Субота, 09 червня 2018 09:36

Демон Солотвинського солерудника

Демон Солотвинського солерудника
Історію про закарпатське Солотвино та його демона опублікували на сайті “Кolyba”.

 

Історію про закарпатське Солотвино та його демона опублікували на сайті “Кolyba”.

Багато століть тому, коли почали сіль у Солотвині добувати, проживав тут один солекоп. Приїхав здалеку заробляти на щоденний хліб важкою роботою. А був дуже бідний, не мав і хати. Подумав собі, що буде він жити під землею в шахті та весь час, не піднімаючись на землю, сіль добувати, щоб заробити грошей на хату.

Картинки по запросу Демон Солотвинського солерудника
Багато часу перебув у шахті спокійно, хоч і лякали його робітники, ніби там демони живуть.
Та одної ночі, коли не спав, а рубав сіль, подумав собі за роботою:
— О, демоне, демоне! Скільки говорять люди, що тут живеш і велику силу маєш! То з’явися й допоможи мені сіль добувати.
Подумав і рубає сіль далі.
Десь коло півночі змучився за роботою та й придрімав. Але очунявся і не кидав роботи, помалу розбивав велику брилу на менші. І проговорив:
— Демоне, демоне! Допоможи мені сіль рубати!
Нараз лиш чує він страшний грім. І бачить — перед ним розкрилася соляна скеля, з неї вийшов демон. Закричав демон громовим голосом:
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!?
Бідний робітник перелякався, що кінець його життю, і не знав, що й сказати. То демон гучно запитав знову:
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!?
Упав солекоп на коліна, благає:
— Не хочу я від тебе нічого, тільки життя мені лиши!
На це демон розсердився і закричав утретє, а так страшно, що соляні скелі потріскалися,
— Просив ти мене, я тут, то чого хочеш!?
«Буде як буде,— подумав собі робітник,— все одно раз доведеться помирати». І мовив:
— Поможи мені рубати сіль!
— Щастя твоє, що ти сказав,— прогримів демон.—
Інакше був би тобі кінець. А тепер іди спати, я допоможу
тобі. Лише заробітком по-братськи ділитися будемо.
Солекоп пішов, але від страху довго не міг заснути і слухав, як демон рубає скелі. А над ранок заснув.
Пробудили його робітники, що прийшли на роботу. Як устав, побачив гору нарубаної солі.
Що трапилося з ним — не сказав нікому.
Виплатили біднякові за сіль 320 срібних і 5 крейцерів. Дуже втішився він: тепер буде за що хату купити. Але подумав, що треба і з демоном поділитися.
Вночі пішов до шахти з грішми.
Раз лиш з’явився демон. Почали ділитися, присівши на дошку над великою ямою. Поділились, а останній крейцер не розділити. І каже солекоп: — Я й так не заслужив цих грошей, бо сіль рубав ти!
Бери собі цілий крейцер.
— Щастя маєш, що ти мені присудив його!—відповів
на те демон.— Бо пропав би ти інакше навіки.
І віддав усі гроші бідному солекопові. Купив собі хату бідняк і вже не був бідняком. Ще й сьогодні видно, де розкололася скеля від голосу демона шахти.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 162

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама