Село Німецька Мокра, що на Тячівщині, засноване австрійськими колоністами

За одною з версій переселенців з Австрії за наказом імператриці Австрії Марії Терезії у 1775 році відправили сюди для ведення лісового господарства, і у заслання – за іншою.

Голос Карпат розповів історію цього села на Тячівщині.

З Тіролю – до Карпат

За словами завуча тамтешньої школи Бандур Марії Павлівни, яка займається дослідженням історії Німецької Мокри, записів та фактів про історію села дуже мало. Чи не єдина документальна згадка про село є в німецькомовній книзі автора Ганса Шміт-Еггера, який пише «9 листопада 1775 року караван переселенців, а саме 120 осіб виключно з Верхньої Австрії досягли невідомого маленького гірського села, яке на той час складалося з 16 вбогих хатинок втікачів з Галичини в урочищі Сеглянський, що переховувалися тут від тодішньої влади».

Також в книзі засвідчено документальне звернення Угорського уряду до імператриці Австрії Марії Терезії з проханням допомоги в питанні вербування спеціалістів для лісозаготівлі та лісорозробки.

«15 березня 1775 року імператриця затвердила цей план і 9 листопада 1775 року бригада лісорубів у складі 120 чоловік. Австрійські переселенці почали будувати будинки вздовж річки, яку згодом назвали – Мокрянка», – говорить автор у своїй книзі.

Серед тодішніх переселенців були такі родини Датцер, Фрінат, Гофр, Гольцберг, Кайс, Кенігсберги, Райзенбюхлер, Урбан, Ваисауер, Цаунер, Ціллер, Цепецауер, Обербюхлер, Пілц, Плакінгер, Пойтінгер.

В тому ж році народилась і перша жителька новоствореного села.

Як розповідає житель Німецької Мокри Іван Костяк, який займається дослідженням історії свого села, першою дитиною, яка народилася в сім’ї переселенців з Тіроля, стала Єва-Марія Райз, 1775 року народження.

Римо-католики за сповіданням, перші переселенці у 1776 році заснували костел, який існує і по нині.

Передвоєнний період німецькомокрянських австрійців

Їхні сучасники свідчать, що австрійські переселенці не охоче приймали у свою громаду представників інших громад, а їхня чисельність напередодні Другої Світової війни налічувала близько 500 осіб, що мешкали у 152 будинках.

За словами старожилів, які діляться спогадами дідів-прадідів, на селі була висока культура та порядок, а самі німці були дуже працьовитими та пунктуальними, добре зналися на веденні лісового господарства за що й були в пошані у влади:

«Вулиця була викладена кам’яною бруківкою, завжди впорядковані двори, охайно та чисто біля кожного будинку, насаджено дерева та квіти, а самі селяни були прикладом для інших жителів урочища.

Перші переселенці, які заснували село, мали ще з часів Марії Терезії привілеї, про які з тих давніх часів пам’ятали і угорська влада, а потім і чехословська».

Але разом з тим «німці не дуже любили інших жителів урочища, називали їх русинами «не освідченими та не культурними». Також, як пише у своїй науково-дослідній роботі Марія Павлівна Бандур, не завжди могли мешканці урочища приходити в село без поважної на те причини (в село Німецька Мокра – ред.).

Чеський письменник, автор книги «Колочава» Іван Ольбрахт, який побував у Німецькі Мокрі в 1931 році так описує життя австрійських переселенців у передвоєнний період:

«На всіх вікнах біліють завіси і на всіх квітнуть бегонії, гортензії. Спокій чистота і порядок. Навіть дерев’яні мостики, що прокладені з вулиці через мурований рівчак до кожного двору – усі виглядають однаково, мов вишикувані у шеренгу воїни.

Діти у зелених тірольських капелюшках, у коротких австрійських штанцях. Сорочки на них чистенькі і при зустрічі вас вітають – «Слава Ісусу Христу». Усі жителі Німецької Мокри ходили до школи, отже всі письменні.

А щоб демонструвати єдність і рівність у політиці всі стали соціал-демократами, за винятком службовців. Службовців лісової управи об’єднані в аграрну партію.
Розмовляють тірольським діалектом, котрий за 160 років не змінювався, танцюють «шуплатер», а їхні дівчата співають на тірольський манер, з переливами, на полонинах.»

Після початку Другої Світової війни багато тірольців Німецької Мокри виїхали з Мокрянської долини на проживання до Австрії та Німеччини, а також у Свалявський та Мукачівський район Закарпатської області.

Радянські репресії

В 1944 році, після приєднання Підкарпатської Русі, як  Закарпатської області до  Української РСР, органами НКВС були проведені репресивні заходи щодо тамтешніх німецьких жителів. Багато сімей були інтерновані до різних куточків тодішнього Радянського Союзу. Їх розкидали по таборах Сибіру, Казахстану, відправили на відновлювані роботи до шахт Донбасу. Після такого розселення у селі залишились проживати тільки 12-14 сімей переселенців з Тіролю.

Після їхнього вигнання хати залишились пустими й в них почали заселятись жителі навколишніх сіл. Особливо багато людей переселилось у Німецьку Мокру з сусідньої.

По остаточному встановленні на території Закарпатської області радянської влади, село Німецька Мокра перейменовано на «Комсомольськ». Історичну назву селу повернули аж у 2016 році в рамках заходів з декомунізації.

Майже всі, хто залишився, виїхали до Федеративної Республіки Німеччини у 1974-1975 роках.

Про плани відродити історію

В сучасній Німецькій Мокрі залишилось усього дві родини етнічних німців – Плакінгери та Цепецауери. На свої колишню батьківщину та нащадків навідуються також Цаунери і Гольцбергери, які приїжджають майже щороку.

Житель села Іван Костяк працює над відродженням історії села: шукає архівні документи та старі фотографії, а найсміливішим планом чоловіка є відкриття музею історії та побуту Німецької Мокри. Він сподівається, що знайдуться однодумці, які допоможуть більше дізнатися про історичне минуле малої батьківщини австрійських переселенців, які два з половиною століття тому полишили Тіроль та оселились у Карпатах.

«У нас є ідея створити музей та налагодити культурний зв’язок з історичною батьківщиною засновників села, нащадки яких ще залишились тут. Зараз шукаємо варіанти, як це зробити», – ділиться планами Іван Костяк.

Сьогодні Німецька Мокра схожа на всі інші гірські села Закарпаття: переважна частина жителів села працює на лісозаготівлі у місцевому лісовому господарстві, влітку майже всі селяни займаються заготівлею лісових ягід, грибів, що і є основним заробітком селян, а взимку дехто виїжджає на заробітки в країн ЄС. Та попри соціальні труднощі, жителі цього незвичайного куточку Тячівщини, згуртовані, щирі та доброзичливі люди.

При підготовці матеріалу була використана науково-дослідна робота завуча Німецькомокрянської ЗОШ І-ІІ ступенів Бандур Марії Павлівни «Історія та розвиток села Німецька Мокра Тячівського району».

Фото: Іван Костяк, Олена Мудра