Неділя, 03 лютого 2019 15:25

«КЕДЬ МАЛЯРЬ ЖИЄ ЛЕМ ИЗ УМІЛСТВА, ВӱН МУСИТЬ ВРАХОВОВАТИ ЗАБАЖАНКЫ КЛІЄНТӱВ»

«КЕДЬ МАЛЯРЬ ЖИЄ ЛЕМ ИЗ УМІЛСТВА, ВӱН МУСИТЬ ВРАХОВОВАТИ ЗАБАЖАНКЫ КЛІЄНТӱВ»
З молодым, айбо дуже талантливым и уже знамным у світі ужгородськым малярьом Петром Свалявчиком я ся познакомила, коли м брала интервю у його отця ─ народного маляря Украйины Василя Свалявчика. Петро товды такой быв дома, и завто мы могли покомуніковати.

 

          Сього літа дӱстала м можность вєдно з обадвыма СвалявчикамиВасильом и Петром нащивити лемковську Креницю, де проходив меженародный русинськый пленер. Наблюдавучи за тым, як Петро творить свої картины, я убідила ся, што передо мнôв не хоть-якый малярь, а Великый Талант. Завто и родила ся идея взяти у нього интервю.

 

          ─ Идея стати малярьом была Ваша ци ткось поддрутив Вас до сього?      

          ─ Мені из малости любило ся мальовати. Няньо видів, што в мене выходить, тому и пӱдпоровав …є правда, вӱн зограв дуже важну роль у становленю мене ги маляря. Рӱс им у атмосфері творчӱй, дома перед очима фурт были картины, одповідно, се и было своєрӱдным толчком. Айбо, штобы вчити мене мальовати, то такого не было. Вказав няньо лем дакӱлко прийомӱв, бо знав, што у мене суть файні выкладачі, котрі всьому научать.  

          ─ У Вашӱй творчости знамноє місто занимать портрет, выдкедь така любов до нього?

          ─ Мені интересні людські лиця, интересно комуніковати  из людьми, изглядати їхню міміку, позӱр. Штобы врозуміти чиїсь наміры, жаданя, думкы, доста йимити лем мало емоцій. Портретистика тісно поязана из психологійôв, треба уміти чуствовати людий. Майяркі, «живі портреты» выходять товды, коли докопаєш ся до суті челядника, врозумієш єї природу, и, одповідно, зобразиш се на полотні.

          ─ Про Вас принципово мальовати лем из натуры?

          ─ Ньит, само собôв, ньит. Днесь не тот час, челядник не має тратити купу часу, штобы я го намальовав.

          ─ Ци одрізнять ся портрет чоловіка, котрого малярь знає особисто, од заказаного чужым челядником?

          ─ Чим майфайно знаєш чоловіка, знаєш му сохту, характер, тым реалістичнішым выйде портрет. Коли портрет робить ся на заказ, то и резултат може быти  не такым ипным. Кедь ищи робиш из натуры, то мож хотя бы добрi розпозерати ся из усіх бокӱв. Из подобенкы  се вчинити майтяжко. Фурт прошу пару подобенок, штобы майфайно зобразити анатомічні особливости чоловіка. Є такоє, што в клієнта чимось характерноє лице: выразні очі, губы ци челюсті – товды є за што закапчати ся.

          ─ Якый образ у Вашӱй портретнӱй творчости Вам майближый?

          ─ Образ мої жоны, без сумніву. Єї лице я знаву напамнять. Можу из закрытыма очима намальовати. Вшиткі малярі мальовали свойих милых.  Така сохта. Діти такой. Їх мальовати тяже. Они мавуть иншакі пропорції, ги старшина, тому мені интересно робити над їхніми образами.

          ─ Ци екзестує про Вас понятя «вдохновеня»?

          ─ Не екзестує. Я сідаву и роблю. Вдохновеня фурт приходить при роботі. Се слова Чайковського, и я їх дуже честуву.

           ─ Якi качества, на вашу думку, треба розвивати в собі успішному умілцьови?

        ─ Про маляря важным є тонус, ритм роботы. Треба держати темп

нароботкы, доводити діло до механізації и, само собôв, тягти ся до перфектного уровня. Талант – безумовно, важный, айбо уміня робити и вчити ся, причому подовж ушиткого житя – не менш важні!

          ─ Ци хосенні емоції про маляря?

          ─ Треба вловити атмосферу картины, занурити ся в неї. Коли малюєш пейзажі, приміром, в кожного своя особа дяка, характер, важно його почуствовати, пропустити крӱзь себе.

          ─ Якым має быти процес, штобы картина выйшла ипнôв?

          ─ Малярь николи не знає, коли выйде вдала робота. Треба просто робити. Вшитко майфайноє, геніалноє выходить трафунково, спонтанно. И коли звідавуть, як так выйшло, ты не можеш одповісти, бо ты просто занурив ся в роботу, даколи нараз и не розумієш, што вчинив направду талантливу картину. Се вшитко ся чинить пӱдсвідомо.

          ─ Што важніше: штобы твої роботы любили ся тобі ци потенційным купцям?

          Кедь малярь жиє лем из умілства, то йому мусай врахововати забажанкы людий! Не є ничого пӱдлого в тому, што ты чуствуєш и знаєш, чим жиє сосполность. Айбо се не означає, што треба предавати себе. Мож мальовати вто, чого хоче твоє серце, што тобі близькоє, робити, як то кажуть, на перспективу. Айбо мож паралелно робити и на резултат, якый буде милый и про другых, буде хосновати ся попытом. Кедь ты при житю не заявиш про свӱй талант, то по смерти будеш никому не нужен. Такых людий, про котрых дознали ся вже після смерти  и назвали геніями – єдиниці…

          ─ У Вас было фест выставок в Європі…

          ─ Там знавуть цінити умілство! Послідні 5-6 рокӱв наші общі из няньком выставкы проходять у Словакії: од Братиславы до Михайловцюв. Теперь сі выставкы плавно перейшли и до нас. Зачали ся з Косина.

          ─ Яку роль играє освіта в професії маляря?

          ─ Дӱстати файну освіту – се основа творчої серенчі. Рідко, коли челядник без одповідної освіты має вызнаня у галузі умілств. Се генії, їх мож перераховати на єднӱй руці. Як правило, вшиткі ипні малярі мавуть файну

освіту, вшиткі вчили ся.

          ─ На Вашу думку, малярь має бӱлше комуніковати з сосполностьôв ци з самым собôв?

          ─ Важно мати свӱй почерк, прислухати ся до свого «Я», без сього нияк, айбо ты мусиш видіти и чути, чим дыхать Всесвіт, черяти з нього, што лем можеш, вбирати в себе, як губка, и пропускати вшитко через себе. Про мене умілство – се изглядованя світу!

 

Бесідовала Юлія Шипович

Подобенка автора

 

Ютцюзнина, №8, 2018

Оцініть матеріал!
(1 Голосували)


Переглядів: 611

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама