Середа, 20 травня 2020 21:17

Історія. Тиводар Легоцький про Мукачево - 01

Історія. Тиводар Легоцький про Мукачево - 01
22 травня у Мукачеві будуть відзначати 1124 річницю заснування міста з великими історичними подіями. З цієї нагоди редакція «Карпатської панорами» розпочинає цикл статей, присвячених цьому древньому місту над Латорицею, скориставшись публікаціями знаного мукачівського краєзнавства у перекладах Михайла Федаки та Йосипа Кобаля.

 

«Bereg varmegye monographiaja» – Ungvar, 1882, III. k

(Переклав з угорської Михайло Федак)

«… Після облоги 1567 року в Мункачі (переписом) виявлено: на ринку (нині площа Миру) 26 будинків та 11 оподаткованих воріт, на Новій вулиці (Духновича) – 31 будинок та 16 воріт, на Кеврешутцо – 44 будинки і 24 воріт, інших будинків – 29 і 18 воріт, загалом 30 будинків… У 1643 році було 163 податних і 50 вільних будівель, отже, разом їх було 130; у 1645 році було 206 будинків, серед яких 43 належали дворянам. При кордонах міста розташувались 2 млини, 1 тік, 1 лісопильня.

… Між тим, сумні й важки роки настали для Мункача; війни часів Текея (Імре), а згодом й Ілони Зріні, тривалістю в рік облоги замку і безперервне перебування в місті військ значно виснажили місцевих жителів. Про це йдеться в урбаріальному описі від 1690 року, складеному Яношем Бойомі та Мікловшем Беніцкі під керівництвом Ференца Клобушіцкі… Згідно з одним записом на вулицях міста ще у 1695 році були сліди шанців та редутів (інакше – ровів та валів), які звели під час минулих бойових дій.

У 1695 році міські жителі були зобов’язані на сплату десятини з осінніх посівів управителем домінії Яношем Янто. Міський голова Мартон Шомоді оскаржив дії управителя перед лелеським конвентом і заявив, що погрозами й арештом той намагався залякати його особисто і його радників, примушуючи таким чином сплатити десятину не тільки зерном, а й соломою. Звернулись також і до самого Ференца Ракоці…, однак звернення ці успіху не мали, а десятина з того часу продовжувала збиратись.

Згідно з урбаріальним записом від 1699 року в місті проживало 36 циган-чоловіків (в урбарії вони названі «канцігань»). Серед них воєводою був Адам, віцевоєводою – Ондраш і суддею – Іштван; 22 торговці були християнами, всього один іудей володів на правах оренди корчмою.

Міст із митницею знаходився біля верхнього млина, наприкінці вулиці Нової (зараз Духновича)… При переході через цей міст торговці сіллю мали сплачувати з воза один камінь (брилу); з іншої завантаженої підводи – 8… Торговці сіллю з Марамороша сплачували з кожного воза камінь солі для міського голови. Прибуток від діяльності митниці на мості складав на рік 40-70 форинтів та 300 глиб солі. Соляний збір змушені були сплачувати й громадяни міста, якщо займались вивозом її за межі міста, дворянство сплачувало соляний збір у розмірі однієї брили з двох підвод.

На изображении может находиться: один или несколько человек, небо и на улице

Згідно із урбаріальним записом за 1674 рік на користь міського голови, у випадку проведення ярмаркових днів, із кожної підводи збиралося 12 динарів, від спроданого зерна з кожного форинта брався 1 грош, із кожного воза солонини також сплачували 1 грош.

М’ясникам належало платити 110 форинтів і 3 центнери льоду на рік… Колись домінія володіла тут двома корчмами, де з 1 січня по кінець вересня включно продавалося вино. З тих пір бере свій початок конторський замір (або бухгалтерський облік). Дві корчми давали річного прибутку 2-3 тисячі форинтів. Від іудея-орендаря, реалізації горілки і від збору на подгерінгський (підгірянській) митниці надходило 2160 форинтів. Через велику кількість раків та риби на Латориці було заборонено вилов від верхньої гаті біля монастиря до дамби під самим містом.

Із настанням у 1711 році Сатмарського миру скасувався військовий стан, для Мукачева це були часи спокою. Однак, сліди пережитих важких битв щезали поволі; сильно поріділе населення було не в змозі відродити торгівлю та ремесла.

Перепис 1789 року виявив: 483 римських католиків, 571 католик грецького обряду, 592 реформатів, 172 іудеїв – разом 1815 осіб; щоправда, багатьох з них спровадила на той світ епідемія бубонної чуми. У 1743 році населення складало усього 600 душ.

У 1814 році виник міст, що з’єднав Мункач та Оросвийг (Росвигово) завдовжки 170 метрів після того, як король Франц І даною у Відні 7 грудня 1810 року грамотою повелів графу Францу Філіпу фон Шенборну звільнити обтяжене занадто великим податком населення комітату Берег від сплати коштів на утримання мосту. Заради цього домініальне управління було змушене піти на продаж декількох міських ділянок, а жителі міста зобов’язались допомагати ремонтувати (власним коштом) міст.

Із перепису, складеному в 1870 році, видно, що населення міста за поточне століття значною мірою збільшилось. Він виявив тут:.. 4148 чоловіків, 4454 жінки; 1579 римських католиків, 2353 католиків грецького обряду, 1 східного грецького обряду, 110 аугсбургського визнання, 957 гельветського визнання, 3602 іудеїв; чоловіків: 2478 неодружених, 1612 одружених, 54 вдівців, 4 розлучених; жінок: 2473 неодружених, 1607 одружених, 364 вдів, 10 розлучених; місцевих чоловіків – 3582, жінок -3908… Це свідчить, що за 20 років чисельність населення зросла. У 1870 році у власності жителів перебувало 310 коней, 3 мули, 12 ослів, 1464 голови рогатої худоби, 2 вівці, 1661 свиня і 64 вулики. У 1881 році при переписі населення зафіксовано 944 будинки, 4694 чоловіків і 5110 жінок, разом – 9804, що свідчить про зростання чисельності населення на 1202 особи. Безсумнівно, що зростання міста в цей час немало сприяла сім’я графів Шенборн, котра на початку минулого століття значно збільшила приплив сюди населення; коли із-за кордону пересилила старанних німецьких колоністів, які піднесли ремесло (промисловість) та землеробство на значно вищий рівень».

Валерій Разгулов

Оцініть матеріал!
(1 Голосували)


Переглядів: 69

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі

Нагадуємо Вам, що редакція видання не несе відповідальності за зміст матеріалів, які розміщені користувачами сайту.
Реклама