Русинські новинкы другої половкы 19 – первої пол. 20 ст.
Из русинськым ренесансом, што прийшов вєдно из мадярськов револуційов 1848-1849 рр., были вчинені и перві русинські печатні издания, ги рупоры просвітителства, зачаток рожденя нової русинської літературы и публіцистики. У сьому напрямови дуже хосену роботу вчиняли Пряшевська и Мукачовська Єпархиї.
Через се єдным из майпервых русинськых новинок, писаных язычиєм, была «ЦЕРКОВНАЯ ГАЗЕТА: Восточно-католической церкви, соединенной съ римским патріаршескимъ престолом», котра ся издавала Обществом св. Стефана (главный редактор И. Раковский) у рокы 1856–1858,
выходила раз на місяць, або раз у два місяці.
Ищи до того, у 1855 р. зачав выходити «Земский правительственный вестник для королевства Угорщины», котрый издавав ся на церковно-словянському языкови. У 1858 р. издавав ся «ЦЕРКОВНИЙ ВҌСТНИК: Для русиновъ Австрийской Державы».
Майзнамнов новинков того часа быв «МІСЯЦЕСЛОВЪ» – духовно-литературное каждоручноє издание (1864-1927), который издавав ся на зачатку Мукачовськов епархійов («Месяцеслов на год 1864 ч 1 – для русинов краины Угорския»), из 1867 рока – обществом святого Василія Великого, а из 1902 рока – торговелно-издателскым союзом «Уніо».
Ще єдин просвітницькый, педагогійный, унікалный часопис, што датує ся 1867 роком – «УЧИТЕЛЬ: Педагогическій и народопросвҍщающій журналъ». Сесь часопис печатав ся в Унгварі (днешньый Ужгород), в типографиї Карла Иегеря, издательом и редактором якого быв Андрій Ріпаев.
Духовно-литературный журнал «ЛИСТОКЪ» (1885–1903 рр.) издавав ся в Ужгороді порошкувськым священником Євгеном Фенциком. Писана язычієм новинка подавала префайні матеріалы и подовж 10 рокув «ЛИСТОКЪ» быв єдным не змадяризованым изданиєм. Перестав фунговати у 1903 рокови через нехватку подпищикув (вшыткого на 1903 р. новинку подписали 23 чоловік). У 1891 рокови Є.Фенцик зачав здавати «ДОДАТОКЪ ДО ЛИСТКА» – новинку, писану народнов русинськов бесідов, айбо церковныма буквами, через то, што проста челядь читати знала лем церковні книжкы.
На особый позур заслуговує ищи єдно изданиє – се «КАРПАТЪ: Общественная, церковная, науковая, литературная и экономическая газета» (1873–1886). Издательом и редактором го быв Николай Голичков, изданиє печатало ся в товдышньому Унгварі, в книгопечатні Иосифа Фейшевша. Дописувачами газеты были А.Кралицький, Ф. Зболоцький, О.Кимак и др.
У 1871 рокови в Унгварі издавала ся “СОВА” – сатирическая газета, у котруй критиковало ся мадяронство, антинародна позиция єпископа Стефана Панковича.
«НАУКА» – духовна и поучителна каждотыжньова газета діла угро-руського народа, котра ся издавала в Унгварі (1897- 1914, 1918-1922 рр.). На зачатку новинку издавало Общество Святого Василія Великого, пуздніне – «УНІО» из каждомісячным илустрованым додатком «СЕЛО» (1911-1912). Редакторами тыжньовика были Ю.Чучка, В.Гаджега, а из 1903 рока – А.Волошин. туй ся печатали Г.Стрипський, А.Годинка, Ю.Жаткович. у 1904-1905 рр. Новинка мала додаток «СЛОВО БОЖІЄ», де ся печатали церковні проповіді. Перед Первов світовов войнов – се была єдина народницька газета. За часув войны – не печатала ся. У 1919 році новинка мінять назву на «РУСЬКУ КРАИНУ», ги ипно у сьому же році газета вертать собі перву назву «НАУКА». Из 1922 рока мінять назву на «СВОБОДА», а у 1938 році выходить под назвов «НОВА СВОБОДА». Важноє місто в газеті одводить ся церковно-релігійнуй тематиці, реформованю школ, воспитаню дітий у християнському дусі, тверезости, борьбі за автономні права русинув, газета виступала проти чехизациї края и русинськых учебникув.
У чеськословацькый період на Подкарпатю издавали ся “МОЛОДАЯ РУСЬ” – журнал Общ. карпато-русс. студентов – “Возрождение”, Прага,1930-1931;
«НАШ РОДНЫЙ КРАЙ: Новинка для молодежи Подкарпатскоъ РУСИ» (1922–1939 рр.); «НЕДҌЛЯ: Еженедҍльна, политична, суспольна, литературна, безпартійна газета для подкарпатских русинов» (1935–1939 рр.); «КАРПАТСКА НЕДҌЛЯ, Ежемесячний литературно-исторический журнал издающийся Обществом им. А.В.Духновича» (1924р.); «КАРПАТСЬКА ПРАВДА: Орган комуністичної партії Чехословаччини» (1922–1938 рр.); «КВАСЪ: Юмористическая газета, Педагогіческій вісник»; «КУЛЬТУРА» (1921); «НАШЪ КАРПАТОРУССКІЙ ГОЛОСЪ: Независимая ежедневная газета» (1934 р.); «НАША ШКОЛА: Педагогічний часопис» (1935–1938 рр.); «НЕДҌЛЯ: Еженедҍльна, политична, суспольна, литературна, безпартийна газета для подкарпатских русинов» (1935–1939 рр.); «ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ: часопись присвячена для познания родного Краю» (1923 – 1924 рр.);
«ВЫСТАВОЧНЫЯ ИЗВҌСТИЯ: Освҍдомитель торгово-промышленной выставки въ Ужгородҍ» (1927 р.); «ГОСПОДАРЪ: Вҍстник Земледҍськой Коморы для края Подкарпаторусскаго» (1934 р.); «ЖЕЛҌЗНИЧНЫЙ ВҌСТНИКЪ: Орган Подкарпатскихъ руських желҍзничаровъ» (1928 р.); «КАРПАТО-РУССКІЙ ОРЕЛЪ: Офіціальний органъ Культурно-спортивного общества» (1936 р.); «КООПЕРАТИВА: Часопись кооперативныхъ дружеств въ Подкарпатской Руси» (1921 р.); «НАРОДНОЕ ЗДРАВІЕ: Ежемҍсячникъ» (1928 р.); «НОВА СЦЕНА: Мҍсячник театрального мистецтва» (1939 р.); «ПОДКАРПАТСКЕ ПЧОРСТВО: Илюстрована новинка пчоляров Подкарпатской Руси» (1923–1925 рр.); «ТЕХНІКА, огляди подій із світа техніки» (1940 р.); «КАРПАТОРУССКІЙ ГОЛОСЪ» (1931–1944 рр.); «ДУШПАСТЫРЬ» – офиціяльный орган Епархіи Мукачевской, МГКЄ, выходив у 20-30 рр. 20 ст. раз у два місяці.
Се далеко не повный перечень періодичных изданий, котрі печатали ся на Подкарпатю у другуй половині 19 – первуй 20 стороча.
