Середа, 25 жовтня 2017 12:57

Український закон «Про освіту» є дуже прогресивним - голова ГО "Русинський край" Степан Сікора

Український закон «Про освіту» є дуже прогресивним - голова ГО "Русинський край" Степан Сікора
Нещодавно лідери ряду русинських організацій Закарпаття ініціювали круглий стіл у Мукачеві, на якому підтримали прийнятий ВРУ закон України "Про освіту". Прийняте ними звернення до Президента України прозвучало дисонансом на тлі критики, що з вуст лідерів національно-культурних товариств звучить з приводу прийнятого закону.

"Кожен громадянин України зобов'язаний знати державну мову, незалежно від своєї національної, етнічної приналежності", - написали вони в своєму зверненні. 

Редакція сайту Voloshyna звернулася до одного з підписантів Звернення - голови громадської організації «Русинський край» Степана СІКОРИ з проханням відповісти на запитання, пов'язані з прийняттям цього документу.

Український закон «Про освіту» є дуже прогресивним - голова ГО "Русинський край" Степан Сікора

- Степане Іллічу, наскільки у тій суспільно-політичній ситуації, що склалася в країні, цей закон є доречним і необхідним?

- Закон «Про освіту» є дуже прогресивним. На жаль, ми звертаємо увагу лише на одну статтю - де говориться про мову навчання. А чому не на всі статті? Мій внук наступного року піде в перший клас. Я кровно зацікавлений у тому, щоб він навчався в нормальній школі, тобто такій, яка могла б дати йому добрі знання. Могла навчити, а не лише учити. 

- Що саме маєте на увазі?

- Що діти будуть володіти широким арсеналом засобів навчання, і знатимуть, де і як можна отримати необхідні знання, а не лише зазубрюватимуть якийсь фактаж. 
Наприклад, якщо розглядати такий предмет як історія України, то нині в школі це - не історія. По-перше, він є набором якихось дат і фактів, а по-друге, розглядає не розвиток усієї України, а лише західних її регіонів. Там ми бачимо на першому плані такі історичніпостаті як Бандера і Шухевич. З точки зору авторів другу світову війну виграла не Червона армія, а ОУН і УПА.
Інший мій внук, який нещодавно закінчував школу і здавав ЗНО з історії, казав мені: «Дідику, ви ніколи не говорили про Бандеру і Шухевича, а тут, виявляється, вони такі великі герої." 

- Але ми дещо відійшли від теми...

- Якщо повертатися до Закону, зокрема, до його 7-ї статті, то в ній є багато цікавих моментів. Зокрема, ні в одній державі світу немає національних шкіл інших держав. Ті угорські і румунські школи, які є в нас сьогодні – це релікт радянської епохи. Фактично вони є національними школами даних держав в Україні.
Візьмемо для прикладу Мукачівський район. У ньому є 7 угорськомовних шкіл. Колись у них російську вивчали як іноземну, тепер так само вивчають українську. Але як її вивчають? Практично – ніяк. Усі профільні предмети викладаються угорською. Після закінчення такої школи у які вищі навчальні заклади випускники можуть податися? Щоб вони могли отримувати вищу освіту, держава змушена буде створити їм умови для навчання у виші знову ж таки угорською. А держава в змозі це забезпечити? Не може.

Колись, у радянські часи державною мовою в СРСР була російська. Але тоді вчитель російської мав величезні переваги перед своїми колегами: 15 відсотків надбавки до зарплати, а ще – поділ класів на групи. Тобто, це була свого роду шкільна еліта. Тепер учителі української далеко не на тому рівні, а їхній предмет віднесено до другорядних. Чи володіє учень українською, чи ні – це не надто когось хвилює, в кожному разі шестірку йому поставлять. 
Учням цих шкіл нічого іншого не залишається, як іти навчатися до Угорщини чи Румунії. Виходить, Україна за власні кошти готує майбутніх спеціалістів для цих країн. На сьогодні це виглядає саме так.

- В інших країнах так само є національні школи...

- Так, є. У Словаччині є русинські школи, зокрема, й дві середні. Але профільні предмети там вивчаються словацькою мовою. Таким чином, у Словаччині навчаюьть за тією ж схемою, що і в українському законі «Про освіту». Тобто, дитсад і початкова школа – по-русинському, з 5 класу переважна частина предметів викладаються словацькою. Закінчивши цю школу, випускник чудово знає і державну мову, і рідну русинську, тому може вступати в будь-який виш Словаччини. Врешті-решт, ні у випускника немає труднощів, щоб продовжити навчання, ні у держави, яка готує спеціаліста для народного господарства.

- Після прийняття цього закону проблем в українській шкільній освіті не залишиться.

- Проблеми є і будуть, якщо не зміниться дуже слабке фінансування шкіл, забезпечення їх технічними засобами. Причому це стосується і звичайних, і з мовами національних меншин. І підходи до викладання повинні змінитися.

- Що маєте на увазі?

- Угорцями, які живуть у селах, українська мова сприймається як іноземна, і її треба вивчати, як іноземну. Угорці самі просять: дайте нам відповідні методичні розробки, створіть лінгафонні кабінети тощо. Нічого цього немає, навіть звичайних підручників не вистачає.
Сьогодні треба підготувати вчителів, які б добре володіли двома мовами – українською й угорською. Двомовні вчителі повинні викладати профільні предмети, адже лише такий учитель зможе пояснити учням складні явища.
Стаття 7 дозволяє варіативно підходити до всіх цих питань, тобто йде мова про поступовий перехід на викладання українською, а не одразу. 

- У Закарпатті є позитивні приклади, як поставлено вивчення мов у національних школах?

- Звичайно. От, наприклад, у Солотвині є школа, де школярі навчаються одразу три мови – українська, румунська і угорська. І всіма ним школярі добре володіють. У селі Жнятино на Мукачівщині діє українсько-угорська школа, і теж успішно. У Ракошині цього ж району ЗОШ І-ІІ ступеня – угорська, а ЗОШ І-ІІІ ступеня – українська. Після першої продовжують навчання в другій і теж добре володіють державною мовою. Тобто, проблеми виникають там, де виключно угорське мовне середовище. Саме в цих селах треба особливо думати над проблемами вивчення державної мови.

- А як Ви оцінюєте ті "війни", що розгорілися в дипломатичних колах двох країн?

- Ці всі суперечки, про які ми чуємо на кожному кроці, пов'язані з політикою: 650 тисяч угорців, які живуть за межами Угорщини і мають її паспорти – це виборці. Прем'єр-міністр Угорщини, звісно, турбується про своїх майбутніх виборців, і цим багато чого пояснюється.

Загалом, це щось гірше, ніж просто війни на дипломатичному рівні... Але я вважаю, що на цьому тема не вичерпана. Мені не дає спокою поведінка голови облдержадміністрації Москаля. Поведінка чиновника такого високого рангу, депутата облради і лідера пропрезидентської фракції БПП викликає здивування вже тому, що він виступає проти ... Президента. Не враховує його позиції. Чому? Відповідь знаходжу в тому, що це – суто містечкові інтереси губернатора. Він створив більшість у обласній раді з політичних сил, які не мали б об'єднуватися. БПП, Опоблок, Народний фронт і вісім депутатів від КМКС. В угорської партії є золота карта. Вони кажуть: якщо ви нас не підтримаєте, то виходимо з коаліції, от і все. Якщо дотримуватися державницької позиції, Москаль мав би сказати: виходьте. Але тоді більшість формували б Єдиний центр, Батьківщина і КМКС, а Геннадій Геннадійович того ніяк не хоче допустити. Політиканство взяло гору над державними інтересами. Москаль нещодавно повністю зганьбився, коли на «Берегфесті» у селі Яноші пробував говорити угорською. Нерозбірливо, не розуміючи жодного слова... Хіба подібне може собі дозволити людина такого рангу?

Інтерв'ю взяв
Василь КОЧАН

 

Волошина

 

Оцініть матеріал!
(0 голосів)


Переглядів: 191

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама