П'ятниця, 05 липня 2013 20:43

„Сіра" книга закарпатської політики. Ч.2. Стара номенклатура підставляє плече (продовження) Головна новина

„Сіра" книга закарпатської політики. Ч.2. Стара номенклатура підставляє плече (продовження)
...Перша таємна зустріч Ратушняка і Дядченка відбулась  чисто „випадково" у кабінеті голови райдержадміністрації  після 20-ї години. На зустрічі був я і Василь Васильович. Під час ділової розмови вдалося досягти домовленості з основних питань. Василь Химинець знімає свою кандидатуру у Верховну Раду, Дядченко дає йому „зелену вулицю" в обласну раду. Ця домовленість давала мені можливість майже легально залучити педагогів, лікарів до підтримки Химинця на виборах в обласну раду. Ми більше тижня їздили по району з Василем Васильовичем, зустрічались з педагогічними колективами.

 

Василь Химинець, як завідуючий кафедрою інституту вдосконалення вчителів, мав заслужену підтримку у вчителів на перемогу на виборах у Суркіса у Верховну Раду. Підтримка педагогів району, мабуть, вселяла надію у професора. Час ішов, а Химинець не збирався сходити з „дистанції".

Через два тижні відбулась повторна зустріч Ратушняка з Дядченком на дачі Віктора Олександровича.

В день переговорів відбулась ще одна „знаменна" подія: під час зустрічі кандидатів в депутати Верховної Ради України Сергія Ратушняка і Нестора Шуфрича з виборцями села Порошково Перечинського району, „группа підтримки" Сергія Миколайовича висадила на дах місцевого клубу Нестора Івановича під загальний і схвальний регіт місцевих жителів. Прийшлось пану Шуфричу спускатись із засніженого даху без драбини.

Та вернімось „до наших баранів"...

Переговори на дачі йшли спокійно і, здавалось, що всі непорозуміння знято. Але на репліку Дядченка: „Домовились, Василю Васильовичу, я зроблю з тебе депутата обласної ради", - Химинця, як говорять в таких випадках,  „прорвало". Він почав кричати. Суть його висловлювань зводилась до одного: мовляв, бачив я твою підтримку там... і там, я маю авторитет в народі і тому стану народним депутатом і депутатом обласної ради. Ми були з Ратушняком шоковані: на цей раз Дядченко говорив, на жаль, правду.

Для чого було Химинцю організовувати різні таємні зустрічі двох опонентів, якщо сам пішов на зрив переговорів?

Пізно вночі про таємні переговори Ратушняка і Дядченка дізнався Устич. Від кого? Мабуть, Ратушняк з кимось, хто мав довірливі стосунки з Сергієм Івановичем, поділився відповідною інформацією. Дядченкові прийшлося відхрещуватись від факту проведення переговорів. А для того, щоб підтвердити свою лояльність перед губернатором, голова райдержадміністрації максимально задіяв районний „адмінресурс": Василь Химинець не тільки не став народним депутатом, але й депутатом обласної ради...

Дуже шкода, що в 1998 році Василь Химинець не став депутатом обласної ради, а потім і її головою. Багато сьогоднішніх подій виглядали б по іншому. Але сторінки історії переписати не можливо...

Дуже важко отримати об'єктивну оцінку тих чи інших вчинків, розглядаючи їх дії тільки з позиції тієї чи іншої групи людей, чи навіть народів. Наприклад, політичну діяльність Михайла Горбачова в період „перестройки" більшість росіян сприймає негативно: генсек розвалив Радянський Союз, одну з наймогутніших імперій сучасного світу. Німці зробили з Михайла Сергійовича національного героя за зруйнування берлінської стіни і  за об'єднання Німеччини.

Чи можна зараз осуджувати молодих мукачівських бізнесменів за їх компромісну гру з не зовсім порядними керівниками області і району, якщо крім власного розуму, селянської кмітливості і грошей в них не було ніякої підтримки?

Хто б що зараз не говорив, але Балога і Ратушняк наближались до виборів 1998 року з різних позицій. Ратушняк вже набув іміджу непередбачуваного і скандального політика, який нещадну критикував всіх, хто не погоджувався з його думкою. Перепало і Леоніду Кучмі. Краплею, яка переповнила чашу терпіння Леоніда Даниловича, була демонстративна реклама дружніх відносин з опальним екс-прем'єр - міністром Павлом Лазаренком, який в 1998 році теж балотувався у Верховну Раду України. За день до виборів ЦВК знімає Сергія

Миколайовича з виборчих перегонів за сміхотворним обвинуваченням - нібито Ратушняк протягом останніх п'яти років не був громадянином України. Прийшлось задовольнитись тільки посадою мера Ужгорода. Правда, ненадовго. Але про це ми розкажемо в наступному розділі. „Зіскочивши" з плечей обласної номенклатури, Ратушняк різко „загальмував" своє стрімке сходження по політичній драбині. А тут ще почали діймати правоохоронні органи за деякі не зовсім праведні справи.

Віктор Балога, заручившись підтримкою мешканців міста та району, вирішив „завоювати" в 1998 році м. Мукачево і Мукачівський район. Якщо планам по Мукачеву пощастило здійснитись - Віктор Балога став мером Мукачева, - то Мукачівський район чекав ще чотири роки. Устич і Медведчук більше довіряли Дядченку, ніж Балозі і тому не дали „дозвіл" на здачу району. Василь Ковбаско, який тоді був активним членом команди Віктора Балоги, не став головою Мукачівської районної ради, а Дядченко не був відправлений у відставку...

Далі буде

Степан Сікора

Оцініть матеріал!
(2 голосів)


Переглядів: 1939

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама