Вівторок, 28 травня 2019 16:33

Шахта Кунігунда та Велика соляна піраміда в Солотвині

Шахта Кунігунда та Велика соляна піраміда в Солотвині
Соляний обеліск висотою 74 метри під склепінням шахти Куніґунда в Солотвині — так звана Велика соляна піраміда — відомий ще з першої половини XIX століття.

Вперше про це підземне диво згадує письменник Міклош Кіш у 1836 році, який 14 вересня того року спускався в підземелля Куніґунди і поділився враженнями у своєму щоденнику.

Шахта Куніґунда — найвідоміша та найбільша соляна копальня Солотвина. Названа на честь дочки угорського короля Бели IV (1206–1270). Видобуток солі тут почався у 1789 році.

Перше графічне зображення соляної піраміди шахти Куніґунда знаходимо у чотиритомному виданні Magyarorsza?g e?s Erde?ly ke?pekben, датованому 1853 роком.

У 1896 про соляну піраміду в Солотвині повідомляв відомий столичний часопис Vasarnapi Ujsag, але вже в контексті відзначення так званого «Міленіуму» — тисячоліття приходу угорських племен в Тисо-Дунайську низовину.

Інше відоме зображення соляного обеліска також датоване кінцем XIX століття — це літографія Ґустава Мореллі (Morelli Gusztav) до статті Ґабора Вароді про комітат Марамарош. Стаття та ілюстрація надруковані в багатотомній ілюстрованій енциклопедії Австро-Угорщини — Az Osztrak-Magyar Monarchia irasban es kepben, що видавалась під патронатом кронпринца Рудольфа, сина імператора Франца Йосифа I. Всього протягом 1887-1901 років вийшов друком 21 том.

У кінці XIX століття експлуатаційна площа шахти складала 9861 м?, а розробка солі велась на глибині 167 метрів. Щорічний видобуток солі був близько 100 тисяч тонн. Шахта Куніґунда вважалась найбільшою та найбагатшою соляною копальнею Угорського королівства.

Вперше вода — найбільший ворог копалень — проникла до шахти Куніґунди у 1870 році. Тоді рівень затоплення складав 12 метрів, однак лиха вдалося уникнути, відвівши воду до сусідньої шахти Міклоша.

Серйозні затоплення копальні розпочались восени 1903 року. Вода інтенсивно прибувала і парові помпи, які цілодобово відкачували воду, вже не могли впоратись із завданням. Тоді стався перший невеликий обвал шахти.

Згодом шахту було обладнано новою електричною помпою потужністю 116 кінських сил, яка займала цілий машинний зал на рівні 24 ярусу сходів. Продуктивність нової помпи складала 100 кубічних метрів води на годину.

На початку 1906 року зі склепіння шахти Куніґунда прорвався потужний потік води, який остаточно затопив копальню. Шахту було виведено з експлуатації, а подальші дренажні роботи проводились лише для того, щоб уникнути руйнування сусідніх шахт

22 лютого 1908 року шахту Куніґунду було остаточно зруйновано через обвал склепінь. Руйнування супроводжувалось сильними підземними поштовхами, які мешканці Солотвина прийняли за землетрус. Обвал склепінь шахти Куніґунда та сусідньої шахти Альберта спричинив утворення карстового провалля діаметром близько 60 метрів. Після подальших ерозійних процесів, осадження породи та затоплення копальні, утворилось відоме нині соляне озеро Куніґунда — найбільша рекреаційна водойма Солотвина, – пише transcarpathian-heritage.
 

 
 

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 67

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама