«Найстрашніші речі робляться з розумним виразом обличчя»

До Олексія Фазекоша можна ставитися по-різному, але очевидно, що він – знакова фігура серед політичної і юридичної еліти Закарпаття, який має на все свої власні погляди і довів, що вміє ці погляди і переконання відстоювати.

– Олексій Андрійович, думаю, розмова у нас буде відверта. Чи є якісь теми, які будуть табу?

– Я Вам скажу, про що ми не будемо говорити, – про вибори, хоча сьогодні вся країна «поділена» на сотні партійних таборів. Сотні тисяч людей живуть сьогодні тільки одним прагненням – як стати депутатом місцевої ради. З волі наших законодавців сотні тисяч людей стали своєрідними політичними «рабами» партій. Порушений один з  основних принцип демократії: свободу вибору громадян в бажанні бути обраним та в бажанні голосувати за конкретного громадянина, а не партію. Про цю тему вже говорено-переговорено, писано-переписано. Кожна людина прагне до свободи вибору, а демократія і є шанс на реалізацію цієї волі і справедливості. Сьогодні, на жаль, цей принцип в нашій  країні порушено.  Хотілося б, звичайно, вірити, що будуть обрані гідні, і щось в цій державі зміниться на краще, будуть сформовані достойні органи місцевого самоврядування. Але те, що я бачу, нагадує мені пісню часів Радянського Союзу: «Вибери мене, вибери мене, птаха щастя завтрашнього дня». І  в результаті після чергових виборів виходить, як у Пушкіна: «Родила царица в ночь не то сына, не то дочь, не мышонка, не лягушку, а неведому зверюшку». Сьогодні, на жаль,  в депутати масово йдуть люди, які в житті, навіть, «собачої будки не зробили». Але очевидно одне – що зміна потрібна, альтернатива потрібна, а там поживемо, побачимо, кого люди оберуть. Більше на цю тему говорити не буду.

– Що є у Вашому розумінні «секретом успіху»?

– Принципово вважаю, що без програшів не може бути перемог. Ніщо не дається даром в цьому житті, за все треба платити. Колись моя улюблена кіноактриса Шарліз Терон написала: «Безкоштовно в цьому житті нічого не буває. За все треба платити. Навіть за подарунки. Я кожен день чекаю, коли прийде моя розплата». Не буває без поразок перемог, і той, хто не знав поразок і не загартований в боротьбі, навіть якщо він випадково досяг якогось тимчасового успіху, обов’язково, з моєї точки зору, повинен зазнати поразки. Я багато разів починав все спочатку. Повірте мені, за своє життя довелося багато чого пережити. Висновок, який я зробив, можна викласти словами Черчілля: «Доля – продажна дівка, її потрібно брати за горло і не відпускати, поки не отримаєш від неї все, що хочеш». Впевненість, рішучість, розрахунок і навіть ризик – це і є секрет успіху, з моєї точки зору.

– Ви, скажімо так, особистість досить екстравагантна, любите епатаж. Зараз в Україні важкі часи. Чи не вважаєте Ви, що така надмірна публічність вдарить по вашому рейтингу політика і адвоката?

– Часи важкі, дуже важкі. Але що, життя закінчилося? Навпаки, я вважаю, що в кожній сфері суспільного життя визначальний вплив має бути у яскравих індивідуальностей: і в політиці, і в журналістиці, і в юриспруденції, і навіть в економіці. Що стосується мене, то я багато років в політиці, юриспруденції, журналістиці. Ну, скажімо так, справжній адвокат, як і художник, і письменник, і журналіст, – є творчою особистістю, а у будь-якої творчої особистості екстравагантність підкреслює індивідуальні риси і є частиною способу життя. Це цілком природно. Особистість повинна бути цікавою. А як це вже реалізується – інша справа.

– Все-таки вважаю, що сьогоднішню політичну ситуацію неможливо обійти. Як Ви дивитеся на сьогодення і майбутнє України?

– Я Вам скажу відверто, так, як я вважаю. Все це носить тимчасовий характер, і рано чи пізно ми прийдемо до того, що Україна повинна бути і духовно, і ментально однією нацією. Війна в кінці-кінців закінчиться. Я сподіваюся, що все-таки буде сформована нова українська еліта з людей моральних, інтелектуальних і високопрофесійних, справжніх патріотів, нехай і з різними поглядами і переконаннями, в тому числі політичними. Не можна ні в якому разі ділити Україну за двома кольорами, штучно розділяти на комуністів, націоналістів, регіоналів і ще когось. Багато з нас були в якійсь партії. Я, наприклад, був довгий час в СДПУ (о). До речі, вступив в неї, коли там «о» ще й в помині не було. Ну і що? Я і тепер сповідую соціал-демократичні принципи, вважаю їх прогресивними. Сьогодні я вважаю, що одна з таких партій, від якої я балотуюсь в депутати Мукачівської міської ради, є політична партія «За майбутнє».

Мої батьки були комуністами, і я не вважаю їх меншими патріотами, ніж багато нинішніх особи, бурхливо що імітують патріотизм. Свого часу я брав участь у подіях, коли Ужгородська міська рада перша виступила проти горезвісного ГКЧП, тобто тоді, коли народжувалася незалежність України. Перший демократично обраний мер Ужгорода Еміл Ландовський досі є моїм другом. Добре знав і покійного В’ячеслава Чорновола, з яким співпрацював в Народному Руху. І що, тепер частину свого життя я повинен приховувати на догоду якійсь політичній моді? Я Вам скажу відверто свою точку зору: справжній патріотизм – це не ходіння в вишиванках або камуфляжних костюмах, спів гімну, викрикування різних патріотичних гасел, свист і биття в бубни. Справжній патріотизм – це любов до України, віра в її світле майбутнє, повагу до чужої думки і поглядів, навіть відрізняється від загальноприйнятих. Тільки на таких принципах ми побудуємо дійсно багате і демократичну державу.

– Вам комфортно в Мукачеві? Ніколи не планували перебратися до столиці або взагалі за межі України?

– Ви знаєте, як то кажуть в прислів’ї, кожен сходить з розуму по-своєму. Я не люблю подорожувати, для мене дискомфортно виїжджати за межі Закарпаття – навіть коли мені, а це буває досить часто, треба їхати у відрядження у справах до Києва як Голові Ради адвокатів Закарпатської області та Президенту Асоціації захисту прав правників. Не люблю я поїздок. Я люблю своє місто і свою землю, вважаю, що місцевий патріотизм – позитивне явище, яке не має нічого спільного з регіональним сепаратизмом, і тому ні в якому разі, які б політичні, громадські або економічні кризові явища не відбувалися в державі, не виїду за межі Україна і ніде, крім України, не хотів би жити. Я навіть Вас розсмішу. Я взагалі не їжджу за кордон. Колись давно у мене вкрали закордонний паспорт, новий немає часу зробити. А навіщо? Пам’ятайте відомий мультфільм, в якому кіт говорить папузі Кеші: «Таїті, Таїті. Не  були ми ні на яких Таїті. Нас і тут непогано годують». Я жартую.

– У суді завжди мова йде про долі і життєві ситуації. Чи не маєте потребу в допомозі, скажімо, особистого психолога після роботи?

– Свого часу я цікавився працями Фрейда, Юнга, Ясперса, інших психологів і психоаналітиків. Думаю, що вирішити будь-які проблеми психологічного характеру можу самостійно. А взагалі, люблю спілкуватися з жінками, яким симпатизую, для мене вони – кращі психоаналітики.

– Не дивлячись на те, що Ви – публічна людина, відсутня будь-яка інформація про Вашого особистого життя. Це принципово?

– У кожної людини є якісь глибоко внутрішні, індивідуальні риси і особистісні життєві ситуації. Я не дуже люблю говорити про своє особисте життя. Це – один з моїх принципів.

– Які риси в жінках Ви цінуєте?

– Колись відомий письменник Селінджер писав, що сила жінки – в її слабкості. Я ціную в жінках жіночність, індивідуальний шарм, скромність, безумовно вміння добре виглядати і бути привабливою, а ще – ерудованість. Можливо, я – старомодний, але не сприймаю занадто емансипованих жінок. Шерон Стоун для мене набагато менш приваблива, ніж Шарліз Терон. А пісні Алсу мені подобаються більше пісень Мадонни. Образ тургенівських дівчат повинен бути прикладом і для сучасних жінок. Ну, не подобаються мені дуже самовпевнені бізнес-леді, я не думаю, що надмірна емансипованість імпонує переважній більшості сучасних чоловіків. Може, я помиляюся, але кажу, як вважаю – читайте, дівчата і жінки, Селінджера: «Сила в слабкості». А ще колись читав Стейнбека. Там розповідається історія кохання пірата Моргана, який довго шукав свою любов – грізну піратську королеву Ізабель. Знайшов її і перейняв всі негативи войовничих і емансипованих жінок. Потім  його полюбила звичайна дівчина Джоанна. Їй мати дала пораду: для того, щоб завоювати серце Моргана, треба бути слабкою і знайти мишку, якої вона злякається. Ось сидять вони з Морганом поруч, а мишки все немає і немає. Ну, придумала Джоанна собі тоді, що біжить мишка, злякалася і притулилася до Моргану. І все. В результаті Морган зрозумів, що вона для нього – любов всього його життя. Цікава і повчальна історія.

– У чоловіках які Ви риси цінуєте?

– Рішучість, впевненість у власних силах, стратегічне мислення і аналітичний розум. А по відношенню до жінок – галантність. Звичайно, якщо жінка цього варта і живе, розуміючи принципи, про які писали Стейнбек і Селінджер.

– Якби не політика і не адвокатська робота, яку спеціальність хотіли б спробувати? Яка професія приваблює найбільше?

– Я із задоволенням цікавлюся історією. Погано, що тепер майже ніхто не читає художньої літератури, все «підсіли» на інтернет. Сьогодні дуже багатьом нічого не говорять письменницькі імена Хаггарда, Купера, Стівенсона, Дефо, на яких виросли цілі покоління. А ще я дуже люблю фантастику, як наукову, так і фентезі. До сих пір читаю і колекціоную. Можливо, писав би фантастичні романи. Спробував би дотягнутися до планки, піднятої братами Стругацькими в їх культовому романі «Важко бути Богом». В принципі, я літературну спробу зробив – написав передмову до вже надрукованих фантастичних  романів мого приятеля, відомого письменника і правозахисника Михайла Темнова «Сади хаосу» та «День восьмий», треба в житті пробувати все.

– З ким із відомих з всесвітньої історії людей Ви хотіли б зустрітися за кавою, поговорити?

– З усіма харизматиками, починаючи з Юлія Цезаря, Атілли, Чингісхана, а особливо було б цікаво поспілкуватися з Володимиром Ульяновим-Леніним і запитати його думку за чашкою кави: що він думає про сьогоднішню ситуацію в Україні. Сподіваюся, я знову пожартую, мені не спробують пришити пропаганду комунізму. До речі, ліва ідея набуває популярності і прихильників у всьому світі, і «Капітал» Маркса зараз читають як ніколи.

– У Вас велика бібліотека. Чи читаєте ще що-небудь, або часу не вистачає?

– Так, я читаю і колекціоную книги протягом всього свого свідомого життя. У мене в колекції понад 13 тис. примірників книг. Продовжую їх читати і зараз. Останнє, що читав, це праця Петера Концена «Фанатизм. Психоаналіз цього жахливого явища ».

– Про що ви мрієте?

– Дуже багато про що. А взагалі, моє життєве кредо – безперервний рух і подолання все нових і нових бар’єрів. Шопенгауер писав: «Рух – все, кінцева мета – ніщо». Треба мати багато бажань. Фантазію, щоб ці мрії малювати, і головне – щоб вони втілювалися в життя.

– Якби Ви писали книгу про своє життя, як назвали б її?

– Відповідь на це питання випливає з попереднього, а ще з мого розуміння успіху. Можливо, це буде дуже пафосно, але відповідає моєму баченню реалізації особистості шляхом боротьби за лідерство, і неважливо, в якій сфері – політиці, юриспруденції, особистому житті – «Моя боротьба». Не треба плутати з «Майн Кампф» Гітлера – нічого спільного.

– Що гарантовано піднімає вам настрій?

– Радянські фільми на кшталт того ж «Барона Мюнхгаузена», «Убити дракона» і «Звичайного дива». Марк Захаров – геніальний кінодраматург. Геніальні слова: «Найстрашніші речі робляться з розумним виразом обличчя. Посміхайтеся, панове».

– Продовжуючи допускати в уяві, що б Ви сказали Богу, якби мали можливість такої розмови?

– Я радий, що остаточно переконався, що Творець є.

– Дякую за розмову.

Голосуйме за Олексія Фазекоша, який балотується в депутати Мукачівської міської ОТГ по виборчому округу №3 від політичної партії “За майбутнє”!