просуванню правової та територіальної цілісності домюнхенській республіки, яка була наріжним каменем іноземного опору. Радянський Союз ніколи не виступав проти цієї лінії під час війни. Він погодився з цим при підписанні угоди про спільну боротьбу проти Німеччини в липні 1941 року, а також при підписанні договору про дружбу і співробітництво в грудні 1943 року. Однак реальним наміром Москви завжди було приєднати Підкарпатську Русь до своєї держави. Для його реалізації вона використовувала «стихійний» народний рух, який вона допомігла розвинути в Підкарпатті восени 1944 року.
26 листопада 1944 року в Мукачево проходив перший з’їзд національних комітетів країни. Він прийняв маніфест про об’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.
Підкарпатська Русь, як і Словаччина, майже тисячу років була територією Угорщини. Вона увійшла до складу Чехословацької республіки на основі рішення Паризької мирної конференції 1919 року.
У роки Першої республіки Підкарпатська Русь отримала великий розвиток. Перш за все виросла культура і національна самосвідомість русинів. У 1938 році на підставі Віденського арбітражу Підкарпатська Русь відійшла Угорщині.
Намір Едварда Бенеша полягало в тому, щоб відновити Чехословаччину в межах домюнхенских кордонів. У травні 1944 року він підписав з радянським послом в Лондоні угоду про поновлення влади чехословацької держави на звільненій території. В цій угоді Підкарпаття фігурувало як частина Чехословацької республіки.
У жовтні Червона Армія почала звільнення Підкарпатської Русі. На підставі травневої угоди Чехословацький уряд у вигнанні (Лондон) направило на свою територію делегацію для тимчасового управління звільненою територією. Вона призначила її головою Франтішека Німця. До складу делегації також входив офіцер чехословацької армії в Радянському Союзі Іван Туряница.
Делегація прибула в місто Хуст 28 жовтня. Спочатку все йшло гладко. На публічних мітингах, крім СРСР і Сталіна, оратори також висловлювали лояльність Чехословаччині та Бенешу. Особливо тепло висловлювався Туряниця. Він підкреслив, що Підкарпатська Русь буде рівноправною частиною республіки.
Однак незабаром авторитет чехословацької делегації почав падати. Радянська влада почала вербувати русинів в Червону армію і зробили все, що в їх силах, щоб ускладнити життя делегації Німеця. Вони також відмовилися надати їм радіо, тому вони могли з’єднуватись з Лондоном тільки через Москву.
З 5 листопада в карпатських муніципалітетах пройшли мітинги, на яких їх учасники вперше висловилися за приєднання до України. Головне слово тут мали комуністи та офіцери НКВД, апелюючи до патріотичних почуттів слухачів і зображуючи радянських майбутнє в рожевих тонах. Чехословацька делегація невдовзі зрозуміла, що вона не отримає допомоги або захисту від ізольованої та безсилої чехословацької влади. Багато з них були названі ворогами народу.
Все це завершилося 26 листопада прийняттям Мукачівського маніфесту. Учасники з’їзду заснували Національну раду Закарпатської України, так була названа Підкарпатська Русь. Її головою був ніхто інший, як Туряниця, який виявився радянським агентом. Чехословацьку делегацію закликали покинути країну.
Хоча чехословацька влада протестувала, вони нічого не добилася. Сталін і Молотов тільки знизували плечима на всі питання, підкреслюючи, що вони не можуть перешкодити «волі народу». Першими ситуацію розуміли московські комуністи Готвальда, які в кінці року пов’язали себе з приєднанням Підкарпаття до СРСР.
Бенешу нічим було опиратися. Його ідея розвалювалася, але він чинив шалений опір. Він розумів, що Москва може ризикнути замінити його прорадянським урядом, як це вже сталося з поляками в Лондоні. Він втратить тріумфальне повернення в Прагу, про яке давно мріяв.
29 червня 1945 року в Москві підписали міждержавний договір про вхід Закарпатської України до складу Радянського Союзу. За даними газети «Известия», в цей вечір на вулицях підкарпатських міст було повно щасливих людей, які надіялись, що дана подія знаменує початок світлого майбутнього.
